Комерційне використання транспортного засобу наймач здійснює самостійно. Він має право без згоди наймодавця укладати від свого імені договори перевезення, а також інші договори, відповідно до призначення транспортного засобу.
Наймач самостійно здійснює комерційне використання транспорту і в разі найму транспортного засобу з екіпажем, що його обслуговує. Всі витрати на утримання екіпажу несе наймодавець. Екіпаж транспортного засобу зобов'язаний відмовитися від виконання розпоряджень наймача, якщо ці розпорядження суперечать умовам договору, використанню транспорту за призначенням, а також якщо вони можуть бути небезпечними для екіпажу, транспортного засобу, прав інших осіб.
Які особливості найму (оренди) землі?
Право оренди землі — це основане на договорі строкове сплатне володіння і користування землею, необхідне орендарю для здійснення підприємницької чи іншої діяльності.
Земля може передаватися в оренду громадянам і юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам.
Правове регулювання відносин, пов'язаних з наймом (оренди) землі, здійснюється Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі".
Предметом найму є земельна ділянка з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.
Оренда земельної ділянки може бути короткостроковою — не більше як п'ять років і довгостроковою — не більше як 50 років. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.
Орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в користування іншій особі (піднайм, суборенда) лише з дозволу наймодавця, орендодавця.
Договір найму (оренда) земельної ділянки укладається письмово, а з участю фізичної особи посвідчується нотаріально. Крім того, цей договір підлягає обов'язковій державній реєстрації. Істотні умови договору визначаються законом. Плата за користування земельною ділянкою, яка є державною або комунальною власністю, не може бути нижчою за встановлену законом.
Наймач (орендар) земельної ділянки зобов'язаний:
• використовувати земельну ділянку відповідно до мети, визначеної в договорі;
• здійснювати комплекс заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню земельної ділянки;
• утримуватися від порушень прав власників сусідніх земельних ділянок і суб'єктів сервітутних прав.
Наймодавець (орендодавець) має право вимагати, розірвання договору в разі, якщо:
• наймач протягом одного року не почав використовувати земельну ділянку, у зв'язку з чим ділянка може втратити свою споживчу вартість;
• наймач використовує земельну ділянку не за призначенням, яке було визначено договором;
• наймач протягом трьох місяців підряд не вносить плати за користування земельною ділянкою;
• наймач, незважаючи на попередження наймодавця, не здійснює заходів для запобігання псуванню, забрудненню земельної ділянки або не вживає заходів для відновлення якості ділянки, що було визначено в договорі.
Наймач (орендар) має право відмовитися від найму земельної ділянки, попередньо повідомивши про це наймодавця (орендодавця). У разі відмови наймача від договору наймо-давець має право на одержання з нього плати за шість місяців, якщо доведе, що не міг знайти осіб, які бажали б укласти договір найму (оренди) на таких самих умовах.
Право найму земельної ділянки у разі смерті наймача переходить до його дітей, до того з подружжя, що пережив іншого, до батьків, а також інших членів сім'ї, якщо вони разом із наймачем користувалися земельною ділянкою.
Що таке договір лізингу?
За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати іншій стороні (лізин-гоодержувачеві) у користування належне їй на праві власності майно, яке було набуте ним без попередньої домовленості з лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі) .
Предметом договору лізингу можуть бути неспоживча річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства доосновних фондів. Не можуть бути предметом договору лізингу земельні ділянки та інші природні об'єкти, а також інші речі, встановлені законом.
До договору лізингу застосовують правила, що регулюють договори купівлі-продажу, поставки, найму (оренди), якщо інше не передбачено договором лізингу, законом, іншими нормативно-правовими актами.
Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета договору лізингу несе лізингоодержу-вач, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як один із різновидів оренди лізингові операції на Заході набули інтенсивного розвитку в період після Другої світової війни (США, Європа, Японія). Сьогодні вони стали невід'ємною частиною економіки в більшості промислово розвинутих країн та країн, що розвиваються.
Лізинг — це особлива форма оренди, пов'язана з передачею в користування машин, обладнання, інших матеріальних засобів і майна. Застосування лізингу дає можливість підприємцям розширювати і модернізувати виробництво, не витрачаючи грошових коштів для інвестицій у власний основний капітал, а сплачуючи лише лізингові платежі.
Відносини між суб'єктами лізингу регулюються Цивільним кодексом України, Законом України "Про лізинг" (1997 р.) та укладеним відповідно до них договором лізингу. Залежно від особливостей відносин сторін, передбачених договором, лізинг може бути зворотним, фінансовим, оперативним або іншого виду.
За договором оперативного лізингу лізингоодержувач користується одержаним за договором з лізингодавцем майном протягом строку, який є коротшим від строку амортизації цього майна. По закінченні строку дії договору майно, як правило, повертається лізингодавцеві, який його здає в оренду іншому лізингоодержувачу. Тобто лізингодавець не розраховує на амортизацію всіх витрат за рахунок надходжень від одного орендаря і строки дії договору не охоплюють терміну фактичного зносу майна. Ризик псування або втрати майна несе в основному лізингодавець. В іноземній літературі оперативний лізинг називають лізингом з неповною окупністю.
На відміну від оперативного лізинг з повною окупністю має назвуфінансовий лізинг (іноді вживають термін "інвестиційний лізинг"). Переважну кількість лізингових угод у світовій і господарській діяльності становить саме ця форма оренди, яку іноді розглядають як рівноцінну з наданням орендареві довгострокового кредиту.В операціях фіксованого лізингу на початкових стадіях беруть участь три суб'єкти:
• виробник або продавець устаткування, який,укдавши правочин купівлі-продажу або поставки, втрачає право власності на зазначене устаткування;
• лізингодавець (лізингова компанія), який укладає договір купівлі-продажу (поставки) з виробником і стає власником устаткування;
• лізингоодержувач, який отримує майно у володіння ї та користування і здійснює лізингові (орендні) платежі повної амортизації цього майна. Лізингоодержувач має право набути використовуване майно із закінченням строку оренди за встановлену строками ціну, що відповідає передбачуваній залишковій вартості майна.
Лізингоодержувач має стосовно продавця (постачальника) майна (предмет лізингу) усі права вимоги, що випливають із договору купівлі-продажу (поставки) цього майна, зокрема щодо якості та комплектності майна, строків його передання (поставки). Однак лізингоодержувач не має права припиняти або змінювати дію договору купівлі-продажу (поставки).
Право лізингоодержувача на ремонт і технічне обслуговування майна (предмет лізингу) визначається у самостійному договорі з продавцем (постачальником).
Це традиційна і найпоширеніша з погляду техніки проведення лізингова операція, яка повністю фінансується лізингодавцем, і тому називаєтьсяпрямою лізинговою операцією (прямим лізингом). Разом з тим у комерційній практиці використовують непрямий лізинг, за якого до кола суб'єктів, що беруть участі у такій практиці, залучається банк, що фінансує угоду. При цьому важливо укласти договір про сумісну діяльність між банком та лізинговою компанією.
Ризик випадкового знищення або випадкового псування майна, що є предметом прямого лізингу, несе лізингоодержувач, коли інше не встановлено договором чи законом. Якщо лізингодавець або продавець (постачальник) прострочили передання предмета договору лізингоодержувачу або лізингоодержувач прострочив повернення договору лізингу лізингодавцю, ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження несе сторона, яка прострочила.
Певний інтерес з погляду перспектив застосування в господарській практиці України становить і так званий зворотний лізинг. У разі виникнення потреби в грошових коштах (наприклад, для повернення отриманого для придбання устаткування кредиту і процентів за ним) підприємець — володілець устаткування може продати його лізинговій компанії з тим, щоб потім взяти це устаткування в оренду. Як правило, предметом такого виду лізингу є устаткування, що певний час експлуатувалося.