2. Головуючий відкриває судове засідання і з'ясовує, хто з осіб, які беруть участь у справі, з'явився, встановлює їх особу, перевіряє повноваження представників, після чого повідомляє зміст заяви і з'ясовує думку сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, щодо вимог про перегляд заочного рішення.
3. У результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою:
1) залишити заяву без задоволення;
2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду в загальному порядку.
4. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк, протягом якого розглядалася заява, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.
1. Прийняття належно оформленої заяви про перегляд заочного рішення не тягне за собою автоматичного скасування заочного рішення. Заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Особи, які беруть участь у розгляді справи, повинні бути завчасно повідомлені про час та місце розгляду заяви (ч.4 ст.74 ЦПК), однак їх неявка не перешкоджає її розгляду.
2. У призначений для розгляду заяви про перегляд заочного рішення час головуючий відкриває судове засідання і з’ясовує, хто з осіб, які беруть участь у справі, з’явився. Якщо хтось із них не з’явився, очевидно, немає потреби з’ясовувати причини неявки, оскільки вони жодним чином не впливають на подальший хід розгляду заяви. Однак суддя повинен пересвідчитися, що всі особи, які беруть участь у справі, були належним чином повідомлені про час і місце засідання.
Неповідомлення осіб, які беруть участь у справі, вважається грубим порушенням процесуального законодавства і перешкоджає розгляду заяви про перегляд заочного рішення. В такому випадку суд повинен відкласти розгляд заяви і здійснити повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про час та місце розгляду заяви про перегляд заочного рішення.
Далі головуючий встановлює особи тих, хто з’явився, перевіряє повноваження представників відповідно до вимог ст.42 ЦПК, повідомляє зміст заяви і з’ясовує думку сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, щодо вимог про перегляд заочного рішення.
3. ЦПК України містить вичерпний перелік повноважень суду, якими він наділений при розгляді заяви про перегляд заочного рішення. Так, результатом розгляду судом заяви про перегляд заочного рішення може бути: 1) залишення такої заяви без задоволення; 2) скасування заочного рішення і призначення справи до розгляду в загальному порядку. Підстави для прийняття того чи іншого рішення передбачені ч.1 ч.232 ЦПК України (див. коментар до ст.232 ЦПК).
Про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення або про скасування заочного рішення і призначення справи до розгляду в загальному порядку суд постановляє ухвалу, яка, відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України, не підлягає апеляційному оскарженню.
Вважаємо, що в ході розгляду заяви про перегляд заочного рішення можуть з’ясуватися обставини, які тягнуть за собою залишення її без розгляду відповідно до ст.207 ЦПК України, хоча глава ЦПК, що регламентує заочний розгляд справи, не містить прямої вказівки на таку можливість. Зокрема, це може мати місце, якщо заяву про перегляд заочного рішення подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності, заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи, відповідач подав заяву про залишення його заяви про перегляд заочного рішення без розгляду тощо. Питання про залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду вирішується ухвалою суду, яка, за прямою вказівкою п.16 ч.1 ст.293 ЦПК України, підлягає апеляційному оскарженню.
4. Якщо в результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд не знайде підстав для скасування заочного рішення і призначення справи до розгляду в загальному порядку, він залишає таку заяву відповідача без задоволення. В цьому випадку відповідачеві надається право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. При цьому строк, протягом якого розглядалася заява, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення. Таким чином, виходячи із положення ч.2 ст.230 ЦПК України, до строку на апеляційне оскарження заочного рішення не буде включатися п’ятнадцятиденний строк розгляду заяви про перегляд заочного рішення.
5. Відповідач має право подати одразу апеляційну скаргу, оминаючи процедуру перегляду заочного рішення. Апеляційна скарга подається за загальними правилами.
Стаття 232. Скасування та оскарження заочного рішення
1. Заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
2. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
3. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
1. У заяві про перегляд заочного рішення відповідач повинен навести обставини та докази, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання і неповідомлення їх суду, а також посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача (п.3,4 ч.2 ст.229 ЦПК). Якщо на підставі таких доказів судом буде встановлено, що відповідач не з’явився в судове засідання та не повідомив причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи, заочне рішення підлягає скасуванню (ч.1 ст.232 ЦПК).
Використання законодавцем в конструкції коментованої статті сполучника “і” дозволяє зробити висновок, що для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, що б його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення.[103] Лише за сукупності цих двох умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.
2. Право пільгового оскарження заочного рішення до суду, що його ухвалив, належить тільки відповідачу. Позивач вправі оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Таким чином, відповідно до ст.294 ЦПК позивач протягом 10 днів з дня проголошення заочного рішення може подати заяву про апеляційне оскарження заочного рішення та протягом 20 днів після цього подати апеляційну скаргу на заочне рішення. Процедура апеляційного оскарження заочного рішення позивачем нічим не буде відрізнятися від оскарження рішення суду, ухваленого в загальному порядку.
3. Якщо заочне рішення було скасовано судом і справа була призначена до розгляду в загальному порядку, то повторна неявка відповідача на такий розгляд справи не буде спричиняти жодних екстраординарних наслідків. Рішення, ухвалене при цьому, не буде вважатися заочним за своїми правовими наслідками. Правом подання заяви про перегляд заочного рішення відповідач, у відсутності якого постановлене рішення суду, за таких обставин наділятися не буде. Як позивач, так і відповідач повторне заочне рішення можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Стаття 233. Законна сила заочного рішення
1. Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого цим Кодексом.
1. Законна сила заочного рішення надає йому усі ті властивості, що характерні для звичайного рішення: неспростовність, виключність, обов’язковість та преюдиційність. У зв’язку з цим важливим є момент вступу заочного рішення в законну силу.
Щодо порядку набрання заочним рішенням законної сили ЦПК не встановлює жодних особливостей. Тому, за загальним правилом, заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений ЦПК строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом (ст.223 ЦПК України).
Разом з тим, при такому підході законодавця поза увагою залишається те, що заочне рішення відповідачем і позивачем оскаржується не однаково, адже відповідач має ще й додатковий спосіб оскарження заочного рішення - до суду, що його постановив. А при існуючому законодавчому регулюванні легко припустити ситуацію, коли строк апеляційного оскарження заочного рішення щодо позивача вже спливе, а щодо відповідача лише почнеться (або ще і взагалі не настане). Як в такому випадку визначати момент вступу заочного рішення в законну силу? Це питання у ЦПК залишається невирішеним. Вважаємо за необхідне перш за все узгодити між собою строки оскарження заочного рішення (щодо відповідача і позивача, а також відносно до способу оскарження заочного рішення, який обирається відповідачем). А тоді і проблема законної сили заочного рішення вирішиться сама собою.
Додаткова література:
1. Лонская С. Заочное решение в гражданском процессе: требуются уточнения // Российская юстиция. - 2002. - №3. - С.10-12
2. Луспеник Д. Заочне рішення: його цілі, процедура, проблеми та шляхи їх вирішення // Право України. - 2004. - №5. - С.95-99
3. Уткина И.В. Заочное решение в гражданском процессе. - М.: ООО «Городец-издат», 2003. - 192с.
4. Черных И.И. Заочное производство в гражданском процессе. - М.: Городец, 2000. - 128с.
5. Шевчук П.І. Заочне рішення в цивільній справі // Вісник Верховного Суду України. - 1998. - №3. - С.44-47