Смекни!
smekni.com

Верховенство права в конституційному правосудді (Селіванов) (стр. 29 из 33)

Конституційний Суд України уважно відноситься до прак­тики конституційних судів інших держав, вивчає напрацьо­вані ними правові позиції з усіх питань, які опиняються у полі зору конституційного контролю.

Це убезпечує від пагубної ізоляції, дозволяє приймати рі­шення з урахуванням великого досвіду, який накопичено зарубіжними конституційними судами, які покликані бути

-------------------------------------------------------- 118----------------------------------------------


КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВОСУДДЯ В УКРАЇНІ

«вартовими» і гарантами сучасного конституційного ладу, по­будованого за довгі роки іспитів, що випали на долю народів, і як досягнення, заснованого на принципах правової держави і верховенства права.

Але цей процес супроводжується І застосуванням механізму, який дозволяє вводити до вітчизняної правової системи нові принципи і норми, рівною мірою і міжнародні договори в міру їх виникнення, а також оновлювати існуючі — у міру їх розвитку. Конституція України не передбачає повної підпорядкованості українських законів міжнародним договорам, оскільки вони не відміняють національний закон, а пріоритет норми договорів має місце тільки у сфері правозастосування.

Конституція України, Закон України «Про Конститу­ційний Суд України» не зобов'язують Конституційний Суд застосовувати у своїй діяльності інші, крім Конституції, джерела. Ось чому ми приходимо до висновку, що Консти­туційний Суд з позицій верховенства права, аналізуючи пи­тання, які поставлені перед ним, повинен використовувати у якості стандарта і правового еталону лише букву Консти­туції, своє розуміння цієї букви. Однак не можна не побачи­ти, що у практиці Конституційного Суду із самого початку його діяльності утвердився підхід, коли загальноприйняті принципи і норми міжнародного права використовуються як еталон, з яким узгоджуються в державі здійснення прав і свобод людини і громадянина, які з позицій верховенства права закріплені у Конституції України.

Конституційний Суд України не тільки залучає міжна­родно-правову аргументацію, коли формулюються правові позиції і висновки рішень, вони враховуються в якості до­даткових обгрунтувань на користь правових позицій, які виробляються на підставі Конституції України. А тому дуже доречно Суд вже використовував міжнародно-правову прак­тику для роз'яснення смислу і значення конституційного тексту. В Україні немає принципових перешкод для реаліза­ції рішень Європейського Суду в судовій практиці. Питання полягає в тому, як оптимально сконструювати механізм такої реалізації. Якщо, наприклад, права і свободи захищаються Конвенцією і при цьому вони порушені в Україні законом,

-------------------------------------------------------- -119----------- ---------------------------------


Частика 1

який застосовано в конкретній справі, то у такому випадку йдеться про дефекти закону, і питання про долю даного зако­ну, про перевірку його конституційності вирішується Конс­титуційним Судом України.

Таким чином, Конституційний Суд України у своїй прак­тиці, як свідчить аналіз, при перевірці законів та інших нор­мативних актів приймає рішення і виробляє правові позиції, спираючись у тому числі і на Конвенцію про захист прав лю­дини і основних свобод і Протоколів до неї, а прецеденти Єв­ропейського Суду з прав людини для України мають принци­повий характер. Цим Конституційний Суд відіграє важливу роль у становленні і зміцненні українського права як складо­вої частини європейського правового простору, який заснова­ний на Конвенції.

СУБ'ЄКТИ СПРИЯННЯ ДОСЛІДЖЕННЮ І ФОРМУВАННЮ ПРАВОВИХ ПОЗИЦІЙ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ

Теорія конституційного права акцентує увагу на ролі со­ціальних інститутів у забезпеченні феноменів, які впливають на демократичний розвиток держави і права, формування пра­восвідомості громадян, розв'язання колізій у правозастосуван-ні. Сучасна теорія сприйняла і підтримує розуміння інститутів як систему механізмів, що забезпечує правовідносини в суспіль­стві, і до них належить конституційне правосуддя як особливий порядок виявлення у системному дослідженні Конституцій­ним Судом смислу пов'язаних з Конституцією України норм законів у правозастосуванні. Соціальні розбіжності держава намагається вирішувати, застосовуючи регулювання економіч­них, політичних та інших відносин, звертаючись до авторитету Конституції як суспільного договору в разі суперечностей, які шкодять інтересам держави і громадянина. Важливим чинни­ком застосування механізму виявлення дійсної сутності норм законів є суб'єкти — учасники конституційного провадження з питань, які визначені Законом «Про Конституційний Суд України». Застосування інститутів гармонізації правовідносин

-------------------------------------------------------- 120----------------------------------------------



КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВОСУДДЯ В УКРАЇНІ

дедалі більше піднімає соціальну функцію держави, яка визнає верховенство права і повинна його дотримуватись як цілеспря­мованої політики подолання конфліктів, забезпечення пріори­тетів у досягненні ідей демократичного суспільства.

У цих процесах важлива роль належить суб'єктам, які на­самперед, представляють інтереси держави, обстоюючи закон як найважливіший соціальний регулятор. Суб'єктом пред­ставництва єдиного законодавчого органу в державі, який за­лучається в обов'язковому порядку до конституційного пра­восуддя, є особа, спеціально уповноважена Верховною Радою України для професійного здійснення функцій «процесуально­го дослідника» конституційних правовідносин. Відповідно до статті 72 Закону України «Про Конституційний Суд України» участь представника органу влади, який видав відповідний акт, визнана законом обов'язковою, оскільки цей акт оспорюється і повинен перевірятися в конституційному провадженні.

Нормоконтроль в конституційному правосудді відбувається з позицій верховенства права, його мета — з'ясувати і досліди­ти смисл закону або його норми, окремі положення, а також перевірити їх на відповідність акту Конституції України, ви­тлумачити текстуальну форму закону або окремого поняття, терміна, зрозуміти думку законодавця. Сама схема конститу­ційного судового пізнання відрізняється від загального пра­восуддя. Питання фактів займають тут другорядне значення (наприклад, при встановленні компетенції органу виконавчої влади, витлумаченні поняття «суверенітет народу» іт. ін).

Головне в конституційному провадженні — це з'ясувати і встановити достеменний смисл права, оскільки норма права не сприймається І не може сприйматися як факт, що підлягає доказуванню. Відбувається логічна, пізнавальна діяльність, яка здійснюється складом Конституційного Суду при вста­новленні відповідності нормативного акта, який оспорюється, — Конституції України. Виходячи з предмета розгляду у Конс­титуційному Суді, закон визначає порядок участі представни­ків органів державної влади і суб'єкта права на конституційне подання, наділяючи їх статусом учасників конституційно­го судочинства. До них закон відносить представників полі­тичних партій, інших об'єднань громадян. На наш погляд, у

-------------------------------------------------------- 121----------------------------------------------


Частина І

цьому є певна невизначеність статусу представників вказаних суб'єктів, оскільки будь-яке судочинство — це завжди змагаль­ний процес, побудований на доведенні обставин, пов'язаних із пізнанням правових явищ, нормотворчості законодавця, а також Президента України або Кабінету Міністрів України. Якщо уважно придивитися до реальних умов судочинства, можна побачити невизначеність статусу осіб, які залучаються до судового процесу, — це сторони та інші учасники, які наді­лені повноваженнями брати участь у конституційному право­судді. Ця суттєва недоробка закону послаблює процесуальний порядок, що позначається на механізмі забезпечення і отри­мання Судом важливого конституційно-правового результату. Є підстави для логічного запитання: навіщо у законі (стаття 80) передбачені такі можливі фігуранти конституційного про­вадження, як свідки, експерти, спеціалісти, яка їх роль, якщо вони не мають процесуального значення для судового про­цесу щодо встановлення відповідної позиції сторін, які дово­дять протилежні або подібні умовиводи, надають відповідні докази?

Значення представників сторін, учасників конституційно­го провадження, особливо важлива у сприянні Конституцій­ному Суду України науково-практичним пізнанням правових явищ, які досліджуються в Суді для формування висновків і правових позицій, і це пов'язане, насамперед, із процесуаль­ним статусом уповноважених представників органів держав­ної влади, які мають високу професійну підготовку, наукову обізнаність.

Приймаючи обов'язкові до виконання на території України рішення, які не можуть бути оскаржені, Конституційний Суд певною мірою враховує правові обґрунтування, які відобра­жають позицію Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України щодо реалізації ними виняткових повноважень законотворчості і нормотворчості. Зокрема, Вер­ховна Рада України як єдиний законодавчий орган відповідно до закону постійно доводить конституційність власних норма­тивно-правових актів шляхом участі своїх представників (до 3-х осіб) у конституційному провадженні. Так зміцнюється законодавча система щодо дотримання нею конституційних