Правове регулювання продажу товарів у кредит здійснюється Цивільним кодексом України і Правилами торгівлі у розстрочку (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 1998 р.), дія яких поширюється на об'єкти господарювання всіх форм власності.
До приблизного переліку товарів, які можуть бути продані у кредит фізичній особі, входять садові будинки, будівельні матеріали, транспортні засоби, побутова телерадіо-апаратура, меблі, газові плити, дитячі коляски, одяг, взуття. Конкретний перелік цих товарів тривалого користування визначає безпосередньо торгова організація.
Продаж товарів у кредит здійснюється особам, які постійно проживають у населеному пункті, де знаходиться торгова організація, після пред'явлення паспорта і довідки з місця роботи (навчання чи від органу, який виплачує пенсію. Довідка для придбання товарів може бути видана за умови, що особа не менше трьох місяців пропрацювала на цьому підприємстві (в установі, організації).
Довідка не може бути видана особам, у яких розмір утримання за виконавчими листами становить 50 % заробітної плати (стипендії, пенсії).
Для придбання товарів у кредит може бути видана тільки одна довідка. Наступна можливість придбання товарів у кредит з'являється у покупця тільки після повної сплати за придбаний за цією довідкою у кредит товар (п. 7 Правил).
До особливостей договору купівлі-продажу в кредит належить йогообов'язкова письмова форма. Сторони підписують договір, відповідно до якого торговельна організація зобов'язується продати зазначений у договорі товар, а громадянин-покупець — сплатити за товар у строки, передбачені договором. Договір-зобов'язання складається у трьох примірниках: один залишається в магазині, другий передається покупцю, третій — організації, яка видала довідку.
Сума наданого кредиту не повинна перевищувати тримісячної заробітної плати, коли продаж товару в розстрочку платежів становить шість місяців, шестимісячної — при розстрочці платежів на 12 місяців, дванадцятимісячної — на 24 місяці.
Якщо вартість товару перевищує граничну суму кредиту, різницю між вартістю товару і сумою кредиту, що надається, повинен сплатити покупець, за винятком купівлі транспортного засобу.
Продаж товарів у кредит і сплата внесків здійснюються за ціною, яка діє на день продажу. Наступні зміни ціни на товар, проданий у кредит, не тягнуть за собою перерахунків.
Спочатку покупець сплачує не менше як 25 % вартості товару, а якщо його ціна перевищує 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян — не менше як 50 % . Останню частину вартості товару покупець повинен сплатити в строк від 6 до 12 місяців, а товар, ціна якого перевищує 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, — у строк до двох років; для транспортних засобів строк може бути продовжений до п'яти років (п. 10 Правил).
При продажу товарів у кредит з покупців стягуються проценти від суми наданого кредиту. Їх розмір встановлює торговельна організація відповідно до звичайної процентної ставки за кредит, яка, у свою чергу, відповідає щомісячному офіційному індексу інфляції. Наступні зміни ставок за банківські кредити не тягнуть за собою перерахунку.
За невнесення у встановлені строки чергових платежів з покупця стягується пеня, розмір якої передбачений у договорі й не перевищує 1/365 встановленої річної процентної ставки за кредит від суми прострочення за кожний день несвоєчасної оплати (п. 17 Правил).
При звільненні працівника, який не сплатив вартості придбаного у кредит товару, адміністрація підприємства повідомляє про це торгову організацію у п'ятиденний строк.
Якщо покупець прострочив оплату трьох чергових платежів, торговельна організація має право в беззаперечному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса стягнути всю суму заборгованості та пені від простроченої суми незалежно від строку настання чергового платежу.
На товари, придбані у кредит, поширюються гарантійні строки користування і порядок обміну, встановлені для товарів, які купуються у роздрібній торгівлі з розрахунком на місці.
У разі придбання товару неналежної якості та вимоги покупця розірвати договір розрахунки з ним при підвищенні ціни на товар здійснюються, виходячи з вартості товару на час здійснення відповідної вимоги, а при зниженні ціни товару — виходячи з його вартості на день купівлі.
Якщо покупець скористався правилом заміни недоброякісного товару на аналогічний належної якості, але при цьому ціна товару змінилась, перерахунок вартості не проводиться.
Які особливості договору купівлі-продажу на ринках?
Купівля-продаж на ринках підлягають загальним правилам договору, встановленим Цивільним кодексом України, а особливості цього виду договору містяться у Правилах торгівлі на ринках, які затверджено наказом Міністерства зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі України 12 березня 1996 р. (зі змінами від ЗО січня і 7 червня 1998 р.).
Правилами встановлені вимоги відносно функціонування ринків, організації продажу на них продовольчих товарів, утворення відповідних умов і надання необхідних послуг у процесі купівлі-продажу товарів, дотримання санітарних вимог і прав покупців.
Для покупця вхід на ринок безоплатний (п. 19 правил). Продавець за день торгівлі на ринку повинен сплатити ринковий збір, суму якого встановлюють місцеві Ради. Збір не стягують із сільськогосподарських підприємців, підприємств торгівлі, громадського харчування, кооперативів, громадян, які уклали з дирекцією ринку договори про оренду приміщень чи інших стаціонарних пунктів торгівлі.
Громадяни, які систематично (більше чотирьох разів на рік) продають товари на ринках, повинні мати дозвіл на торгівлю (сертифікат, ліцензію) і стати на облік у податковій інспекції.
Якщо юридична або фізична особа займається торгово-посередницькою діяльністю чи реалізацією виготовлених товарів через стаціонарні пункти на ринку, то вона повинна мати відповідні ліцензії чи сертифікати.
Дирекція та інші працівники ринку не мають права вимагати від громадян, підприємств і організацій документи про належність їм продукції, якою вони торгують (крім тропічних фруктів і овочів, які надходять за імпортом).
Торгівля продукцією тваринного і рослинного походження дозволяється тільки після проведення експертизи на ринку й отримання відповідного документа про якість продукції (п. 37 Правил).
На ринках заборонено продавати такі товари;
1) продовольчі:
• солоні і мариновані гриби, консервовані продукти домашнього виготовлення (м'ясо, риба, овочі та ін.), м'ясні і рибні кулінарні вироби та напівфабрикати, м'ясо дикої пер-
натої птиці і тварин, кондитерські вироби домашнього виробництва;
• хліб і хлібобулочні вироби, алкогольні напої і тютюнові вироби приватних осіб;
• дикі рослини, риби, занесені у Червону книгу, польові квіти, лікарські рослини;
• зернові і крупи, забруднені насінням шкідливих бур'янів;
2) непродовольчі:
• вогнепальна, газова і холодна зброя;
• готове військове спорядження, а також тканини, які використовуються для його виготовлення, обмундирування, інші товари військового асортименту;
• білизна зі штампами організацій і підприємств;
• іграшкова зброя з пластиковими кулями;
• товари для дітей (до трьох років);
• дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, а також вироби з них;
• шкіра цінних звірів без відповідного маркування підприємства-виготовлювача;
• ліки, лікарняні рослини, наркотичні засоби;
• паливні матеріали;
• балони з побутовим газом;
• порнографічні вироби.
Товари побутової хімії, парфумерні вироби, предмети гігієни, санітарії дозволяється реалізовувати тільки за наявності сертифіката якості або сертифіката встановленого зразка.
Газові плити дозволяється продавати тільки за наявності документа про придатність їх до експлуатації, який видається службою газового господарства.
Продавцям на ринках заборонено використовувати особистий санітарний одяг, вимірювальні прилади і торговий інвентар, а також палити і приймати їжу на торговому місці.
Якщо покупцю було реалізовано товар неналежної якості й про це його не повідомили, він має право замінити його на якісний, повернути продавцеві та отримати сплачену суму чи вимагати зменшення ціни (п. 28 Правил).
Дирекція ринку зобов'язана інформувати продавців і покупців про вимоги Правил торгівлі на ринках, обладнати на доступному місці контрольні терези з відповідною інформаційною таблицею і контролювати дотримання продавцями цих правил (п. 45 Правил).
Що таке договір купівлі-продажу в зовнішньоторговельному обігу?
Особливості цього виду купівлі-продажу зумовлені участю в товарообігу іноземних суб'єктів господарської діяльності, необхідністю захисту економічних інтересів держави міжнародними звичаями та договорами. Основні принципи, умови та порядок здійснення зовнішньоекономічної торгівлі визначено Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність", іншими актами законодавства. Продавцями і покупцями в зовнішньоторговельному договорі купівлі-продажу можуть бути всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, перелічені у ст. З Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність". Крім юридичних осіб, таке право мають фізичні особи, які постійно проживають на території України і зареєстровані як підприємці. Суб'єкти, які є сторонами цього договору (в зовнішньоекономічній практиці його іменують контрактом), мають бути здатними до укладення договору відповідно до законів України та (або) закону країни, де його укладено. При цьому його учасники мають право використовувати відоміміжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій.