Смекни!
smekni.com

Регулирование и охрана гражданских прав (стр. 26 из 46)

Договірна відповідальність — це відповідальність за порушення існуючого між сторонами відносного зобов'язання, і тому вона як юридичний обов'язок має характер додаткового, що приєднується до невиконаного. Наприклад, на постачальника, що прострочив виконання юридичного обов'язку, змістом якого є постачання певної кількості продукції у передбачений договором строк, покладається обов'язок сплатити неустойку і відшкодувати завдані кредиторові збитки. Такий обов'язок боржника, порівняно з договірним, не замінює останнього, а лише приєднується до нього і має характер додаткового.

Позадоговірна відповідальність настає за порушення юридичного обов'язку, що має абсолютний характер' входить в абсолютні правовідносини, змістом яких є необхідність утримуватися від порушення суб'єктивного права чи особистого блага. Його порушення щодо конкретного носія права породжує новий обов'язок замість невиконаного — відшкодувати завдану шкоду. Внаслідок цього позадоговірна відповідальність — це завжди новий юридичний обов'язок, який покладається на правопорушника замість невиконаного.

104. Возмещение вреда: общие положения

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа,яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Поняття та елементи зобов'язань із заподіяння шкоди

Однією з підстав виникнення зобов'язань згідно зі ст. (ст. 1185 ЦК України) є заподіяння шкоди іншій особі. На відміну від інших зобов'язань, які виникають із правомірних актів (наприклад, договору, односторонньої угоди, адміністративного акта), цей вид зобов'язань виникає з неправомірних актів, яким є правопорушення, тобто протиправне, винне заподіяння шкоди делікто-здатною особою. Зобов'язання, що виникло внаслідок заподіяння шкоди, називають деліктними. Заподіяння шкоди іншій особі не завжди породжує деліктне зобов'язання. Воно виникає там, де заподіювач шкоди і потерпілий не перебували між собою у зобов'язальних відносинах або шкода виникла незалежно від існуючих між сторонами зобов'язальних відносин.

Відсутність між потерпілим і заподіювачем зобов'язальних відносин до заподіяння шкоди не означає, що між ними не існувало ніяких цивільно-правових відносин. Вони перебували в абсолютних цивільних правовідносинах, змістом яких є абсолютне суб'єктивне цивільне право та абсолютний суб'єктивний цивільний обов'язок. Абсолютність суб'єктивного цивільного права полягає в тому, що воно охороняється від усіх і кожного, хто підпорядкований даному правовому режиму. До абсолютних прав належать: право власності, право на недоторканність життя і здоров'я, честі і гідності, особистої свободи, право на охорону здоров'я тощо. Якщо абсолютне суб'єктивне право охороняється від усіх і кожного, то кореспондуючий юридичний обов'язок також покладається на всіх і кожного. Абсолютний юридичний обов'язок характеризується пасивністю, його змістом є необхідність утримуватися від порушення чужого абсолютного суб'єктивного права. Невиконання такого обов'язку завжди призводить до порушення чужого суб'єктивного права і за наявності передбачених законом інших підстав породжує деліктне зобов'язання

105. Неимущественные (моральный) вред в ГП Украины

Законом України від ф6 травня 1993 р. № 3188-12 передбачено новий спосіб захисту цивільних особистих прав — це компенсація моральної шкоди,. Новий ЦК України не лише зберіг зазначений спосіб захисту цивільних особистих прав, а й збагатив інститут компенсації моральної шкоди новими нормами, про що йдеться далі. Як бачимо, категорія моральної шкоди з'явилася в українському законодавстві порівняно нещодавно.

Судова практика виходить з того, що в кожному конкретному випадку розмір компенсації моральної шкоди визначається з урахуванням характеру і тривалості страждань, стану здоров'я потерпілого, тяжкості завданої травми, істотності вимушених змін у його життєвих стосунках.

Як видно, суди враховують ступінь фізичних і моральних страждань, пов'язаних з індивідуальними особливостями особи, якій заподіяно шкоду.

Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду

1. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. 2. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам усиновлювачам, дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

106. Возмещение вреда, причиненного источником повышенной опасности (ипо)

Особенности возмещения вреда:

1) вред причинен ипо;

2) обязанность возмещения вреда возлагается на владельца ипо;

3) владелец ипо обязан возместить вред независимо от виновного или невиновного причинения.

ИПО является деятельность, связанная с использованием, ранением или содержанием транспортных средств, механизмов и оборудования, использованием, хранением химических, радиоактивны, взрыво-, огнеопасных и других веществ, содержанием дики зверей, служебных собак и бойцовских пород, создающая повышенную опасность для лица, осуществляющего эту деятельность, и для других лиц.ч.1 ст.11187 ГК.

Признаки предметов, деятельность с которыми создает повышенную опасность:

1) вредоносные средства;

2) невозможность полного контроля со стороны человека.

Виды предметов, деятельность с которыми создает повышенную опасность.

По преобладанию вредоносных свойств:

1) механические(автомашины, подвижной состав ж/ дорог, речные и морские суда, производственно-механическое оборудование предприятий);

2) тепловые(оборудование горячих цехов, паросиловые установки с повышенным давлением);

3) электрические(оборудование и иные агрегаты энергосистемы, находящиеся под высоким напряжением);

4) химические, отравляющие, взрывчатые и огнеопасные вещества(бензин, бензол, керосин, эфир, яды);

5) радиоактивные;

6) биологические – дикие животные, некоторые виды биологических организмов.

Лицо, обязанное к возмещению вреда – владелец предмета, деятельность с которыми создает повышенную опасность, т.е. лицо, осуществляющее деятельность, являющуюся ипо.

Не является владельцем и не несет ответственность за вред лицо, управляющее ипо в силу трудовых отношений с владельцем этого источника.

Не влияют на возникновение обязанности владельца ипо по возмещению причиненного им вреда следующие обстоятельства: а) в какое время было совершено причинение вреда- служебное или неслужебное; б) использовался ли ипо в процессе выполнения им трудовых обязанностей или он самовольно, неправомерно использовал его в своих личных целях.

Лица, управомоченные на возмещение вреда – потерпевшие.Но! при причинении смерти потерпевшему управомоченными являются лица, которые указаны в законе; ответственность владельца ипо перед лицами, обслуживающими этот источник, определяется по правилам не ст. 1187 ГК, а ст. 1195 ГК вследствие наличия трудовых отношений между владельцем ипо и обслуживающим его лицом.

Условия возмещения вреда, причиненного ипо: противоправность поведения причинителя вреда, наличие вреда у потерпевшего, причинная связь между ними. Вина не является необходимым условием.

Основания освобождения от обязанности возмещения: а) непреодолимая сила; б) умысел потерпевшего.

Согласно ч.5 ст.1187 ГК лицо, осуществляющее деятельность, которая является ипо, отвечает за причиненный вред, если оно не докажет, что вред был причинен вследствие непреодолимой силы или умысла потерпевшего; грубая неосторожность потерпевшего – влечет полное или частичное освобождение от ответственности. При наличии вины причинившего вред лица, осуществляющего деятельность, являющуюся ипо, грубая неосторожность потерпевшего не может быть основанием для отказа в возмещении ущерба; неправомерное завладение ипо третьим лицом.

Вред, причиненный вследствие взаимодействия ипо, возмещается на общих основаниях:

1) вред, причиненный одному лицу по вине другого лица, возмещается виновным лицом;

2) при наличии вины только лица, которому причинен вред, он ему не возмещается;

3) при наличии вины всех лиц, деятельностью которых был причинен вред, размер возмещения определяется в соответствующей доле в зависимости от обстоятельств, имеющих существенное значение.

Если вследствие взаимодействия ипо был причинен вред другим лицам, лица, которые совместно причинили вред, обязаны его возместить независимо от их вины – ст. 1188 ГК.