У договорі страхування виникнення обов'язків страховика залежно від настання певної страхової події є неодмін
ною істотною умовою, що визначає суть страхування, тоді як відкладальна умова в інших правочинах є випадковим
елементом.
До страхових подій належать: травма, одержана страхувальником внаслідок нещасного випадку, випадкове гостре отруєння недоброякісними харчовими продуктами, загибель тварини від транспортної події, закінчення строку за договором змішаного страхування життя тощо.
Страховий ризик — це подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.
Від ступеня ймовірності настання певної страхової події залежать розміри страхових внесків за конкретним видом страхування. Наприклад, страхові внески за договором змішаного страхування життя зростають у міру збільшення віку страхувальника на день подання ним заяви про страхування, адже з віком збільшується ймовірність його смерті. На ступінь страхового ризику можуть впливати різні обставини. Так, відповідно до п. 8 Правил страхування домашніх тварин, затверджених правлінням НАСК "Оранта" (25 червня 1996 р.), не укладається договір страхування тварин у місцевостях, де діють карантинні обмеження. Відповідно до п. 6.1 Правил страхування забудов, затверджених правлінням НАСК "Оранта" (15 травня 1996 р.), не підлягають страхуванню старі й аварійні забудови.
Які обов'язки сторін за договором страхування?
Договір страхування належить до двосторонніх, оскільки права і відповідні обов'язки виникають для обох контрагентів.
За договором страхування страховик зобов'язаний:
.^~"\_^ ^- ознайомити страхувальника з умовами страхування.
Н;а жаль, страховик не завжди виконує цей обов'язок належним чином. Так, згідно з чинним законодавством, пасажири повітряного і наземного транспорту підлягають обов'язковому страхуванню і до вартості проїзного квитка включаються страхові внески, які стягуються з них. Але на залізничних вокзалах, автостанціях відсутня інформація для пасажирів про умови страхування;
• негайно, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхової суми або страхового відшкодування страхувальникові (протягом двох робочих днів повинні бути оформлені необхідні документи);
• при настанні страхового випадку здійснити виплату страхової суми або страхового відшкодування у встановлений договором строк;
• за заявою страхувальника у разі вжиття страховиком заходів, які зменшили страховий ризик, або в разі збільшення вартості майна переукласти з ним договір страхування;
• зберігати в таємниці відомості про страхувальника та його майновий стан.
Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасну виплату страхової суми (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальникові неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається законом чи іншими нормативно-правовим актами або погодженням сторін, а також відшкодовує збитки, завдані страхувальникові при настанні страхового випадку у зв'язку з діями щодо запобігання ним або зменшення їх розміру.
Обов'язкам страхувальника відповідають права страховика в договорі страхування.Страхувальник за цим договором зобов'язаний:
• своєчасно вносити страхові платежі;
• при укладенні договору страхування надати страховикові інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику і надалі інформувати його про будь-яку зміну страхового ризику;
• вжити заходів щодо запобігання збиткам та зменшення збитків, завданих внаслідок настання страхового ризику;
• повідомити страховика про настання страхового випадку в строк, передбачений умовами страхування;
• повідомити страховика про інші чинні договори страхування щодо цього об'єкта страхування. Метою страхуван-, ня майна не може бути збагачення страхувальника за рахунок страхової компанії, а тому законодавець передбачив, що якщо майно застраховане у декількох страховиків, то [ страхове відшкодування, яке будуть виплачувати всі стра-| хові компанії, не може перевищувати дійсної вартості майна. Необхідно пам'ятати, що коли страхувальник не повідомив страховика про те, що об'єкт уже застрахований, новий договір страхування є нікчемним.
Виплата страхових сум і страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з умовами договору та правилами страхування на підставі заяви страхувальника і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт складається страховиком або уповноваженою ним особою.
Які категорії громадян підлягають обов'язковому особистому страхуванню?
Особливість обов'язкового особистого страхування полягає в тому, що громадянин вважається застрахованим незалежно від його бажання. Обов'язкове особисте страхування здійснюється згідно з нормативними актами, які встановлюють категорії осіб, що підлягають обов'язковому особистому страхуванню, випадки, при настанні яких виплачується страхова сума, права та обов'язки сторін.
Важливою особливістю цього виду страхування є те, що воно діє без обмеження строку і незалежно від оплати страхових платежів. Така форма страхування зумовлена турботою держави про інтереси своїх громадян.
Зокрема^в обов'язковому порядку підлягають страхуванню пасажири, машиністи, провідники, члени команд суден і екіпажі літаків, військовослужбовці, співробітники органів внутрішніх справ, працівники прокуратури, митниці, державної лісової охорони, судді, посадові особи державних органів у справах захисту прав споживачів, контрольно-ревізійної служби, державного архітектурно-будівельного контролю, спортсмени вищої кваліфікації, діти-сироти, які перебувають на вихованні в дитячих будинках, робітники небезпечних професій, народні депутати та деякі інші категорії громадян.
Розмір страхової суми при загибелі особи, яка підлягає обов'язковому особистому страхуванню, уніфікований і становить, як правило, грошове забезпечення особи за 10 років.
Розмір страхового відшкодування при інвалідності та пораненні визначено відповідними Правилами. Так, при отриманні інвалідності І групи працівнику міліції виплачується відшкодування в розмірі грошового забезпечення за п'ять років, II групи — за чотири роки, III групи — за три роки.
При тяжкому пораненні працівнику міліції виплачується страхове відшкодування в розмірі його грошового забезпечення за чотири місяці, при легкому пораненні — за два місяці.
Які особливості обов'язкового особистого страхування пасажирів?
Обов'язковість страхування пасажирів передбачена Положенням про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті від 14 серпня 1996 р.
Застрахованими вважаються:
• пасажири залізничного, морського і водного, автомобільного та електротранспорту;
• водії усіх підприємств, організацій і закладів, незалежно від форм власності та виду діяльності, машиністи, провідники поїздів (у тому числі приміських і метрополітену), члени команди судна, працівники бригад медичної допомоги.
Страхування не поширюється на пасажирів:
• залізничного, морського і водного транспорту на екскурсійних і прогулянкових маршрутах;
• внутрішнього водного транспорту внутрішньомісько-го сполучення і переправ;
• автомобільного і електротранспорту на міських маршрутах.
Обов'язковість страхування пасажирів полягає в тому, що сам факт придбання пасажиром квитка породжує страхові зобов'язання, оскільки при купівлі квитка страховий платіж включається до ціни квитка. Пасажири, які мають право на безоплатний проїзд згідно з чинним законодавством, підлягають обов'язковому страхуванню без сплати страхового платежу. Так, без сплати страхового платежу страхують осіб, які користуються безоплатним службовим проїзним квитком, діти віком до п'яти років та ін.
Пасажир вважається застрахованим з моменту оголошення посадки на морське чи річкове судно, поїзд, автобус або інший транспортний засіб і до моменту закінчення поїздки, а водїі — тільки на період обслуговування поїздки.
Страховими випадками вважаються:
• загибель чи смерть застрахованого внаслідок нещасного випадку на транспорті;
• отримання травми в результаті нещасного випадку на транспорті за умови встановлення потерпілому інвалідності;
• тимчасова непрацездатність внаслідок нещасного випадку на транспорті.
На залізничному, морському, водному, автомобільному та електротранспорті пасажир вважається застрахованим на 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Про кожний нещасний випадок, який мав місце на транспорті, транспортна організація повинна скласти акт і видати потерпілому довідку із зазначенням страхової компанії (її місцезнаходження, дати укладення договору страхування).
У разі загибелі чи смерті пасажира в результаті нещасного випадку на транспорті його спадкоємцям виплачується страхове відшкодування у розмірі 100 % страхової суми.
У разі отримання застрахованим травми внаслідок нещасного випадку на транспорті при встановленні потерпілому інвалідності виплачується: при інвалідності І групи — 90 % страхової суми; II — 75; III — 50 % страхової суми.
У разі тимчасової втрати працездатності потерпілому пасажиру виплачується 0,2 % страхової суми за кожний день непрацездатності, але не більше як 50 % страхової суми.