Смекни!
smekni.com

Верховенство права в конституційному правосудді (Селіванов) (стр. 30 из 33)

---------------- -------------------------------- 122----------------------------------------------


КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВОСУДДЯ В УКРАЇНІ

принципів. У цьому процесі важлива роль належить спеціаль­но уповноваженій особі — Постійному представнику Верховної Ради України у Конституційному Суді України.

Підвищений інтерес до представництва Верхової Ради Ук­раїни в особі Постійного представника у Конституційному Суді України обумовлює необхідність вперше в юридичній лі­тературі охарактеризувати його статус.

Інакше деякі політики вже намагаються «удосконалити» статус Постійного представника, як це було зроблено у про­екті постанови, який був поданий у липні 2005 року народним депутатом Л. Черновецьким, і у такий спосіб прилаштувати до певних інтересів уповноваженого суб'єкта, коли розгля­даються у конституційному провадженні питання стосовно окремого закону або норми, і тому дивним виглядає його висновок: «фактично склалася ситуація, коли представник Верховної Ради підпорядковується, звітує і є підконтрольним тільки Голові Верховної Ради». Чи слід пояснювати у такому разі юридичну необізнаність і недостатню компетентність тих, хто не бажає хоча б замислитися над пунктом 4 частини другої статті 88 Конституції України, в якій право представ­ляти Верховну Раду України у зносинах з іншими органами державної влади України належить виключно Голові Верхов­ної Ради України. Отже, Конституція України, Закон Украї­ни «Про Конституційний Суд України» визначають, що саме представництво в органах судової влади єдиного законодав­чого органу відноситься до повноважень спікера парламен­ту, який вносить кандидатуру Постійного представника на розгляд Верховної Ради України, і тому його призначення парламентом шляхом голосування породжує правовідноси­ни постійної участі представника Верховної Ради України у підготовці і розгляді справ в Конституційному Суді Украї­ни. У вказаній конституційній нормі саме Голова Верховної Ради організовує роботу апарату парламенту, який забезпе­чує його діяльність, керуючись інтересами держави, доручає Апарату, Постійному представнику готувати відповідні до­кументи (пояснення) і захищати правові позиції в Суді. Чи не треба поважним політикам спочатку взяти на себе тягар ознайомитись із конституційно-правовими нормам, а вже

--------------------------------------------------------- 123----------------------------------------------


Частина І

потім брати сміливість висувати нічим не підкріплені ідеї суб'єктивістського характеру?

Безумовно, ця полеміка викликана різними підходами юристів і політиків до визначення статусу Постійного пред­ставника парламенту, його скерованістю виключно Головою Верховної Ради України.

ПОСТІЙНИЙ ПРЕДСТАВНИК ПАРЛАМЕНТУ - ПРОЦЕСУАЛЬНА, А НЕ ПОЛІТИЧНА ФІГУРА

Інститут Постійного представника Верховної Ради України у Конституційному Суді України було створено відповідно до вимог статті 72 Закону України «Про Конституційний Суд Ук­раїни», оскільки ЇЇ представник повинен обов'язково залучати­ся до конституційного провадження з часу створення Консти­туційного Суду України. Фактично він почав діяти з 20 травня 1999 року, коли Верховна Рада України прийняла Постанову «Про участь постійного представника Верховної Ради України у конституційному провадженні». На нього покладено обов'язок професійного доведення юридичних аргументів як обов'язкової умови дослідження права в конституційній процедурі розгляду подань і звернень правомочними суб'єктами.

Статус Постійного представника парламенту передбачає не тільки його безпосередню участь у підготовці і розгляді у Конституційному Суді матеріалів і безпосереднє ведення су­дових справ, а й сприяння повноті й усебічності дослідження матеріалів справи і на пленарних засіданнях, і під час їх «пись­мових» слухань у Конституційному Суді України. Залежно від форми засідань запрошуються і суб'єкти. Натомість законом не визначено, чому Постійний представник Верховної Ради України не має можливості представляти інтереси парламен­ту, акти якого оспорюються, під час прийняття рішення про відмову у відкритті конституційного провадження, а також при розгляді Конституційним Судом питань, які стосують­ся прийняття висновків щодо законів, якими передбачається внесення змін до Конституції України.

Практика свідчить, що обсяг науково-правової інформа­ції, яку не лише доводить, а й обґрунтовує Постійний пред-

--------------------------------------------- 124----------------------------------------------


КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВОСУДДЯ В УКРАЇНІ

ставник Верховної Ради України у межах офіційного пояснен­ня, що направляє Голова Верховної Ради України відповідно до звернень суддів Конституційного Суду України, допома­гає формувати правові позиції у сфері конституційної юрис­дикції. У цьому — функціональне призначення Постійного представника Верховної Ради України як особи із спеціаль­ним процесуальним статусом. Це означає, насамперед, мож­ливість застосовувати надані повноваження в Конституційно­му Суді України самостійно і незалежно від інших учасників провадження, кваліфіковано посилювати аргументацією пра­вову позицію Голови Верховної Ради України, яка офіційно відображає інтереси парламенту щодо закону або його норми, які оспорюються в Конституційному Суді України.

Слід відзначити обов'язкову участь Постійного представ­ника у конституційному провадженні, коли йдеться про конс­титуційний спір або офіційне тлумачення норми Конституції України або закону, іншого акта, який прийнятий Верховною Радою України і підлягає розгляду в Конституційному Суді України. Отже, Постійний представник Верховної Ради Ук­раїни виступає особою, покликаною з науково-практичних позицій реалізувати (захистити, роз'яснити, витлумачити) у Конституційному Суді України офіційну позицію єдиного за­конодавчого органу, який здійснив законодавчу владу і офор­мив її у прийнятому законі, постанові й т. ін.

Постійний представник Верховної Ради України, як і інші її представники (народні депутати України з конкретних справ), за кожною справою публічного слухання в Конституційному Суді України реалізує конституційну взаємодію парламенту з Конституційним Судом України. Головним орієнтиром є пра­вове розуміння основ діяльності Верховної Ради України, яка пов'язана із законодавчим процесом.

Функціональна роль постійного представника обумовлює доведення до Конституційного Суду не тільки змісту права (з конкретних колізій), а й самого порядку його формування, втілення в життя тієї чи тієї цілісної сукупності актів і норм, яка зветься системним підходом.

Постановою Верховної Ради України Постійному представ­никові в Конституційному Суді України надано право залучати

--------------------------------------------------------- 125-----------------------------------------------


Частина І

за погодженням з керівником Апарату Верховної Ради України науковців і фахівців для проведення юридичної експертизи чин­них правових актів, які перевіряються Конституційним Судом України на предмет їх конституційності. Тому статус Постійно­го представника передбачає за процедурою право самостійної аргументації юридичних доказів, які доводять до уваги суддів на пленарних засіданнях Конституційного Суду України, а та­кож інформації щодо необхідних уточнень у конституційному провадженні. Але ці повноваження Постійного представника можуть бути застосовані винятково за дорученням Голови Вер­ховної Ради України щодо пояснень з конкретних справ.

Отже, Постійний представник парламенту покликаний сприяти конституційному тлумаченню, виявленню консти­туційного смислу норми за допомогою не тільки власне суд­дівського аналізу, а й через юридичну мотивацію дій творців правової норми.

СТАТУС ПОСТІЙНОГО ПРЕДСТАВНИКА - ЦЕ ПРОФЕСІОНАЛІЗМ І ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Головна мета здійснення представництва в Конституцій­ному Суді України — це сприяння стійкості парламентських рішень. Суб'єкти, які оспорюють закони, окремі норми, інші акти парламенту, намагаються у такий спосіб визнати їх не­конституційними, тобто такими, що суперечать Конституції України і після рішення Конституційного Суду України ста­ють не чинними. Це відбувається за ініціативою групи народ­них депутатів України (не менш як 45 осіб), Президента Украї­ни, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та інших, передбачених у ст. 40 Закону «Про Конституційний Суд України» суб'єктів права на конституційне подання.

Слід зазначити, що здійснення функцій Постійним пред­ставником Верховної Ради України у веденні справи перед­бачає узгодження з комітетами Верховної Ради України, їх представниками — народними депутатами України. Це озна­чає, що постійний представник у доведенні правової позиції завжди має «захищати» оспорюваний закон чи інший норма­тивно-правовий акт у Конституційному Суді України у взає-

-------------------------------------------------------- 126----------------------------------------------