Конституційне право зарубіжних країн, Ріяка (стр. 52 из 132)

Як було зазначено вище, у складі місцевого представницького органу управління функціонує його виконавчий орган. Основна мета запровадження виконавчого органу полягає у необхідності організації постійної виконавчої та розпорядчої діяльності органу місцевого самоврядування. Головними функціями виконавчого органу є: представлення інтересів місцевого представницького органу у відносинах з іншими органами влади, організаціями; укладання угод і договорів; виконання повноважень, які делеговані йому радою: керування службами представницького органу: реалізація рішень ради; здійснення контролю за виконанням нормативних актів ради тощо.

Спосіб формування одноособового виконавчого органу (мера, бургомістра, алькальда, президента) або колегіального виконавчого органу (джунти. магістрату, муніципальної палати, жунти) може бути різним;

а) у законодавстві встановлюються можливі варіанти фор
мування виконавчого органу. Зокрема. Конституція Болгарії
1991 р. - Глава 7 «Місцеве самоврядування та місцева адмініст
рація», ст. 139 встановлює, що органом виконавчої влади в об
щині є кмет. Він обирається населенням або общинною радою
строком на 4 роки у порядку, визначеному законом;

б)місцевий представницький орган управління особисто фор
мує виконавчий орган. Так, у Франції муніципальна рада таєм-

ним голосуванням за мажоритарною системою у два тури обирає зі свого складу мера та його заступників. В Італії обласна рада формує зі свого складу обласну джунту. Голова та члени (асесори) джунти обираються таємним голосуванням двома третинами членів обласної ради. Кожен асесор відповідає за конкретний напрям обласного управління;

в)виконавчий орган місцевого самоврядування обирається
безпосередньо населенням певної території, причому окремо від
самого місцевого представницького органу управління. Наприк
лад, в Японії губернатори префектур, мери міст та старости се
лищ обираються населенням. У Німеччині (у більшості земель)
бургомістр обирається безпосередньо населенням на строк від 4
до 8 років. Конституція Португалії 1976 р. - Глава 3 «Муніци-
пія», ст. 252 встановлює, що муніципальна палата є виконавчим
колегіальним органом муніципії, яка обирається громадянами -
виборцями, що мешкають на території муніципії. Головою муні
ципальної палати становиться особа, яка очолила список канди
датів, що отримала найбільше число голосів;

г)функції виконавчого органу місцевого представницького
органу виконує особа, яка призначається. Наприклад, у Бельгії,
Нідерландах мери формально призначаються главою держави за
пропозицією місцевого представницького органу управління. У
Німеччині на рівні повіту ландтрат призначається урядом землі.
Своєрідний виконавчий орган існує у містах США, де його пов
новаження здійснює спеціально запрошений управляючий-ме-
неджер. Така система в американській правовій доктрині отри
мала назву «рада-управляючий». Управляючий є фахівцем у га
лузі економічного та політичного міського розвитку та наймається
на певний термін муніципальною радою. Надалі система «рада-
управляючий» поширилася у Норвегії, Швеції, Фінляндії та ін.

§ 4. Компетенціяорганівмісцевогоуправління таїхвідносинизцентральнимиорганамидержави

На сучасному етапі у зарубіжних країнах спостерігається тенденція щодо збільшення обсягу компетенції місцевих органів управління, у тому числі у таких важливих сферах, як освіта, комунальне господарство, будівництво, медичне обслуговування тощо. У зв'язку з чим сьогодні у зарубіжних країнах компетенція місцевих органів влади регулюється у конституційному, органічному,

поточному законодавстві, а також актами глави держави і виконавчої влади, судовими прецедентами тощо.

Водночас необхідно враховувати, що у зв'язку з різними функціями, які покладаються на місцеві державні органи та місцеві представницькі органи, законодавство відокремлює і їх компетенцію. Наприклад, Конституція Литви 1992 р. - Глава 10 «Місцеве самоврядування та управління», ст. 120 регулює компетенцію органів самоврядування, а ст. 123 визначає повноваження органів управління в адміністративних одиницях.

Слід також вказати на різний підхід до визначення можливостей місцевих органів влади. У більшості зарубіжних країн переважає так званий принцип «позитивного регулювання діяльності місцевих органів управління», тобто обсяг компетенції встановлюється шляхом ретельного перерахування їх повноважень у певних сферах. Таким чином, місцеві органи управління мають право здійснювати лише ті дії, які безпосередньо визначені у законодавстві, хартіях. Зазначений підхід значною мірою обмежує діяльність місцевих органів влади та надає можливість центральній владі здійснювати посередній, але досить суттєвий контроль за роботою місцевих органів. Зокрема, судові інстанції будь-яке відхилення від передбаченого у законодавстві повноваження трактують не на користь місцевого органу влади та визнають такі відхилення протизаконними. У зв'язку з чим американські муніципалітети, розробляючи хартії самоврядування, прагнуть якомога точніше та ретельніше зафіксувати в них свою компетенцію.

В інших зарубіжних країнах діє так званий принцип «негативного регулювання діяльності регулювання». Відповідно до даного принципу місцеві органи управління мають право здійснювати усі дії, які безпосередньо не заборонені у законодавстві та не знаходяться у віданні інших органів влади. У такому випадку обсяг та зміст компетенції місцевих органів влади є залишковим. Так, у Конституції Республіки Казахстан 1995 р. - Розділ 8 «Місцеве державне управління та самоуправління», ст. 85 визначає, що місцеве державне управління здійснюється місцевими представницькими та виконавчими органами, які відповідальні за стан справ на відповідній території. Конституція Молдови 1994 р. (у ред. 1996р.) - Глава8 «Публічнеуправління»,ст. 112 «Селищні та міські влади», п. 2: «відповідно до закону місцеві ради та примари діють як самостійні управляючі влади та вирішують громадські справи селищ і міст».

216

Розділ 16

Місцевеуправлінняузарубіжнихкраїнах

217

Для кращого розуміння ролі місцевих органів у сучасній державі в юридичній літературі прийнято класифікувати повноваження місцевих представницьких органів влади щодо певних сфер. Так, відрізняють повноваження у фінансово-економічній сфері, в галузі охорони громадського порядку, у галузі комунального обслуговування й охорони навколишнього середовища, повноваження у соціальній сфері. Кілька слів скажемо щодо кожного різновиду компетенції місцевих органів управління:

а)повноваження у фінансово-економічній сфері полягаються
у праві місцевих представницьких органів приймати місцевий
бюджет, а також брати участь у формуванні державних фінансо
во-економічних програм. Зокрема, Конституція Австрії 1920 р. -
Розділ 4 «Законодавча і виконавча влада земель», В «Громади»,
ст. 116 формулює, що громада є самостійною господарською оди
ницею. Вона має право у межах, встановлених законами Феде
рації та землі, володіти будь-якого роду майном, придбавати його
та розпоряджатися ним, займатися господарським підприємниц
твом, а також у рамках фінансової системи самостійно формува
ти свій бюджет і збирати податки;

б)повноваження у галузі охорони громадського порядку озна
чають, що у віданні місцевих представницьких органів знаходить
ся право визначати діяльність місцевих поліцейських служб. Вод
ночас такі повноваження, як правило, здійснюються спільно з місце
вими державними органами управління. Зокрема, у Франції
префект (представник центральної влади у департаменті) очолює
поліцейську службу. Так, Конституція РФ 1993 p. - Глава 8 «Місце
ве самоврядування», ст. 131 встановлює, що органи місцевого са
моврядування здійснюють охорону громадського порядку;

в)повноваження у галузі комунального господарства й охоро
ни навколишнього середовища передбачають, що місцеві пред
ставницькі органи мають право регулювати питання транспорту,
дорожнього руху, місцевого будівництва, різних комунальних
послуг (водопостачання, теплопостачання, каналізації тощо), са
нітарного становища міста, охорони природи, води, повітря тощо.
Наприклад, Конституція Туркменистану 1992 р. (із змінами від
1995 р.) - Розділ 4 «Місцеве самоврядування», ст. 86, п. 4 вста
новлює, що до відання Генгешів відноситься визначення заходів
щодо раціонального використання природних ресурсів і охорони
навколишнього середовища;