Верховенство права в конституційному правосудді (Селіванов) (стр. 31 из 33)
КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВОСУДДЯ В УКРАЇНІ модії з народними депутатами (до трьох осіб), які можуть брати участь у провадженні від імені Верховної Ради України. Це пояснюється тим, що, готуючи на науковому підґрунті правову позицію Верховної Ради, її Постійний представник у Конституційному Суді виходить із презумпції конституційності законів і узгоджених Верховною Радою міжнародних договорів та інших зобов'язань України, і це має принципове значення, оскільки, прийнявши рішення, Конституційний Суд не може переглянути його, воно не підлягає оскарженню.Саме тому характерна риса діяльності Постійного представника Верховної Ради України у Конституційному Суді України — те, що він є «фігурою» виключно процесуальною, а не політичною, представляючи інтереси парламенту і на пленарних засіданнях суду, і в зовнішніх відносинах з будь-якими державними органами чи посадовими особами. Під час підготовки матеріалів, які подають на розгляд Голови Верховної Ради України, Постійний представник враховує висновки правової експертизи фахівців, рішення, висновки та роз'яснення комітетів Верховної Ради України з питань, що є предметом розгляду Конституційного Суду України.
Важливо при цьому підкреслити, що народні депутати України виявляють зацікавленість в отриманні методичної допомоги і під час підготовки конституційних подань і звернень, і під час участі в конституційному провадженні як представники парламенту. Виступи народних депутатів України з конкретних справ створюють атмосферу творчого, державницького ставлення до конституційного тлумачення, що, в свою чергу, дає можливість парламентському «захисникові» повною мірою реалізувати науково-практичні здобутки для обгрунтування конституційності актів єдиного законодавчого органу, які оспорюють у суді, або посилити офіційну інтерпретацію (тлумачення) за сутністю, формою права.
КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ ПОТРЕБУЄ УДОСКОНАЛЕННЯ
Проте якщо уважно оцінити судочинство в контексті Закону «Про Конституційний Суд України», можна помітити таку серйозну хіібу, як відсутність принципу змагальності між
-------------------------------------------------------- 127----------------------------------------------
Частина І 
учасниками провадження, що істотно знижує процесуальні можливості представника парламенту (як і інших учасників процесу) довести аргументацію і цінності права з питань, які розглядаються на відкритих засіданнях суду.Постійний представник зв'язаний, найімовірніше, не з правами, які має довести високому суду, а з казуальними Інтерпретаціями, що створює труднощі під час захисту конкретизованих прав, які оспорюються (тлумачаться) в Конституційному Суді з точки зору розуміння кожного положення (норми) законодавцем.
Не можна не помітити також процесуальну недосконалість закону, яка обмежує здатність Постійного представника як процесуальної особи сприяти Конституційному Суду у виявленні через експертів та спеціалістів гтравотворчості легальних цінностей права, що обумовлено доктриною «презумпції» відсутності прогалин в основних правах і свободах людини. Це пояснюється тим, що необхідно досягти достатнього рівня праворозуміння в суді, коли наявні письмові матеріали, зібрані судом у наукових установах, в окремих вчених, досить суперечливі.
ЇЇ ДОПОМОГА КОНСТИТУЦІЙНОМУ ПРОВАДЖЕННЮ
Важливою рисою правового становища Постійного представника Верховної Ради України у Конституційному Суді України є те, що кандидатура для обрання (призначення) на цю посаду не проходить конкурсного відбору, оскільки кваліфікація фахівця ще не означає права претендувати на те, щоб обійняти цю посаду, оскільки сфера його діяльності обумовлена процесуальними функціями.
Апарат фахівців-аналітиків, який забезпечує діяльність Постійного представника Верховної Ради України, організовує підготовку матеріалів, стенограм, висновків, проведення науково-правової експертизи та інших документів, які зажадають Судді Конституційного Суду України. У 1999 році було підготовлено матеріали з 32 справ, у 2000 — з 34, у 2001 — з 38, у 2002 — з 16 і в 2003 — з 35 справ, у 2004 — з 21 справ конституційного провадження і вже за 2005 рік — з 19 справ.
-------------------------------------------------------- 128----------------------------------------------
КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВОСУДДЯ В УКРАЇНІ 
Представництво інтересів Верховної Ради України у пленарних засіданнях Конституційного Суду України було реалізовано під час слухання конституційних подань і звернень: у 1999 році - з 13 справ; у 2000 — з 19; у 2001 - з 25; у 2002 - з 12 і в 2003 — з 12 справ; у 2004 — з 9 справ. Забезпечення попереднього розгляду справ в колегіях Конституційного Суду можна прослідкувати на такому прикладі: тільки в 2004 році з 73 запитів суддів Верховною Радою України було направлено 10,5 тисячі сторінок документів. За минулий рік забезпечено конституційно-правове обгрунтування позицій Верховної Ради України і підготовлено для Конституційного Суду від імені Голови Верховної Ради 31 пояснення до оспорюваних в Конституційному Суді України актів, що розглядалось як важливе джерело доказів законодавця під час прийняття судом 22 рішень та 3 висновків.Використання в конституційному провадженні передових наукових досягнень, теоретичних обгрунтувань обумовлює взаємодію Верховної Ради України з Конституційним Судом України, про що свідчать за останні чотири роки виступи з 92 доповідями (поясненнями) Постійного представника Верховної Ради України під час розгляду справ на пленарних засіданнях суду. За нашими підрахунками, за цей період із 129 пояснень до оспорюваних в суді актів, які були направлені Головою Верховної Ради України до Конституційного Суду України, 48 правових позицій мали цілковите підтвердження в його рішеннях і висновках, 23 — переважно враховані, а у 48 рішеннях Конституційного Суду України правові позиції парламенту були концептуально зафіксовані.
Обсяг підготовчої роботи характеризують такі показники: у 1999 році з 44 запитів суддів було направлено 5, 5 тисячі сторінок документів, і вже у 2003 році з 73 запитів цей обсяг становив 3,5 тисячі сторінок, а у 2004 році — 5 тисяч сторінок.
Тож Конституційний Суд України, поновлюючи або підтверджуючи конституційність будь-якого закону, іншого нормативно-правового акта або надаючи офіційного тлумачення, оцінює насамперед аргументацію конституційного аналізу. Досягаючи в конституційному провадженні повноти розгляду справ, використовує всі документальні й юридичні джере-
-------------------------------------------------------- 129------------------------------------
Частина І ла, які надаються і забезпечуються Постійним представником Верховної Ради України для здійснення конституційного правосуддя.Таким чином, проведений аналіз дає можливість зробити узагальнюючий висновок, що ідеї, закладені в правових позиціях Конституційного Суду, мають глибоко правову основу і набувають правової якості обов'язковості завдяки статусу й авторитету Конституційного Суду України.
Позиція Конституційного Суду, обґрунтована теоретично та юридично, має внутрішні ознаки визначеної пропозиції науки з удосконалення законодавства. Вона завжди конкретна за предметом, пов'язаним з ініційованим питанням, яке потребує втручання органу судової влади, специфічна за своєю формою (рішення, висновок, ухвала Конституційного Суду) і має офіційний характер. Але при цьому Конституційний Суд не бачить, на відміну від законодавця, нових правил, а це означає, що Конституційний Суд не створює прямих джерел права.
Орган конституційного контролю виробляє скоріше теоретичну конструкцію використання потенціалу законодавця для подолання правової неузгодженості змісту тієї чи іншої норми, умов і порядку її застосування, неясності правової ситуації у зв'язку з питаннями, які вирішуються, або з колізією, яка розглядається. Але така роль Конституційного Суду України не може ставити його ні вище Конституції, ні вище Верховної Ради України як єдиного законодавчого органу.
Теорія конституційного права відмічає особливий характер імперативності правових позицій, вироблених в актах Конституційного Суду України. А стосовно орієнтації для правотвор-чих органів щодо прийняття нових нормативно-правових актів, то вони створюються в порядку, у строки і за правилами, які визначаються Верховною Радою України, з урахуванням рішень Конституційного Суду України. Правові позиції Конституційного Суду — порівняно новий феномен в українській юридичній дійсності. Вони перетворилися у значний елемент системи дотримання «букви і духу» Конституції України в правовому регулюванні і водночас в цікаву наукову проблему у зв'язку з розвитком практики Конституційного Суду України41.
130
Заключні положення
Проведений аналіз підвів нас до висновку, що здійснення в кожній державі прав і свобод людини і громадянина, умов забезпечення законної діяльності юридичних осіб не можливо уявити без конституційного правосуддя, яке реально втілюється і є гарантом дотримання у суспільних відносинах принципу верховенства права. Конституційна юстиція проявила себе в більшості демократичних держав як особливий напрямок в діяльності органів правосуддя або як окремий і авторитетний інститут правосуддя. Небагато тих, хто має сумнів у її ціннісному потенціалі.