му банку у строк, передбачений законом або встановлений згідно з ним, — якщо більш короткий строк не передбачений договором або не визначається застосовуваними у банківській практиці звичаями ділового обігу.
Банк приймає доручення до виконання тільки в сумі, яка може бути сплачена за наявними власними або взятими у кредит коштами. Доручення виконується банком із додержанням черговості сплачування коштів з рахунка. Банк повинен негайно інформувати платника на його вимогу про виконання доручення. Зміст платіжного доручення та розрахункових документів, що подаються разом з ним, і їхня форма мають відповідати вимогам, передбаченим законом і встановленими згідно з ним банківськими правилами. У разі невиконання або неналежного виконання доручення клієнта банк несе відповідальність, передбачену Цивільним кодексом України за порушення зобов'язань.
Розрахунки за акредитивом. Акредитивну форму широко застосовують в умовах ринкової економіки як у межах України, так і в міжнародних розрахунках. Сутність її полягає в тому, що іногородній банк покупця (імпортера) доручає іногородньому банку постачальника (експортера) провести оплату рахунків постачальника на умовах, зазначених в акредитивній замові.
Залежно від ступеня відповідальності банків розрізняють відкличні та безвідкличні акредитиви.
Відкличні акредитиви можуть бути анульовані в будь-який момент як банком, що їх випустив, так і покупцем (імпортером). Вони рідко застосовуються у зовнішньоторговельній практиці, оскільки немає гарантії оплати.
Безвідкличні акредитиви, навпаки, не можуть змінюватися й анулюватися без згоди постачальника (експортера). Їх сума поновлюється автоматично в межах установленого загального ліміту й строку дії.
За засобами забезпечення акредитиви поділяють напокриті й непокриті. Відкриваючи покритий акредитив, банк-емітент одночасно переказує кошти для розрахунку.
| Непокритий акредитив відкривається покупцеві у банку [ постачальника шляхом надання йому права списувати всі суми акредитива з розрахунку банку-емітента, коли між банками встановлені кореспондентські відносини.
Строк відкриття і дії акредитива залежить від характеру товару, умов його зберігання та транспортування. Все це передбачається в договорі. Для виконання акредитива одержувач коштів подає до виконуючого банку документи, що підтверджують виконання всіх умов акредитива. У разі порушення хоча б однієї з цих умов виконання акредитива не провадиться. Якщо виконуючий банк відмовляє у прийнятті документів, які за зовнішніми ознаками не відповідають умовам акредитива, він повинен негайно проінформувати про це одержувача коштів і банк-емітент із зазначенням причин відмови. Якщо банк-емітент, одержавши прийняті виконуючим банком документи, вважає, що вони не відповідають за зовнішніми ознаками умовам акредитива, він має право відмовитися від їх прийняття і зажадати від виконуючого банка суму, сплачену одержувачеві коштів за порушення умов акредитива, а за непокритим акредитивом відмовитися від відшкодування виплачених сум. Про закриття акредитива виконуючий банк повинен повідомити банк-емітент. Невикористана сума покритого акредитива підлягає поверненню банку-емітентові негайно, одночасно із закриттям акредитива. Банк-емітент зобов'язаний зарахувати повернені суми на рахунок платника, з якого депонувалися кошти.
Розрахунки чеками. Ця форма безготівкових розрахунків є однією з найпоширеніших у світовій практиці. Чеком визнається документ, що містить нічим не обумовлене розпорядження чекодавця банку провести платіж зазначеної у ньому суми чекоутримувачеві.
Платником за чеком може бути зазначений тільки банк, де чекодавець має кошти, якими він має право розпоряджатися шляхом виставлення чеків. Відкликання чека до закінчення строку для його подання не допускається. Ви-
дача чека не погашає грошового зобов'язання, на виконання якого він виданий. Форма чека та порядок його заповнення і використання визначаються законом і встановленими згідно з ним банківськими правилами.
Чек підлягає оплаті платником за умови подання його до оплати у строк, встановлений законом. Платник за чеком повинен пересвідчитися усіма доступними способами у справжності чека, а також у тому, що пред'явник чека є правоуповноваженою за ним особою. Збитки, що виникли внаслідок оплати платником підробленого, викраденого або втраченого чека покладаються на платника або чекодавця — незалежно від того, з чиєї вини їх було завдано. Особа, що оплатила чек, має право вимагати перед ання їй чека з розпискою про одержання платежу.
Воля чекодавця є односторонньою, однак вона породжує правовідносини між трьома суб'єктами: між чекодавцем і чекоутримувачем, а також між чекодавцем і банком, що його обслуговує. Безпосередніх відносин між банком і чекодавцем не виникає. Претензії за несплату чека до банку може пред'явити лише чекодавець, а не чекоутримувач. Банк буде нести відповідальність за несплату або неналежну оплату чека перед чекоутримувачем у тому разі, коли це сталося з вини банка.
Здатність видавати чеки мають усі особи, наділені цивільною правоздатністю, тобто юридичні і фізичні особи володіють активною чековою правоздатністю. Пасивна чекова правоздатність обмежена, бо платником за чеком може бути лише банк, у якому відкрито рахунок чекодавця.
Є іменні чеки, чеки на пред'явника та переказні. Іменний чек не підлягає переданню. Він може передаватися іншим особам тільки шляхом укладання правочину про відступлення права вимоги (цесію). У переказному чеці індосамент (напис на зворотному боці чека) на платника має силу розписки про одержання платежу. Особа, що володіє пере-казним чеком, одержаним за індосаментом, вважається його законним володільцем, якщо застосовує своє право на безперервному ряді індосаментів.
Платіж за чеком може бути гарантований повністю або частково авалем. Гарантія платежу за чеком (аваль) може надаватися будь-якою особою, крім платника. Той, хто гарантує платіж за чеком, несе солідарну відповідальність з особою, яка видала чек. Особа, що гарантувала платіж та оплатила чек, набуває прав, які випливають із чека, як проти того, за кого вона дала гарантію, так і проти тих, хто зобов'язаний перед останнім.
Подання чека до банку, який обслуговує чекоутримува-ча, на інкасо для одержання платежу вважається поданням чека до платежу. Кошти за інкасовим чеком на рахунок чекоутримувача зараховують після одержання платежу від платника, якщо інше не передбачено договором між чекоутримувачем і банком.
У разі відмови платника в оплаті чека чекоутримувач має право на свій вибір вчинити позов до однієї, кількох або усіх зобов'язаних за чеком осіб (чекодавцеві, авалістам, індосантам), які несуть перед ним солідарну відповідальність. Цей позов чекоутримувача може бути вчинений протягом одного року від дня закінчення строку подання чека до платежу.
Розрахунки за інкасовими дорученнями. У разі розрахунків за інкасовими дорученнями (на інкасо) банк (банк-емітент) за дорученням клієнта здійснює за рахунок клієнта дії щодо одержання від платника платежу та (або) акцепту платежу. Випадки застосування та порядок здійснення розрахунків на інкасо встановлюються законом, банківськими правилами та звичаями ділового обігу.
При виконанні інкасового доручення документи подаються платникові у тій формі, в якій вони одержані, за винятком банківських відміток і виписів, необхідних для оформлення інкасового доручення. Документи, що підлягають оплаті при їх поданні, виконуючий банк повинен подати до платежу негайно з отриманням інкасового доручення.
Коли документи підлягають оплаті в інший строк, виконуючий банк зобов'язаний для одержання акцепту платни-
ка подати документи для акцепту негайно з отриманням інкасового доручення, а вимогу платежу має здійснити не пізніше ніж у день настання строку платежу, вказаного в документі.
Одержані (інкасовані) суми виконуючий банк негайно передає у розпорядження банку-емітента, який повинен зарахувати ці суми на рахунок клієнта. При цьому виконуючий банк має право відрахувати з інкасованих сум належні йому плату та відшкодування витрат або видатків.
Які особливості ліцензійного договору?
Особливою правовою формою використання творів науки, літератури, мистецтва і об'єктів промислової власності є цивільно-правові договори, які дістали назву договорів щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності. Важлива особливість цих договорів — це те, що об'єктами (предметами) їх є нематеріальні блага — твори науки, літератури, мистецтва чи винаходи. Вони стають об'єктом договору за однієї умови — якщо виражені в такій об'єктивній формі, яка дає можливість відтворювати і розмножувати їх.
Цивільний кодекс України визначає, що розпорядження майновими правами інтелектуальної власності може здійснюватися на підставі такихдоговорів:
• ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності;
• ліцензійний договір;
• договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності;
• договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності;
• інший договір щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності.
За зазначеними договорами ми й розглянемо особливості
ліцензійного договору.
За ліцензійним договором сторона, що володіє виключним правом на об'єкт права інтелектуальної власності (ліцензіар), надає іншій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та іншого закону.