Право володіння у суб'єктивному розумінні — закріплена у відповідних нормах права можливість фактичного фізичного або господарського володіння річчю.
Право користування у суб'єктивному розумінні — закріплена нормами права можливість вилучення корисних
властивостей речі для задоволення потреб власника чи інших осіб.
Право на знаки для товарів і послуг — сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини у процесі створення, реєстрації, використання й охорони знаків для товарів і послуг.
Право промислової власності, в об'єктивному розумінні — сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини, що складаються в процесі створення, оформлення та використання результатів науково-технічної творчості.
Право розпорядження у суб'єктивному розумінні — закріплена у нормах права можливість визначити юридичну чи фактичну долю майна.
Право спільної власності — право двох або більше осіб (співвласників) на один об'єкт.
Правовий строк — період або момент у часі, з настанням або закінченням якого пов'язана певна дія або подія (бездіяльність), яка має юридичне значення.
Правоздатність фізичної особи (цивільна правоздатність) — здатність особи мати цивільні права і обов'язки. Виникає в момент народження особи і припиняється із настанням її смерті.
Представництво — відокремлений підрозділ юридичної особи, розташований поза її місцезнаходженням, що здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи (не є юридичною особою).
Представництво без повноважень — випадок, коли одна особа виступає від імені іншої особи без повноважень або без належних повноважень. Правочини, вчинені без повноважень або з перевищенням повноважень, створюють, змінюють чи припиняють цивільні права та обов'язки лише в тих випадках, коли їх схвалено довірителем.
Представництво в цивільному праві — одна з форм реалізації фізичними і юридичними особами належних їм прав і обов'язків через представників (є обов'язкове та добровільне (договірне) представництво). Відносини, за яких пра-
вочин, здійснений однією особою (представником) від імені другої особи (яку представляють), створює права і обов'язки безпосередньо для особи, яку представляють.
Презумпція вини боржника — принцип цивільно-правової відповідальності, який означає, що особа, яка не виконала зобов'язання або виконала його неналежним чином, вважається винною у цьому, якщо не доведе протилежне.
Припинення юридичної особи — юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам — правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.
Притримання — один із видів забезпечення виконання зобов'язань. Кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання.
Причинний зв'язок — об'єктивний зв'язок між явищами природи або суспільного життя, за якого одне явище виступає як причина, а друге — як наслідок: одне явище (причина) породжує, зумовлює виникнення другого явища (наслідку).
Промисловий зразок — нове художньо-конструктивне виготовлення виробу, що визначає його зовнішній вигляд, придатне для здійснення промисловим способом.
Просте товариство — за договором простого товариства учасники беруть зобов'язання поєднати свої вклади та спільно діяти для отримання прибутку або досягнення іншої мети.
Прострочення — невиконання боржником (кредитором) обов'язку (дій) у встановлений строк.
Протиправні дії — дії, заборонені законом.
Публічна обіцянка винагороди — недоговірне зобов'язання, в силу якого особа має право публічно пообіцяти винагороду (нагороду) за надання їй відповідного результа-
ту (перед ання інформації, знайдення речі, знайдення фізичної особи тощо). У разі виконання завдання і передання його результату особа, яка публічно обіцяла винагороду, зобов'язана виплатити її.
Публічна обіцянка винагороди за результатами конкурсу — недоговірне зобов'язання, в силу якого фізична або юридична особа (засновник конкурсу) може публічно через засоби масової інформації оголосити конкурс. Переможець конкурсу має право вимагати від його засновника виконання свого зобов'язання у строки, встановлені умовами конкурсу.
Публічний договір — договір, в якому однією зі сторін є підприємець або інша особа відповідно до закону, що взяли на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до них звертається (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Ціна товарів (робіт, послуг), а також інші умови публічного договору встановлюються однаково для всіх споживачів.
Р
Раціоналізаторська пропозиція — пропозиція, що є новою і корисною для підприємства, якому вона подана, і передбачає створення або зміну конструкції виробів, технології виробництва і застосовуваної техніки або складу матеріалів.
Реквізиція — примусове вилучення державою майна у власника в державних чи громадських інтересах з виплатою власникові вартості майна.
Рента — договір, за яким одна сторона (одержувач ренти) передає іншій стороні (платникові ренти) у власність майно, а платник ренти зобов'язується в обмін на одержане майно періодично сплачувати одержувачеві ренту у формі певної грошової суми або іншого надання.
Речі (у цивільному праві) — усі предмети матеріального світу, які можуть задовольнити певні потреби людини і бути в її володінні. Залежно від особливостей правового режиму володіння речами їх поділяють на види: засоби виробництва і предмети споживання; вилучені з цивільного обігу, обмежені в обігу та не вилучені з цивільного обігу; рухомі і нерухомі; індивідуально визначені і родові; замінні і незамінні; споживчі і неспоживчі; подільні і неподільні; головні і приналежні; плоди і доходи; гроші і цінні папери.
Розрахунки із застосуванням платіжного доручення — за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, розміщених на його рахунку в цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок, визначений платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку в строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обігу.
Розрахунковий чек — документ (чек), що містить нічим не обумовлене письмове розпорядження власника рахунка (чекодавця) банку переказати зазначену в чеку грошову суму одержувачеві (чекодержателю).
Рятування здоров'я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи — недоговірне зобов'язання, в силу якого шкода, завдана особі, що без відповідних повноважень рятувала здоров'я та життя фізичної особи від реальної загрози для неї, відшкодовується державою у повному обсязі. Шкода, завдана при рятуванні майна, яке має істотну цінність, від реальної загрози відшкодовується власником (володільцем) цього майна з урахуванням його матеріального становища.
с
Секрет виробництва (ноу-хау) — технічна, організаційна, комерційна та інша інформація, яка сприяє підвищенню ефективності виробництва та іншої доцільної діяльності і не відома третім особам.
Сервітут — право обмеженого користування чужими речами (майном) певною мірою. Таке право може бути встановлене на користь власника сусідньої земельної ділянки (земельні сервітути) або на користь певної особи (особисті сервітути).
Система цивільного права — структура, елементами якої є цивільно-правові норми та інститути, розміщені у певній послідовності.
Скарб — зариті у землю або приховані іншим способом валюта, валютні та інші цінності, власник яких невідомий або в силу закону втратив на них право.
Складське зберігання — за договором зберігання товарний склад (зберігач) зобов'язується за винагороду зберігати товари, що передані йому товароволодільцем (поклажодав-цем), і повернути ці товари в схоронності. Договір складського зберігання, укладений складом загального користування, визнається публічним.
Солідарна відповідальність — передбачена законом відповідальність боржників перед кредитором, за якою кредитор може вимагати відшкодування завданих збитків як з усіх або частини солідарних боржників, так і з одного із них.
Солідарна додаткова відповідальність — відповідальність, що має місце за наявності основного і додаткового боржника.
Спадкова трансмісія — перехід права на прийняття спадщини до спадкоємців особи, яка мала право на спадщину і не прийняла її у зв'язку зі смертю.
Спадкове майно (спадщина, спадкова маса) — сукупність прав та обов'язків спадкодавця, які переходять після його смерті до спадкоємців.
Спадкове право — сукупність цивільно-правових норм, які регулюють правовідносини, що виникають внаслідок переходу майна померлого до іншої особи чи до інших осіб.
Спадковий договір — договір, з яким одна сторона (відчу-жувач) передає на випадок своєї смерті іншій стороні (набувачеві) своє майно або його частку у власність, замість чого остання зобов'язується виконати її розпорядження.
Спадкодавець — особа, майно якої після її смерті переходить у спадщину до іншої особи чи до інших осіб.
Спадкоємець — особа, яка у випадку смерті того чи іншого громадянина набуває прав одержати його спадкове майно.