Як здійснюється право на захист комерційної таємниці?
В умовах ринкової економіки все більше зростає значення будь-якої інформації, в тому числі науково-технічної, що має конфіденційний характер.
Специфічність інституту комерційної таємниці полягає в тому, що вона не підлягає офіційній реєстрації. Опис, який становить її сутність, має конфіденційний характер і передається з рук у руки під серйозні застереження. В ліцензійних договорах, як правило, обумовлюються порядок і умови передачі цієї інформації.
Цими та іншими факторами зумовлюється необхідність окремого правового інституту захисту такої нерозкритої інформації, оскільки нині вона набуває все більшої цінності як товар.
Здійснення правової охорони нерозкритої інформації в Україні стало можливим на підставі Закону України "Про інформацію" від 2 жовтня 1992 р., інших законів про інформацію і прийнятого Цивільного кодексу України.
Комерційною таємницею визнається технічна, організаційна, комерційна, виробнича та інша інформація, здатна сприяти підвищенню виробництва або давати інший позитивний ефект, яка невідома третім особам, внаслідок чого має комерційну цінність.
Особа, котра правомірно володіє такою інформацією, має право на захист від незаконного використання цієї інформації.
Не визнається нерозкритою інформацією комерційна та інші види таємниць, які охороняються спеціальними законами, а також якщо ця інформація захищається авторським чи патентним правом та іншими промисловими правами.
Комерційна таємниця охороняється законом від незаконного використання третіми особами за умови, що:
• ця інформація має дійсну або потенційну цінність і фактично невідома третім особам;
• до цієї інформації немає вільного доступу третіх осіб на законних підставах;
• володілець зазначеної інформації вживає відповідних заходів для збереження її конфіденційності.
Разом з тим має бути можливість до відчуження зазначеної інформації її володільцем, тобто її можна відокремити від її носія і передати іншим особам.
Комерційна таємниця може мати найрізноманітніший характер, отже, і заходи щодо збереження її конфіденційності також можуть бути найрізноманітніші. Наприклад, маляр знає, в якій пропорції треба змішувати фарби, щоб одержати необхідний відтінок. Це знання (інформацію) він може зберегти шляхом мовчання, тобто нікому не розкривати свого знання. У складних технологіях, безумовно, потрібен письмовий опис такої нерозкритої інформації, яку можна зберегти лише шляхом збереження цього опису в таємниці.
Органи державної влади зобов'язані охороняти від недобросовісного комерційного використання інформацію, яка є комерційною таємницею та створення якої потребує значних зусиль і яка надана їм з метою отримання встановленого законом дозволу на діяльність, пов'язану з фармацевтичними, сільськогосподарськими, хімічними продуктами, що містять нові хімічні сполуки. Ця інформація охороняється органами державної влади також від розголошення, крім випадків, коли розголошення необхідне для забезпечення захисту населення або не вжито заходів щодо її охорони від недобросовісного комерційного використання,
Володілець нерозкритої інформації має виключне право на її використання. Це право володілець може передавати іншим особам (тобто і як право власності, і як виключне право на використання). Як власник, він може відчужувати свою власність будь-кому і в будь-який правомірний спосіб. Як володілець виключного права він має право видавати ліцензії на використання інформації, а також перешкоджати неправомірному розголошенню, збиранню або використанню комерційної таємниці.
Строк правової охорони нерозкритої інформації обумовлений строком збереження її конфіденційності, тобто доки зазначена інформація буде прихована від третіх осіб, доти зберігатиметься правова охорона.
Спори з приводу використання комерційної таємниці, виплати винагороди розглядає тільки суд.
Зразок договору про захист комерційної таємниці
ДОГОВІР ПРО ЗАХИСТ КОМЕРЦІЙНОЇ ТАЄМНИЦІ
М.Дніпропетровськ 15 квітня 2004 р.
Сторона, що розкриває: ТОВ "ААА", в особі директора Кучерявого 0.0., що діє на підставі Статуту товариства з однієї сторони,
і Сторона, що отримує: ТОВ "ЛЛЛ", в особі директора Ямкового Л.Л., що діє на підставі Статуту товариства з другої сторони, з додержанням вимог ст. 505—508 Цивільного кодексу України уклали цей договір про нижчевикладене:
1. Предмет договору
1.1. Сторона, що розкриває, передає Стороні, що отримує, визначену інформацію, яку вважає конфіденційною або секретною, зокрема — інформацію про складові спеціального антикорозійного покриття.
Сторона, що отримує, може застосовувати цю інформацію у виробництві антикорозійного покриття для річкових суден.
Передача інформації обумовлена співробітництвом сторін відповідно до договору про сумісну діяльність від 10 лютого 2004 р.
2. Обов'язки сторін
Сторони підтверджують розуміння важливості питання і погоджуються взяти на себе такі зобов'язання:
2.1. Протягом п'яти років від дати укладення цього договору Сторона, що отримує, не буде розголошувати будь-якої інформації, отриманою нею від Сторони, що розкриває, що є секретом фірми або конфіденційною, будь-якій іншій особі, організації, установі, фірмі і не буде використовувати цю інформацію для власної вигоди, за винятком мети, визначеної вище.
2.2. Сторона, що отримує, буде постійно вживати відповідні й адекватні заходи щодо збереження секретності цієї інформації.
3. Особливі умови
3.1. Будь-яка інформація, передача якої оформлена письмово і віднесена обома сторонами до договору, вважається конфіденційною або секретом фірми (протокол про передачу інформації, Додаток 1).
3.2. Інформація не буде вважатися конфіденційною або секретом фірми і Сторона, що отримує, не буде мати будь-яких зобов'язань відносно цієї інформації, якщо вона відповідає одному з таких пунктів:
— уже відома Стороні, що отримує;
— є або стає публічно відомою в результаті неправильного, недбалого ставлення чи навмисних дій Сторони, що розкриває;
— легальне отримана від третьої сторони без обмежень і без порушення договору;
— надана третій стороні Стороною, що розкриває, без аналогічного обмеження на права третьої особи;
— незалежно розроблена Стороною, що отримує, за умови, що особа чи група осіб, які розробляли її, не мали доступу до конфіденційної або такої, що є секретом фірми, інформації;
— дозволена до випуску письмовим дозволом Сторони, що розкриває;
— розкрита уряду на вимогу державного органу. Сторона, що отримує, докладає максимальні зусилля для поводження з цією інформацією як з конфіденційною або коли розкриття вимагає закон.
4. Відповідальність сторін
4.1. Сторона, що отримує, буде відповідальна за:
а) необережне розголошення чи використання конфіденційної інформації, якщо вона не дотримувалась такого ж високого ступеня обережності, якого б вона додержувалась у розумних межах
відносно власної конфіденційної чи такої, що є секретом фірми, інформації аналогічної важливості і, після виявлення необережного розголошення чи використання цієї інформації, не намагається припинити необережне розголошення чи використання;
б) несанкціоноване розголошення чи використання конфіденційної або такої, що є секретом фірми, інформації, особами, які працюють або працювали на неї за наймом, якщо їй не вдається охороняти цю інформацію з таким же високим ступенем дбайливості, якого б вона додержувалась у розумних межах відносно своєї особистої конфіденційної або такої, що є секретом фірми, інформації аналогічної важливості.
4.2. Сторона, що отримує, призначає вказану нижче особу своїм відповідальним за секретність для отримання за її дорученням всієї конфіденційної або такої, що є секретом фірми, інформації відповідно до цього договору. Сторона, що отримує, може замінити свого Відповідального за секретність шляхом письмового повідомлення Сторони, що розкриває, про ім'я та адресу нового призначеного Відповідального за секретність у дводенний строк після його призначення.
4.3. Вся інформація, яка видається Стороною, що розкриває, Стороні, що отримує, у будь-які формі відповідно до цього договору, буде і залишиться виключною власністю Сторони, що розкриває, і вся чи інші її копії повинні негайно повертатися Стороні, що розкриває, на письмову вимогу або знищуватися на розсуд Сторони, що розкриває.
5. Розкриття інформації
5.1. Жодна зі сторін не буде розголошувати факт наявності цього договору без попередньої згоди другої сторони.
5.2. Договір не може бути дорученим чи переданим Стороною, що отримує, в силу закону або через зміну керівництва. Будь-яка спроба Сторони, що отримує, доручити договір без попередньої письмової згоди Сторони, що розкриває, є недійсною. Якщо третя сторона подасть позов чи спричинить інші юридичні дії на предмет розкриття якої-небудь конфіденційної інформації. Сторона, що отримує, негайно повідомляє Сторону, що розкриває, і забезпечує їй у розумному обсязі таку допомогу, якої Сторона, що розкриває, потребує для відвернення розголошення.
6. Спеціальні положення
6.1. Цей договір підлягає юрисдикції і тлумаченню відповідно до положень законодавства України.
6.2. Сторона, яка виграла в будь-якому позові чи іншому судовому спорі між сторонами, що виникли з приводу цього договору, буде мати право на відшкодування в розумних розмірах гонорарів її адвокатам та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи в суді.
6.3. У разі встановлення вини Сторони, що отримує, в розголошенні конфіденційної або такої, що є секретом фірми, інформації Сторона, що розкриває, на свій розсуд має право вимагати відшкодування збитків, понесених у зв'язку з розголошенням чи використанням цієї інформації, або одержати від Сторони, що отримує, штраф у розмірі, визначеному письмово при передачі інформації.