1. Відповідно до Закону “Про виконавче провадження” у разі коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця (ст. 50).
2. Суд вирішує це питання у десятиденний строк у судовому засіданні з повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб. Їх неявка не перешкоджає розгляду питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.
За результатами розгляду постановляється ухвала, яка може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Стаття 380. Порядок вирішення питання про поворот виконання
1. Питання про поворот виконання вирішує суд апеляційної чи касаційної інстанції, якщо, скасувавши рішення, він закриває провадження у справі, залишає позов без розгляду, відмовляє в позові повністю або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
2. Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернено на новий розгляд, а при новому розгляді справи в позові відмовлено або позовні вимоги задоволено в меншому розмірі, або провадження у справі закрито чи заяву залишено без розгляду, суд, ухвалюючи рішення, повинен зобов'язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням.
3. У разі неможливості повернути майно в рішенні або ухвалі суду передбачається відшкодування вартості цього майна в розмірі грошових коштів, одержаних від його реалізації.
1. Питання про поворот виконання судових рішень, які вже виконані, виникає у випадку їх скасування або зміни судом апеляційної чи касаційної інстанції. Під поворотом виконання слід розуміти повернення позивачем відповідачеві всього одержаного ним за скасованим (зміненим) рішенням.
2. Поворот виконання можливий у разі якщо:
а) позивач одержав від відповідача в порядку виконання рішення майно або грошові кошти;
б) виконане рішення скасовано судом апеляційної чи касаційної інстанції чи змінено із задоволенням позовних вимог в меншому розмірі.
3. Законодавець передбачає такі можливі варіанти вирішення питань про поворот виконання:
а) питання про поворот виконання вирішує суд апеляційної чи касаційної інстанції, якщо, скасувавши рішення, він закриває провадження у справі, залишає позов без розгляду, відмовляє в позові повністю або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі;
б) коли рішення після його виконання скасовано і справу повернено на новий розгляд, а при новому розгляді справи в позові відмовлено або позовні вимоги задоволено в меншому розмірі, або провадження у справі закрито чи заяву залишено без розгляду, суд, ухвалюючи рішення, повинен зобов'язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням;
в) коли питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом при новому розгляді справи або судом апеляційної чи касаційної інстанції, то за заявою відповідача це питання розглядається судом, у якому перебуває справа.
4. У разі повороту виконання позивач зобов’язаний повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням. У випадку неможливості повернення майна в натурі в рішенні або ухвалі суду повинно бути передбачено відшкодування вартості цього майна.
Стаття 381. Строк подання заяв про поворот виконання
1. Якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом при новому розгляді справи або судом апеляційної чи касаційної інстанції, заява відповідача про повернення стягненого з нього за скасованим рішенням майна розглядається судом, у якому перебуває справа. Заяву про поворот виконання можна подати у межах позовної давності.
2. За подання заяви про поворот виконання судовий збір не сплачується.
3. Суд розглядає заяву про поворот виконання в судовому засіданні з повідомленням сторін і постановляє ухвалу.
1. Питання про поворот виконання рішення розглядається судом, в який справу передано на новий розгляд або судом апеляційної чи касаційної інстанції. Якщо ж цей обов’язок не був виконаний, то відповідач вправі в межах строку позовної давності звернутися до суду, у якого перебуває справа, із заявою про поворот виконання рішення.
2. Строк позовної давності починає спливати з моменту набрання законної сили рішенням чи ухвалою суду про відмову в задоволенні позову, задоволення позовних вимог в меншому розмірі, закриття провадження у справі чи залишення заяви без розгляду.
3. При зверненні з такою заявою заінтересована особа звільняється від сплати судового збору.
Заява про поворот виконання рішення розглядається у судовому засіданні з повідомленням сторін.
За результатами розгляду заяви про поворот виконання судового рішення суд постановляє ухвалу, на яку може бути подано апеляційну скаргу відповідно до ст. 293 ЦПК.
Стаття 382. Особливості повороту виконання в окремих
категоріях справ
1. У разі скасування у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень у справах про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, поворот виконання допускається, якщо скасоване рішення було обґрунтоване на повідомлених позивачем неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах.
2. У справах про стягнення аліментів, а також у справах про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання не допускається незалежно від того, у якому порядку ухвалено рішення, за винятком випадків, коли рішення було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача.
1. Поворот виконання рішення, якщо цього вимагає відповідач, можливий у будь-якому випадку незалежно від того, в якому порядку (апеляційному, касаційному чи за нововиявленими обставинами) скасоване судове рішення.
Винятковими є лише випадки передбачені у коментованій статті. Так, поворот виконання рішення суду у справах про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи допускається лише у разі одночасного існування двох умов:
а) скасування рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами та
б) скасоване рішення було обґрунтоване на повідомлених позивачем неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах. У всіх інших випадках поворот виконання не допускається.
2. За загальним правилом поворот виконання рішення у справах про стягнення аліментів, заробітної плати чи інших виплат, що випливають трудових правовідносин не допускається. Проте якщо рішення було обґрунтоване на підроблених документах або на за відомо неправдивих відомостях позивача, то поворот виконання допускається будь-якому випадку незалежно від того в якому порядку скасоване рішення.
Розділ VII
СУДОВИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ВИКОНАННЯМ
СУДОВИХ РІШЕНЬ
Стаття 383. Право на звернення із скаргою до суду
1. Учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
1. Виконанням рішення суду завершується процес захисту суб’єктивних майнових та особистих немайнових прав громадян. Однією із гарантій принципу законності виконавчого провадження є закріплення та гарантування права на оскарження будь-яких рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця (ст.7, 85 Закону “Про виконавче провадження”). Із принципом законності тісно пов’язаний принцип контролю за виконавчим провадженням. Зумовлений він також постюрисдикційним характером діяльності державного виконавця, який повинен виконати те, що вже присудив уповноважений державний чим недержавний орган (особа)[114].
2 Судові гарантії законності виконавчого провадження та захисту прав його учасників полягають у тому, що до юрисдикції суду віднесено вирішення низки питань, які мають значення для виконання рішень суду та інших юрисдикційних органів, а також можливість оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця. В контексті аналізу розділу VII “Судовий контроль за виконанням судових рішень” зупинимося лише на питаннях права учасників виконавчого провадження та осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій, звернутися до суду із скаргою, якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби (далі - ДВС) під час виконання судового рішення порушено їх права і свободи.
ЦПК 2004 року справи, пов’язані з оскарженням рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця виключено зі справ адміністративної юрисдикції, їх вирішують тепер поряд з іншими питаннями, які виникають у зв’язку з виконанням судових рішень.
Предметом оскарження є рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС щодо виконання судових рішень у цивільних справах, тобто лише щодо тих виконавчих документів, які видано у порядку здійснення цивільної юрисдикції. Тому в цьому разі слід керуватися положеннями ст.15 ЦПК України щодо цивільної юрисдикції суду. Справедливо стверджують в літературі, що не належатимуть до цивільної юрисдикції суду справи щодо контролю за виконанням рішень господарських та адміністративних судів, скільки щодо них встановлено інший порядок судового вирішення[115].
3. Відповідно до коментованої статті правом на звернення із скаргою до суду наділені учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій. Стаття 10 Закону “Про виконавче провадження” до учасників виконавчого провадження відносить державного виконавця, сторін, представників сторін, експертів, спеціалістів, перекладачів, а до осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій, - понятих, а також працівників органів внутрішніх справ, представників органів опіки та піклування, інші органи та установи. Варто погодитися, що учасниками виконавчого провадження мають бути лише ті особи (фізичні, юридичні та громадяни-підприємці), що мають заінтересованість у результатах виконавчого провадження (особисту, державну, службову) і роль яких є активною в провадженні щодо виконання рішень, тобто вони можуть впливати на процес вчинення виконавчих дій. Всі ж інші особи - не учасники, а суб’єкти виконавчого провадження, оскільки вони не заінтересовані в його результаті, а лише сприяють проведенню виконавчих дій[116].