Верховенство права в конституційному правосудді (Селіванов) (стр. 4 из 33)
Частина І
застосуванням непотрібно навіть формулювати спеціальну відміну неконституційної норми тим органом, який встановлює і проголошує неконституційність закону або окремої його норми.
Таким чином, державна влада через конституційну законність встановлює конституційно-правовий порядок у створенні умов для припинення або відміни правовідносин, які безпосередньо пов'язані із захистом або забезпеченням прав та свобод громадянина та людини в державі. При цьому в процесі встановлення конституційної законності відносно норм чи окремих положень законів відбуваються термінологічні, заперечуючі, зобов'язуючі, забороняючі, дозвільні розпорядження конституційної юрисдикції, які не підлягають запереченню чи оскарженню. За своєю природою конституційна законність може розглядатися правовою доктриною, науковим постулатом або догмою права, яка визначає, що є правом по суті і за формою. Особливий режим конституційної законності має відношення виключно до правозастосування, а не до суб'єктів державної влади чи громадян, і тому саме цей процес формується під впливом верховенства права, яке закладається в рішення Конституційного Суду України.
Конституційна законність має специфічне призначення і не підпадає під традиційне розуміння джерела права, оскільки не встановлює і не виявляє факти, що є природою формування законності в суспільстві і державі. Фактичні відносини покладаються в основу регулюючих норм законодавства, яке має відповідати конституційній законності і перевіряється Судом кожного разу, коли виникає спір про право або необхідність офіційної інтерпретації закону у розумінні конституційного права.
Такі підходи властиві конституційному правосуддю, яке має особливий статус в системі як самого правосуддя, так і інших органів держави. Воно відображає політичну, державну владу, яка за своєю функцією повинна знаходитися під контролем суспільства і за цієї умови має діяти і спрямовувати реалізацію всіх правових регуляторів у державі в прямій відповідності до Конституції України. Конституційне правосуддя має дві важливі складові; інституційну — орган конституційної юрисдикції — Конституційний Суд України і процесуальну — конс-
------------------------------------ 16-------------------------------------
КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВОСУДДЯ В УКРАЇНІ
титуційне провадження. Воно складає регламентну діяльність Суду щодо встановленого порядку розгляду справ згідно з Законом України «Про Конституційний Суд України» та Регламентом Конституційного Суду України. Цим пояснюється особливий статус Конституційного Суду України, який є Інститутом судової влади з властивістю керувати, відображати і досягати верховенства права, а щодо обсягу компетенції є видом (суб'єктом) реалізації особливого статусу публічної влади, яка функціонує як система органів державної влади.
КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВОСУДДЯ -
НОВИЙ ФЕНОМЕН УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ
Теоретичною та юридичною передумовою існування в структурі судової влади такого інституту, як Конституційний Суд, повинно бути визнання державою необхідності насамперед конституційного правосуддя і конституційного контролю. Принцип розподілу влад, який закріплений у статті 6 Конституції України, виявився не досить досконалим і безумовним у протидії свавіллю в інших сферах державної влади: законодавчій та виконавчій, а також з боку Президента України. Дискусія з приводу самостійності і незалежності кожної сфери влади і особливо Президента України теоретично має підґрунтя погоджуватися із спрощеним ідеалом такого ладу в державі, але швидко набуває з боку опонентів серйозної аргументації щодо негативної практики реалізації кожним суб'єктом владних повноважень, яка породжує конфлікти і спори відносно перевищення компетенції при виданні нормативно-правових актів або зазіхання на права і свободи громадян.
Враховуючи ігнорування вимогами конституційного права, Основний Закон України передбачив у цьому відношенні застосування конституційного правосуддя у разі звернення суб'єкта конституційного подання до Конституційного Суду. У такому разі конституційне правосуддя застосовується з позицій конституційного права і не може бути незалежним від рішень інших органів судової влади. Таке розуміння особливого інституту правосуддя спонукає нас дати йому наукове визначення. Воно має доповнити підхід науковців і безпосередньо суддів до статусу Конституційного Суду України з позицій його політи-
-----------------------------------17 -------------------
Частина І 
ко-правового призначення в державі. Йдеться про те, що Суддя, професор В.М. Шаповал, схильний стверджувати, що, виходячи з аналізу повноважень Конституційного Суду України, його можна доктринально визначити як судовий орган конституційного контролю. Такий підхід можна спостерігати і в працях професора О.Ф. Фрицького. З позицій доктринального права, на наш погляд, слід розширити його змістовну характеристику, що уточнюється при аналізі професором В.П. Тихим8.Під конституційним правосуддям, на наш погляд, слід розуміти особливе за формою і змістом провадження Конституційного Суду України, який наділений Конституцією України повноваженнями щодо застосовування конституційної юрисдикції, у розгляді справ в установленому законом порядку, які стосуються спорів про право відносно належних суб'єктів, котрі звертаються з конституційними поданнями (зверненнями), захищаючи законні інтереси у спосіб, визначений Законом України «Про Конституційний Суд України».
Конституційний Суд України за своїм статусом, здійснюючи правосуддя у сфері конституційно-правових відносин, має судове верховенство, що закріплено у частині третій статті 150 Основного Закону України. Це означає, що з питань конституційної юрисдикції ним ухвалюються рішення, які є обов'язковими до виконання всіма суб'єктами права (адресатами) на території України, що є остаточними і не можуть бути оскаржені. Якщо в цю обов'язковість вкласти достатньо широкий смисл, який би включав обов'язковість всіх інших органів правосуддя у неухильності виконання таких рішень, то було б правильним все інше судочинство розглядати як залежне від верховенства рішень Конституційного Суду України.
Таким чином, виходячи з обсягу повноважень Суду, а також враховуючи остаточний характер ухвалених ним рішень, маємо підстави вважати Суд конституційної юрисдикції таким, що наділений судовим верховенством і відносно всіх інших органів правосуддя в межах вирішення справ, передбачених статтею 150 Конституції України. Компетенція Суду, як свідчить аналіз предмета його конституційної юрисдикції, виходить за межі конституційного нормо контролю, і тому конституційне провадження охоплює інші правовідносини, пов'язані
-------------------------------------------------------- 18-----------------------------------------------
КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВОСУДДЯ В УКРАЇНІ 
З вирішенням спорів, офіційним тлумаченням Конституції та законів України, наданням висновків про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість.Звернемо увагу на те, що, захопившись Ідеєю унікальності своєї компетенції, деякі автори безпідставно схильні теоретично розширювати до ілюзорних обріїв межі конституційного правосуддя, що науково необґрунтовано, а у практичному сенсі виглядає небезпечно. Звернемо увагу, зокрема, на точку зору В. Скоморохи, який вважає, що Конституційний Суд України — це орган компромісу, примирення, гарант політичного миру і стабільності та ін.9 Але при цьому автор не враховує конституційний статус Президента України, забуваючи І про те, що судова юрисдикція не може перебувати у протиріччі з політикою держави, якщо Суд розглядати як гаранта політичного миру. Зрозуміло, що у разі виникнення такого протиріччя настають для нього небажані результати — законодавець змінює правову базу функціонування Конституційного Суду.
Отже, судове визнання мають тільки ті цінності, які отримали суспільну згоду, і тоді Суд є носієм стандарта цих цінностей і не може мати і здійснювати власну політику компромісу та ін.
Особливий порядок застосування конституційного контролю, передбачений частиною другою статті 151 Конституції України, коли Верховна Рада України може звертатися до Конституційного Суду України за висновком щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справ про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту. Конструкція цього повноваження Суду безумовно оригінальна, але не досить зрозуміла. Виходить так, що Верховна Рада України, яка має розглядати питання про імпічмент Президента України, не може вирішити, чи дотримується процедура розслідування і розгляду цієї справи, і тому перед Конституційним Судом України постає проблема висновку, який повинен будуватися на оціночних категоріях, дослідженні етапів проходження процедури розслідування фактів, але все це не пов'язано ані з конституційним правосуддям, ані з нормокон-
------------------------------------------- 19---------------------------------
Частина І тролем, ані з офіційним тлумаченням законодавства. Виходить так, що за цією нормою Конституції України висновок, який буде надано Верховній Раді України, не підпадає під дію статті 150, в якій однозначно визначено, що обов'язковість, остаточність і неоскарженість рішень Конституційного Суду України стосується тільки питань, передбачених лише цією конституційною нормою.