Конституційне право зарубіжних країн, Ріяка (стр. 57 из 132)
234
Розділ 17
Конституційневрегулюваннязовнішньоїполітики...
235
наприклад, Німеччина не може заборонити імпорт пива, яке не було виготовлено відповідно з Законом про чистоту від 1524 р.Чотири так звані «основні свободи», тобто вільне переміщення товарів, осіб, послуг та капіталу, означають набагато більше, ніж лише вільна торговельна зона.
ЄвропейськаКонституція. Європомайбутня
У 1957 р. країни-учасниці ЄС підписали Римський договір. Після численних поправок та доповнень у 1992 р. він отримав назву Договір про Європейський Союз. На Копенгагенській зустрічі керівників держав та урядів 22/УІ - 93 р. були встановлені критерії для держав кандидатів до вступу в ЄС:
1. Досягнення певного рівня стабільності, як гарантії демок
ратичного устрою правової держави.
2. Дотримання прав людини та основних свобод, поважання
прав національних меншин, заборона смертної кари.
3. Функціонуюча ринкова економіка, а також здатність витри
мати утиски ринкових сил і конкурентів у середині ЄС.
4. Готовність взяти на себе і виконувати обов'язки членів Союзу.
5. Здатність ідентифікувати себе з цілями політичного, еконо
мічного і валютного союзу.
Договір на створення Європейського Союзу був підписаний 7 лютого 1992 р. у голландському місті Маастрихт. Процес ратифікації договору затримався у зв'язку з тим, що договір передбачав суттєве розширення кола суверенних повноважень, які країни-учасниці передавали Союзу. Така передача могла бути здійснена лише після внесення поправок до національних Конституцій учасників, а це, як відомо, досить складний процес. Договір ратифікований всіма державами-членами ЄС, вступив у закону силу 1 листопада 1993 р.1
На початку нового тисячоліття країни-члени вирішили розробити Конституцію ЄС. Для підготовки проекту Конституції на саміті ЄС було затверджено рішення про створення Європейського Конвенту. До складу Конституції Конвенту увійшли: по 2 делегати від національних парламентів країн ЄС та країн кандидатів на вступ до ЄС; по 1 делегату від урядів країн ЄС і канди-
датів на вступ; 16 членів Європарламенту, 2 представники Євро-комісїї.
У процесі підготовки проекту документа в Єврокомісії були висловленні побоювання, що «проект Конституції ЄС каталізує спільноту, адже не вирішує проблеми організації ЄС», тому є кроком назад. Проте, після закінчення роботи проект було визнано «не ідеальним, але таким, що перевершив очікування». Для перетворення проекту Конституції на діючий акт лишається тільки представити проект Міжурядової конференції ЄС, яка відбудеться у жовтні поточного року. Конференція може внести свої поправки і остаточно затвердити Європейську Конференцію. Проект Конституції ЄС передбачає запровадження посади Президента і Віце-президента.
Президент очолює Президію, до якої ввійдуть глави 15 країн учасниць ЄС, віце-президент одночасно є міністром закордонних справ. Таке нововведення сприятиме проведенню спільної зовнішньої політики, а також спільної політики безпеки і оборони ЄС.
Планується, що права Європарламенту у прийнятті рішень будуть суттєво розширені. Він братиме участь у розробці більшості законів ЄС. Також передбачене посилення позицій громадської ініціативи. Зокрема, громадяни зможуть ініціювати розгляд Комісією питань, що їх хвилюють найбільше.
Проект Основного закону також розрізняє сфери компетентності ЄС та країн-учасниць. Так, ЄС належать питання торгівлі та валюти, а країнам-учасницям - усі інші сфери, контроль за якими не передано Конституцією органам ЄС. А питання охорони довкілля та енергетичної політики будуть розподілені між Союзом та країнами-учасницями.
25 вересня 2003 р. у Європейський парламент підтримав проект Європейської Конституції - майбутнього основного закону Європи. Як зазначають Європейські спостерігачі, документ став результатом компромісу між прибічниками федералізації Європи і тими, хто намагається зберегти більше суверенних прав дер-жав-учасниць ЄС.
Европейское право. - М.: Норма - Инфра, 2000.
Розділ 18Особливостіконституційногоправо, держов-членівЄвропейськогоСоюзу
Європейський Союз (ЄС) - унікальна міжнародна організація, специфіку якої прийнято виражати через характеристику Союзу як наддержавного (наднаціонального) об'єднання. Однією з особливих рис Європейського Союзу є праве становище його держави-члена - як щодо інших держав-членів, так і самого Союзу. Членство у ЄС зумовлює виникнення не лише міжнародно-правових, а й конституційно-правових феноменів, невідомих пра-вопорядкам інших держав.
Засади правопорядків держав-членів ЄС не можна визначити на основі лише національного конституційного права. Для цього необхідно проаналізувати також право самого Європейського Союзу, що прийнято характеризувати як право suigeneris- право, суттєво відмінне від сучасного міжнародного права.
§ 1. ПравоваприродаЄвропейськогоСоюзу
По закінченні Другої світової війни західноєвропейські держави створили три регіональні економічні організації: Європейське співтовариство з вугілля та сталі (ЄСВС) за Паризькою угодою 1951 p., а також Європейське економічне співтовариство (ЄЕС) і Європейське співтовариство з атомної енергії (Євратом) за Римськими угодами 1957 р. У 1992 р. Маастрихтською угодою був створений Європейський Союз. Це створило нове середовище для міждержавного співробітництва, яке можна охарактеризувати як інтеграційне та наднаціональне.
Засновниками Співтовариств виступили шість держав - Бельгія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Франція, до яких згодом приєдналися Данія, Ірландія і Сполучене Королівство (1973 р.), Греція (1981 p.), Іспанія і Португалія (1986 р.), Австрія, Фінляндія і Швеція (1996 p.). З 1 травня 2004 р. до ЄС приєднали 10 нових членів:
Естонія, Кіпр, Латвія, Литва, Мальта, Польща, Словаччина, Словенія, Угорщина, Чехія. У недалекому майбутньому планують стати членами Європейського Союзу Болгарія та Румунія.
| 237 |
Особливостіконституційногоправадержав-членів...
На порядку денному також стоїть питання про можливість вступу до ЄС Туреччини. Не виключено, що у майбутньому питання про вступ інших європейських країн, зокрема України, може набути практичного значення.Спочатку Європейські співтовариства були організаціями з досить вузькою і конкретною сферою діяльності (суто економічні питання), згодом співробітництво охопило інші сфери, зокрема політичну, військової співпраці, боротьби зі злочинністю, що привело до появи у 1993 р. Європейського Союзу - організації з майже універсальною компетенцією і рисами державоподібного міжнародного об'єднання.
Європейський Союз має унікальну організаційну структуру. Традиційно її описують як сукупність трьох «опор», що охоплюють інтеграційні процеси, відповідно, в соціально-економічній, зовнішньополітичній і військовій та правоохоронній галузях.
Центральною є перша опора - Європейські співтовариства разом узяті, тобто на сьогодні це - Європейське співтовариство (до 1993 р. - ЄЕС) та Євратом. Третє співтовариство (ЄСВС) припинило своє існування у 2002 р. Договір про Європейський Союз (Маастрихтський договір) підкреслює значення Співтовариств для забезпечення єдності та послідовності дій Союзу в різних галузях: відповідно до ч. З ст. 1 «Союз заснований на Європейських співтовариствах, доповнених політиками і формами співробітництва, встановленими цим Договором», а ч. 1 ст. З передбачає, що «Союз обслуговується єдиною інституційною структурою, що забезпечує узгодженість і наступництво діяльності, що здійснюється з метою досягнення цілей Союзу». Друга опора - співробітництво у сфері спільної зовнішньої політики і політики безпеки, метою якого проголошено утвердження ідентичності Союзу на міжнародній арені та створення спільної системи військової оборони (ст. 2 Договору про ЄС). Третя опора -поліцейське і судове співробітництво з кримінально-правових питань, що має забезпечити громадянам Союзу «високий рівень безпеки у межах простору свободи, безпеки і правосуддя» (ст. 29 Договору про ЄС).
Існують серйозні відмінності у правовому характері співпраці держав-членів у рамках різних опор. У межах другої і третьої спор співробітництво здійснюється у формах, що потребують значно меншого обмеження суверенних прав держав, і характеризуєть-
238
Розділ 18
Особливостіконституційногоправо, держав-членів...
239
ся як «міжурядове». Воно є традиційним для загального міжнародного права і суттєво відмінним від «наднаціонального» співробітництва в рамках Співтовариств.