• дід і баба, як з боку батька, так і з боку матері спадкодавця.
До третьої черги належать:
• рідні дядько та тітка спадкодавця. До четвертої черги належать:
• особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
До п'ятої черги належать:
• інші родичі спадкоємця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.
Ступінь споріднення визначають за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.
У шосту чергу право на спадкування за законом одержують і утриманці, які не були членами його сім'ї (але не менш як п'ять років одержували від нього матеріальну допомогу, що була для утриманця єдиним або основним джерелом засобів для існування).
Спадкування за правом представлення мають:
• внуки (правнуки) спадкодавця успадковують ту частину спадщини, яка б належала за законом їхнім батькові, матері (дідові, бабі), якби вони були живими на момент відкриття спадщини;
• прадід, прабаба успадковують ту частину спадщини, яка б належала за законом їхнім дітям (дідові, бабі спадкодавця), якби вони були живими на момент відкриття спадщини;
• племінники спадкодавця успадковують ту частину спадщини, яка б належала за законом їхнім батькові і ма
тері (братові і сестрі спадкодавця), якби вони були живими на момент відкриття спадщини;
• двоюрідні брати та сестри спадкодавця успадковують ту частину спадщини, яка б належала за законом їхнім батькові, матері (дядькові та тітці спадкодавця), якби вони були живими на момент відкриття спадщини.
Якщо спадкування за правом представлення здійснюють кілька осіб, то частка їхнього померлого родича ділиться між ними порівну.
Частки у спадщині кожного зі спадкоємців за законом є рівними. Але спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них. Якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, то спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, також можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.
Як приймають спадщину? ^
Відкриття спадщини і закликання до спадкування недостатньо, щоб той чи інший зі спадкоємців став правонаступником прав та обов'язків померлого. Спадщина не переходить до спадкоємців автоматично, спадкоємці повинні її прийняти.
Прийняття спадщини — це засвідчення згоди спадкоємця вступити у всі відносини, які становлять у сукупності спадщину; така згода повинна бути виражена у встановлений законом спосіб.
Спадщину приймає спадкоємець особисто. Не допускається її прийняття з умовою чи із застереженням. Спадщину від імені малолітніх, недієздатних приймають їхні батьки, опікуни. Прийняття спадщини — це не обов'язок спад-
коємців, а їх право. Цивільний кодекс України встановлює такі обставини, які засвідчують згоду прийняти спадщину:
• спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шести місяців не заявить про відмову від неї;
• спадкоємець, який на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем і бажає прийняти спадщину, подав заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини (коли спадкоємець протягом шести місяців не вчинить дій, які б засвідчували його волю прийняти спадщину, він вважається таким, що не прийняв її);
• якщо протягом шести місяців з часу відкриття спадщини відказоодержувач не відмовився від заповідального відказу, вважається, що він його прийняв.
Заяву про прийняття спадщини подає спадкоємець особисто. Неповнолітній (особа, якій виповнилось 14 років) має право подати заяву про прийняття спадщини без згоди своїх батьків або піклувальника. Заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої, недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун.
За письмовою згодою інших спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусові за місцем відкриття спадщини.
Коли пропуск шестимісячного строку на прийняття спадщини стався з поважних причин (тривале відрядження, тривала хвороба тощо), суд може продовжити цей строк.
Зразок заяви спадкодавця до нотаріальної контори про прийняття спадщини
До першої державної нотаріальної контори м. Дніпропетровська
Симоненка Петра Івановича, який мешкає за адресою:
м. Дніпропетровськ, вул. Холодна, 11
ЗАЯВА ПРО ПРИЙНЯТТЯ СПАДЩИНИ
Я, Симоненко Петро Іванович, відповідно до ст. 1269 Цивільного кодексу України, приймаю спадщину, що залишилася після померлого 5 січня 2004 р. мого батька, Симоненка Івана Петровича, який постійно мешкав за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Тиха, 5.
м. Дніпропетровськ, ^ 25 лютого 2004 р. Підпис (Симоненко П.І.)
Що таке право на відмову від спадщини?
Спадкоємець за заповітом чи за законом може відмовитися від спадщини протягомшести місяців з моменту її відкриття. Заява про відмову від спадщини подається нотаріусові за місцем відкриття спадщини. Така відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною.
Неповнолітні віком від 14 до 18 років можуть відмовитись від спадщини тільки за згодою своїх батьків (усинов-лювачів), піклувальника й органу опіки та піклування. Фізична особа, обмежена у дієздатності, також може відмовитися від спадщини тільки за згодою піклувальника й органу опіки та піклування. Опікун може відмовитися від
прийняття спадщини, належної підопічному, лише з дозволу органу опіки та піклування.
Спадкоємець за заповітом має право відмовитись від прийняття спадщини на користь інших спадкоємців за заповітом, а спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого зі спадкоємців за законом — незалежно від черги.
Якщо від спадщини відмовився один зі спадкоємців за заповітом, частка у спадщині, яка йому належала, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну. Коли на спадкоємця за заповітом, який відмовився від спадщини, було покладено заповідальний відказ, обов'язок за заповідальним відказом переходить до інших спадкоємців за заповітом, які прийняли спадщину, порівну. Відмова спадкоємця за заповітом від спадщини не позбавляє його права на спадкування за законом.
Коли від спадщини відмовився один зі спадкоємців за законом з тієї черги, яка має право на спадкування, частка у спадщині, яка йому належала, переходить до інших спадкоємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними порівну. Але це правило не застосовується до випадків, коли спадкоємець відмовився від спадщини на користь іншого спадкоємця, а також коли заповідач призначив іншого спадкоємця.
Якщо спадкоємець за законом або за заповітом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). Право на прийняття спадщини у цьому разі здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Коли строк, що залишився, менший за три місяці, він продовжується до трьох місяців. До спадкоємців не переходить право на прийняття обов'язкової частки у спадщині.
Спадкоємці, які протягом не менш як одного року до часу відкриття спадщини проживали разом зі спадкодавцем однією сім'єю, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ їм у натурі предметів звичайної
домашньої обстановки та вжитку в розмірі частки у спадщині, яка їм належить. Крім того, спадкоємці, які разом зі спадкодавцем були співвласниками майна, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ їм у натурі цього майна, у межах їхньої частки у спадщині, якщо це не порушує інтересів інших спадкоємців, що мають істотне значення.
У разі відсутності спадкоємців за заповітом і законом усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття суд визнає спадщину відмерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Така заява подається після закінчення одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відмерлою, переходить у власність територіальної громади, яка у разі заяв-лення вимог кредиторами до спадкодавця зобов'язана задовольнити їх.
Як задовольняють вимоги кредиторів *' до спадкоємців?
До складу спадщини входять не лише права спадкодавця, а й ціла низка майнових зобов'язань, а саме борги спадкодавця. Тому,спадкоємці зобов'язані повідомляти кредиторів про відкриття спадщини, якщо їм відомо про борги спадкодавця.
Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої претензії до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, йому належить пред'явити свої претензії до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Непред'яв-лення кредитором спадкодавця претензій до спадкоємців, які прийняли спадщину, погашає його право вимоги.
Спадкоємці зобов'язані задовольнити претензії кредитора повністю, але в межах одержаних активів. Наприклад, якщо вартість спадкового майна дорівнює ЗО тис. грн, а боргів у спадкодавця на 40 тис. грн, то відповідальність спадкодавця обмежується ЗО тис. грн. Кожен зі спадкоємців відповідає перед кредитором особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Претензії кредитора спадкоємці повинні задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між ними не було встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд, за позовом кредитора, накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцеві в натурі.