6.4. Товариство забезпечує безпечні умови праці та несе відповідальність за шкоду, завдану працівникові з вини Товариства.
6.5. Товариство здійснює професійну підготовку та перепідготовку працівників, надає пільги тим, що навчаються.
6.6. За узгодженням між адміністрацією і органом, який представляє трудовий колектив, у Товаристві можуть встановлюватися додаткові пільги працівникам за рахунок коштів Товариства.
7. Умови ліквідації, реорганізації Товариства
7.1. Припинення діяльності Товариства здійснюється шляхом реорганізації чи ліквідації.
7.2. Товариство ліквідується:
— згідно з рішенням зборів учасників;
— згідно з рішенням суду;
— у порядку, встановленому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
7.3. Реорганізація Товариства здійснюється за рішенням зборів учасників, з додержанням вимог законодавства про правонаступ-ництво.
Розподіл майна Товариства, що ліквідується, здійснюється між його власниками відповідно до Установчого договору. За наявності спору розподіл припиняється до судового рішення за суттю спору.
7.4. У разі ліквідації Товариства орган, який виніс рішення про ліквідацію, створює ліквідаційну комісію, яка діє відповідно до ст. 20 Закону України "Про господарські товариства".
7.5. Товариство вважається ліквідованим з дня внесення запису про ліквідацію до державного реєстру.
Голова зборів учасників
товариства з обмеженою відповідальністю
"Регул"____________ (Шевченко Т.П.)
Які правові форми участі держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад у відносинах, що регулюються цивільним законодавством?
Держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади мають певне майно. Як власник ці суб'єкти на свій розсуд володіють, користуються і розпоряджаються майном, що їм належить. Майно і становить основу їхньої участі у цивільно-правових відносинах. Наприклад, державну власність становлять: майно, що забезпечує діяльність Верховної Ради України та утворених нею державних органів; майно Збройних Сил, органів державної безпеки, прикордонних і внутрішніх військ; оборонні об'єкти; єдина енергетична система; система транспорту загального користування, зв'язку та інформації, що мають загальнодержавне значення;
кошти державного бюджету; Національний банк України та інше майно. Держава може бути також суб'єктом спільної власності за участю всіх суб'єктів цивільного права.
Держава діє у відносинах, що регулюються цивільним законодавством на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Вона може створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, навчальні, лікувальні, культурно-освітні заклади тощо) у випадках та в порядку, передбачених законом, а також створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства), брати участь у їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом.
Як учасник цивільних правовідносин держава діє через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої актами, які визначають статус цих органів. Вона може брати участь у зобов'язальних відносинах. Наприклад, держава випускає облігації державної позики, а утримувачі їх вступають у цивільно-правові відносини з державою.
Зобов'язальні відносини виникають щодо державного кредиту, випуску казначейських зобов'язань тощо. Цивільно-правові відносини виникають при відшкодуванні майнової шкоди фізичній особі, яка потерпіла від злочину, а також у випадках стягнення у дохід держави з осіб, засуджених за вчинення злочинів, коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілих громадян при заподіянні шкоди їхньому здоров'ю в результаті злочинних дій.
Такі правовідносини виникають також при відшкодуванні організаціями та громадянами збитків, заподіяних порушенням законодавства про охорону природи. Законодавство передбачає низку підстав, з яких до держави переходять певні правомочності в галузі права інтелектуальної власності та ін.
За своїми зобов'язаннями держава відповідає своїм майном, крім майна, на яке законом заборонено звертати стягнення.
Автономна Республіка Крим і територіальні громади також діють у відносинах, що регулюються цивільним законодавством, на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Вони, як і держава, можуть створювати юридичні особи публічного та приватного права, брати участь у їх діяльності на загальних підставах. Майно цих суб'єктів становлять кошти їхніх бюджетів та інше майно, яке не закріплене за створеними ними юридичними особами.
Автономна Республіка Крим діє через утворені неї органи, а територіальні громади, — через органи місцевого самоврядування цих утворень у межах компетенції, встановленої актами, які визначають їх статути. Автономна Республіка Крим і територіальні громади відповідають за своїми зобов'язаннями своїм майном, крім майна, на яке законом заборонено звертати стягнення.
Держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади не відповідають за зобов'язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, передбачених законом.
Юридичні особи, створені державою. Автономною Республікою Крим, територіальними громадами, не відповідають за зобов'язаннями відповідно держави. Автономної Республіки Крим, територіальних громад. Автономна Республіка Крим та територіальні громади не відповідають за зобов'язаннями одна одної, а також за зобов'язаннями держави.
Як класифікують речі у цивільному праві?
Вже зазначалося, що одним із елементів цивільних правовідносин є об'єкт права. Об'єктом цивільних правовідносин є конкретні блага, з приводу яких суб'єкти вступають між собою у зазначені правові відносини.
Такі відносини можуть виникати заради придбання та перевезення речей, надання послуг, виконання права авторства на твори науки, літератури, мистецтва, захисту честі, гідності й ділової репутації та ін. Із цього можна зробити висновок, щооб'єкт цивільно-правових відносин, абоцивільних прав, — це певне конкретне благо, з приводу якого суб'єкти вступають у правовідносини.
Такими благами можуть бути: особисті немайнові права фізичної особи, речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної діяльності, інформація, а також інші матеріальні та нематеріальні блага.
Речі є одним з основних видів об'єктів цивільного права, оскільки за їх допомогою задовольняються істотні потреби особи.Річчю визнається предмет матеріального світу, який задовольняє потреби людей і щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.
Держава встановлює відповідні правила поведінки людей стосовно тієї чи іншої речі. На цій основі виник термін "правовий режим речей". Він є умовним (ніякого правового режиму речей, насправді бути не може) і встановлюється не для речей, а для поведінки людей стосовно тієї чи іншої речі (майна), зокрема щодо порядку володіння, користування, способів і меж розпорядження речами.
Цивільний кодекс України класифікує речі так.
• Тварини є особливим об'єктом цивільних прав. На них поширюється правовий режим речі, крім випадків, встановлених законом. Правила поводження з тваринами встановлюються законом. Тварини, занесені до Червоної книги України, можуть бути предметом цивільного обігу лише у випадках та порядку, встановлених законом.
• Нерухомі та рухомі речі. До нерухомих речей належать земельні ділянки та все, що розташовано на них і міцно з ними пов'язано, тобто об'єкти, переміщення яких без непропорційного збитку їх призначенню неможливе.
Режим нерухомої речі може бути поширений законом і на інші речі, зокрема на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти як такі, що підлягають державній реєстрації.
Рухомими речами визнаються такі, що їх можна вільно переміщувати у просторі.
Право власності та інші речові права на нерухомі речі (земля, будівлі, підприємства та ін.), обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають обов'язковій державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів з нею є публічною і здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, передбаченому законом.
Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів з нею, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені в суді.
• Подільні та неподільні речі. Подільною визнається річ, внаслідок користування якою кожна її частина зберігає свої властивості цілого та не втрачає при цьому свого господарського (цільового) призначення (хліб, цемент, рідини тощо).
Неподільною визнається річ, внаслідок поділу якої її частини втрачають властивості первісної речі та змінюють господарське (цільове) призначення (телевізор, автомобіль і т. ін.).
• Індивідуально визначені речі та речі, що визначаються родовими ознаками. Індивідуально визначеною визнається річ, наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших речей і тим самим індивідуалізують цю річ. Індивідуально визначена річ є незамінною (наприклад, із партії телевізорів виділений один, або єдина у своєму роді картина художника Рєпіна "Запорожці").
Родовими визнаються речі, що визначаються родовими ознаками, властивими усім речам такого самого роду, та вимірюються числом, вагою, мірою. Речі, що визначаються родовими ознаками, є замінними (цукор, борошно, цегла та ін.).
Правове значення поділу речей на індивідуально визначені і родові полягає в тому, що у разі загибелі індивідуально визначеної речі боржник звільняється від обов'язку передати подібну річ кредитору, але зобов'язаний виплатити останньому грошову компенсацію, тоді як у разі загибелі родових речей боржник, як правило, зобов'язаний передати кредиторові інші подібні речі.