Верховенство права в конституційному правосудді (Селіванов) (стр. 18 из 33)

--------------------------------------------------------73---------------------------------------------

Частина І

об'єктивності, чіткості й однозначності термінів, понять і визначень. Інакше це породжує невизначеність по суті, суб'єктах і змісту самої реалізації права, не забезпечує досягнення юридичного результату. Чи можна застосувати такі критерії пра-ворозуміння, наприклад, Закон України «Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання складного енергопотенціалу» від 5 квітня 2005 року № 2509-ІУ у його значенні до діяльності людини, діяльності, узгодженої у законі з волею людини, передбачаючи кінцевий результат виконання визначених у законі приписів. Чи не виникає одразу сумніву щодо необхідності тлумачення такого закону в цілому у приналежності його до прав і свобод громадян, інтересів держави і суспільства і до якої галузі (сфери) правозастосування слід віднести предмет правового регулювання. Здається, що подібні «технонормативні» акти більше стосуються інструктивних нормативів міністерств, ніж правового регулювання через закон суспільних відносин. Виявити дійсний смисл конституційно-правової основи такого закону навіть вченому-правознавцю, здається, буде нелегко, а тим більше обґрунтувати його конституційні засади. Якщо намагатися провести тлумачення норм подібних законів та інших нормативно-правових актів, то зрозуміло, що колективний характер роботи Суддів над проблемою ускладнить пізнавальний процес, а Судді Конституційного Суду України можуть опинитись у тяжкому становищі. В процесі дослідження відбувається взаємодія різних поглядів суддів, які опановують творче виявлення смислу норми або закону і виробляють підсумкове рішення на основі пошуку компромісу, який не може бути безкінечним.

Як свідчить спеціально проведений аналіз, кількість Рішень Конституційного Суду України у справах про офіційне тлумачення Конституції та законів України перевищує половину всіх юрисдикційних актів Суду з назвою «Рішення». І кількість їх із року в рік має неухильну тенденцію до зростання. Так, станом на 1 жовтня 2005 року Судом було прийнято 138 рішень, з яких 71 рішення — у справах про офіційне тлумачення. Причому у 1997 році було прийнято 6 таких рішень, у 1998 — 7, у 1999-8, у 2000-8, у 2002- II, у 2003- 13, у 2004- 10. Ціл-

---------------------------------- ---------- 74------------------------------------------------

КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВОСУДДЯ В УКРАЇНІ

ком логічним є і те, що зі зростанням кількості справ, які розглядає Суд протягом кожного року, зростає і кількість рішень з окремими думками суддів. Але така тенденція є більш повинною у порівнянні з загальним ростом кількості усіх справ у Суді. Так, у справах про офіційне тлумачення у 1997 році було 2 рішення про офіційне тлумачення з окремими думками, у 1998 році - також 2, у 1999 році - 3, у 2000 - 2, у 2001—2002 роках рішення про офіційне тлумачення Конституції і законів України не супроводжувались окремими думками суддів. У 2003 році було 3 рішення про офіційне тлумачення з окремими думками, а у 2004 році — 2.

Зважаючи на такий обсяг актів Конституційного Суду України, якими здійснюється офіційне тлумачення, слід зупинитися на з'ясуванні способів тлумачення норм Конституції та законів України. Теорія і практика до них відносять: мовний, систематичний, історичний, телеологічний, логічний, спеціально-юридичний і функціональний. Але найбільш прийнятними у розумінні проведення офіційного тлумачення є доктринальне і компетентне тлумачення норм Конституції і законів України. Під доктринальним тлумаченням теорія конституційного права розуміє наукове роз'яснення правових актів, смислу І мети, визначених у них правових норм, яке дається в результаті теоретичних пошуків, наукового аналізу норм права. З формальної точки зору доктринальне тлумачення можна пов'язувати з роз'ясненням норм права особами, які мають науковий ступінь і здатність формувати правові позиції на основі досягнень науки конституційного права, іїшіих наукових галузей дослідження суспільних відносин, які регулюються правом. В діяльності Конституційного Суду України доктринальне тлумачення використовується кожного разу, коли кожний Суддя для формування своєї позиції змушений знайомитись із спеціальними працями (монографіями, теоретичними дослідженнями) у відповідній галузі права, отримувати консультації (висновки) провідних вчених. Судді можуть і самостійно здійснювати доктринальне тлумачення норм права, але при цьому вони обмежені певними умовами — не мають права висловлювати свої міркування з питань, які можуть стати предметом розгляду в Конституційному Суді України.

-------------------------------------------------------- 75------------------------ —------------

Частина І

Компетентне тлумачення теж пояснюється теорією як тлумачення, що дається на запит судді Конституційного Суду України спеціалістами в галузі права. При цьому, якщо особливість док-тринального тлумачення пов'язана з науковою розробкою проблеми, з науковим пошуком суб'єкта тлумачення, то компетентне тлумачення має за мету надати суду праворозуміння особи, яка має достатні знання в галузі практики застосування норм права. До компетентного тлумачення належать, наприклад, офіційні роз'яснення, які надаються уповноваженими представниками органів виконавчої влади та державного управління щодо певної галузі реалізації управлінських функцій, які пов'язані з підзакон-ною діяльністю. До осіб компетентного тлумачення можна віднести багато інших категорій осіб із спеціальним статусом: прокурорів, адвокатів, судових експертів тощо.

І доктринальне, і компетентне тлумачення мають неофіційний характер, не є обов'язковими, тобто не створюють формально-юридичних наслідків.

Питання про обов'язковість компетентного тлумачення не можна розглядати абстрактно, оскільки мова йде про казуальне тлумачення і суб'єкт тлумачення правової норми є одночасно правозастосовувачем, від нього залежить результат у вирішенні питання, адже і тлумачення, проведене таким фахівцем (спеціалістом), набуває обов'язковості для громадянина, позивача в суді, який звертається зі скаргою.

Доктринальне тлумачення також не має обов'язкового характеру в діяльності Конституційного Суду, але певну офіційність може набути у випадку, якщо його використання регулюється законом «Про Конституційний Суд України» і Регламентом Конституційного Суду України, якщо вчений залучається до конституційного провадження як експерт, що обумовлює врахування Його висновку при дослідженні матеріалів справи і відображається у рішенні, висновку Суду.

Ми можемо спостерігати, що тлумачення норм Конституції України, яке близьке до доктринального, дають окремі Судді, коли ними викладається окрема (особлива) думка, і за своїм змістом це є компетентним (професійним) тлумаченням, але воно пов'язано з доктринальною інтерпретацією норм Конституції, які аналізуються.

-------------------------------------------------------- 76----------------------------------------

КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВОСУДДЯ В УКРАЇНІ

При цьому слід мати на увазі, що у правозастосуванні є такі форми реалізації конституційних норм, до яких цілком слушно можна віднести норми, що не мають регулятивної сили. Такими слід визнати декларативні і дефінітивні конституційні норми. Зокрема, мається на увазі декларативна преамбула Конституції, яка по суті представляє стислий, концентрований меморандум, урочисту Заяву Верховної Ради України, яка від імені Українського народу прийняла Конституцію.

Прикладом декларативної норми можна розцінювати положення статті 3 Конституції України: «Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю». Зрозуміло, що ця норма не породжує конкретного правовідношення з його зобов'язальною частиною, не може бути пред'явлена в суді тією чи іншою особою для захисту своїх вимог. Вказані норми конституційного права мають самостійний характер, їх офіційне тлумачення може бути проведено в контексті інших норм, які реалізуються стосовно суб'єктів і об'єктів правового регулювання.

Теорія конституційного права традиційно виділяє основні органи офіційного тлумачення:

а) приналежність його уповноваженим органам та особливі
юридичні наслідки, які випливають із державно-владних ви
мог, що закладаються у роз'ясненні;