Смекни!
smekni.com

Цивільне право України. Панченко (стр. 52 из 104)

Якщо сторона погоджується в цілому з пропозицією, але бажає внести до умов договору деякі корективи, скажімо, зазначає, що поставку продукції бажано здійснювати не автомобільним транспортом, а залізницею, не помісячне, а поквартальне, то така пропозиція є не акцептом, а новою офертою.

Коли пропозиція укласти договір була направлена із зазначенням строку для відповіді, то договір вважається укладеним, якщо позитивну відповідь було надано протя­гом зазначеного строку. У разі, коли строк на відповідь не зазначався, договір вважається укладеним, якщо згода його укласти дана негайно або протягом звичайного нормально­го часу для відповіді.

Договір вважається укладеним умомент одержання акцепту особою, яка направила оферту. Якщо для укла­дення договору, крім згоди сторін, потрібні передача майна (реальний договір) або вчинення іншої дії (договір підлягає нотаріальному посвідченню чи державній реєстрації), то він вважається укладеним з моменту передачі відповідного майна або вчинення певної дії.

Місцем укладення договору є місце проживання фізич­ної особи або місцезнаходження юридичної особи, яка зро­била пропозицію про укладення договору. Договір є укла­деним, якщо сторони в належній формі д осягли згоди з усіх істотних умов договору. Він може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встанов­лено законом. Наприклад, згідно з Цивільним кодексом України договір ренти укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню, а договір про переда­чу нерухомого майна під виплату ренти підлягає також державній реєстрації.

Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної вла­ди, органу влади Автономної Республіки Крим чи органу місцевого самоврядування, вирішуються судом. Коли роз­біжності виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правових актів зазначених органів, то вони можуть бути вирішені судом тільки у випадках, встановле­них за домовленістю сторін або законом.

Якщо згідно із законом або угодою сторін договір пови­нен бути укладений у письмовій формі, він може бути укла­дений як шляхом складання одного документа, так і шля­хом обміну листами, телеграмами, телефонограмами тощо, підписаними стороною, яка їх надіслала. Нині розширили­ся технічні можливості вираження волі сторін на укладен­ня договору, зокрема за допомогою факсимільного, елект­ронного чи іншого зв'язку.

Особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами ци­вільного законодавства.

Зміна договору означає, що зобов'язання сторін діють відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Розірванням договору зобов'язання сторін припиня­ється. Але зміна і розірвання договору допускаються лише за згодою сторін, тому що договір єобов'язковим для вико­нання сторонами. Угода про розірвання чи зміну договору вчиняється в тій самій формі, що й договір, якщо із закону, іншого нормативно-правового акта, договору або звичаїв ділового обігу не випливає інше.

Договір може бути змінено чи розірвано за згодою сторін або за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разіістот­ного порушення договору другою стороною та в інших ви­падках, встановлених договором (зокрема, зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішен­ням суду у виняткових випадках, коли розірвання догово­ру суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує витрати, необхідні для вико­нання договору на умовах, змінених судом).

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні цього договору.

Коли сторони не досягли згоди щодо приведення догово­ру у відповідність до обставин, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути на вимогу заінте­ресованої сторони розірваний або змінений за рішенням суду занаявності одночасно таких умов:

• у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

• зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересо­вана сторона не могла усунути після їх виникнення за всієї турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

• виконання договору порушило б співвідношення май­нових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

• із суті договору або звичаїв ділового обігу не випли­ває, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

При розірванні договору внаслідок істотної зміни обста­вин суд, на вимогу будь-якої зі сторін, визначає наслідки розірвання договору, виходячи з необхідності справедливо­го розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'яз­ку з виконанням цього договору.

Коли договір змінений або розірваний у зв'язку з істот­ним порушенням договору однією зі сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Зразок угоди сторін про розірвання договору

УГОДА ПРО РОЗІРВАННЯ ДОГОВОРУ №____

Від "_" ______ 200_ р.

м. _________ "_"______ 200_ р.

Замовник: _________________________________,

з однієї сторони, та

Виконавець:_______________________\_________

в особі: ___________________, який діє на підставі Стату­ту, з другої сторони,

Уклали цю Угоду про таке:

1. Замовник і Виконавець у зв'язку з _______________

(мотиви, підстави з яких сторони вирішили розірвати договір)

Домовились розірвати договір № ______ від " "___200_ р.

2. З моменту набрання чинності цією Угодою сторони не вва­жають себе пов'язаними будь-яким правами і обов'язками.

3. Зобов'язання, припинені цією Угодою, виконання яких повинно бути здійснено в такому порядку:

Замовник _________________________________

Виконавець ______________________________

4. Ця Угода складена у двох примірниках, один з яких знахо­диться в Замовника, а другий — у Виконавця.

5. Ця Угода набирає чинності з моменту її підписання.

Замовник Підпис _____ Виконавець Підпис _____

Які особливості договору купівлі-продажу?

За договором купівлі-продажу одна сторона (прода­вець) передає або зобов'язується передати майно (то­вар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Це сплатний, двосторонній і консенсуальний договір. Він спрямований на безповоротне відчуження продавцем майна і перехід його у власність покупця, і, отже, є юридичною підставою ви­никнення такого зобов'язального правовідношення, яке обумовлює в покупцяабсолютне речове право.

Договір купівлі-продажу, як правило, має одноразовий характер і укладається переважно на те майно, яке є в на­явності і підготовлене для відчуження. Продавцеві спла­чується вартість відчужуваного майна лише угрошовому вираженні. Оплата придбаного майна повинна здійснюва­тися у національній валюті України — гривні, за винятком випадків, передбачених законом.

Предметом цього договору може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створе-

ний (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. В окремих випадках для покупця становить інтерес не саме придбане майно (як матеріальний об'єкт), а зафіксоване в ньому те чи інше право вимоги, наприклад, у разі купівлі цінних паперів. Предметом цього договору може бути і пра­во вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовують поло­ження про відступлення права вимоги.

Загальні положення про купівлю-продаж застосовують до договорів купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів. Особливості купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватись і законом.

Необхідно підкреслити, що договір купівлі-продажу зе­мельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна уклада­ється у письмовій формі й підлягає нотаріальному по­свідченню та державній реєстрації.

Право продажу майна, крім випадків примусового про­дажу, належить власникові. Це означає, що приймати рішення про відчуження майна (визначати його правову долю) має право лише його власник, оскільки за договором купівлі-продажу продавець зобов'язаний передати не лише саме майно, а йправо власності на нього. Тільки за такої умови у покупця може виникнути відповідне право. Прода­вець не може передати покупцеві те, на що він сам не має права. Якщо продавець товару (майна) не є його власни­ком, покупець набуває права власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення. Так, Цивільним кодексом України встановлюється особливий порядок реалізації не витребуваних за договором побутово­го підряду виготовлених підрядником речей, або не витре­буваних на транспорті вантажів і багажу, майна, відправ­леного через органи зв'язку. У цих випадках продаж зазна­ченого майна не є примусовим, а лише здійснюється без згоди власника, оскільки такий невідомий або не виявляє Інтересу до належного йому майна, що може завдати охо­ронцю майнової шкоди.

Власникові не обов'язково особисто брати участь в укла­денні договору купівлі-продажу. Він може здійснити ці повноваження через свого представника чи комісіонера. Таким чином, якщо продавцем майна може бути лише пев­на особа, тобто, як правило, власник, то покупцем може бути будь-яка особа. Але обов'язковою умовою участі фізич­них осіб стороною в договорі купівлі-продажу є наявність у них достатньої дієздатності.