Смекни!
smekni.com

НПКЦПКУ (стр. 44 из 212)

Судовий розпорядник, взаємодіючи з працівниками підрозділів судової міліції, конвойної служби та органів внутрішніх справ повинен:

а) сприяти працівникам підрозділів судової міліції, органів внутрішніх справ у забезпеченні ними громадського порядку в залі судового засідання та приміщенні суду;

б) за наявності підстав пропонувати голові суду або головуючому про надання ними вказівки працівникам підрозділів судової міліції, органів внутрішніх справ щодо здійснення додаткових заходів безпеки (пропуск громадян до залу судового засідання, видалення із залу судового засідання та приміщення суду порушників громадського порядку, проведення огляду конкретних осіб тощо).

5. Отримавши розпорядження про забезпечення доставки в судове засідання і охорону матеріалів справи, судовий розпорядник у разі необхідності за вказівкою головуючого прибуває в канцелярію суду, де секретар судового засідання чи головуючий отримують матеріали справи. Після їх отримання судовий розпорядник супроводжує зазначених осіб до залу проведення судового засідання або місця проведення виїзного засідання та слідкує, щоб сторонні особи не наближались до головуючого, секретаря судового засідання, не вступали з ними у розмови, не вчиняли спроб заволодіння матеріалами справи та інших протиправних дій.

У разі проведення виїзного судового засідання судовий розпорядник супроводжує до місця розгляду справи в службовому або приватному автомобілі працівників суду разом із головуючим та секретарем судового засідання, в яких є матеріали справи. Використання з цією метою громадського, попутного транспорту або таксі не рекомендується.

Для забезпечення збереження матеріалів справи в місцях проведення судового засідання судовим розпорядником, керівником служби повинні бути виконані такі заходи безпеки:

а) заздалегідь оглянуте приміщення, в якому буде проводитись судове засідання, місце (шафа, сейф) тимчасового зберігання матеріалів справи та вирішено питання щодо необхідності їх охорони;

б) перевірена надійність замків, технічна оснащеність вікон і дверей залу судового засідання, нарадчої кімнати та місця зберігання матеріалів справи;

в) вирішено питання щодо залучення у разі необхідності додаткової кількості судових розпорядників у залі судового засідання або працівників правоохоронних органів для забезпечення охорони громадського порядку;

г) вжиті заходи щодо унеможливлення проникнення сторонніх осіб у службове приміщення, де зберігаються матеріали справи.

Про всі виявлені недоліки та порушення, які можуть вплинути на безпеку проведення судового засідання, судовий розпорядник зобов'язаний негайно доповісти головуючому, керівнику служби чи голові суду.

Після закінчення розгляду справи судовий розпорядник видаляє із залу присутніх осіб, здійснює огляд з метою виявлення сторонніх речей та предметів і готує зал до наступного судового засідання. За необхідності супроводжує головуючого, секретаря судового засідання з матеріалами справи до канцелярії суду, кабінету судді.

Після огляду і готовності до наступного розгляду справи двері залу зачиняються, а при необхідності - опечатуються.

6. У разі виявлення в приміщенні суду чи залі судового засідання підозрілих предметів (речовин) судовий розпорядник повинен:

а) повідомити голову суду або керівника служби про виявлення підозрілого предмета (речовини);

б) обмежити присутність працівників суду, учасників процесу, інших осіб у небезпечній зоні знаходження підозрілого предмета (речовини);

в) організувати охорону місця виявлення підозрілого предмета (речовини) до прибуття спеціальних служб;

г) повідомити про подію спеціальну службу;

ґ) за вказівкою голови суду, керівника служби надавати допомогу працівникам суду в організації евакуації з приміщення суду людей, справ та майна;

д) після прибуття працівників спеціальних служб супроводжувати та сприяти їм в обстеженні приміщень суду.

У разі виявлення підозрілого предмета (речовини) його огляд здійснювати візуально і до прибуття спеціальних служб самостійно не слід пересувати, переставляти, відкривати, струшувати, відрізати нитки та вчиняти інші дії, які можуть спричинити вибух, деформацію (витікання) тощо.

У разі виникнення пожежі або отримання такої інформації судовий розпорядник повинен:

а) уточнити місце загоряння;

б) при незначному загорянні організувати самостійно чи за участі інших працівників суду гасіння пожежі наявними засобами;

в) повідомити про подію спеціальну пожежну службу;

г) повідомити про подію голову суду або керівника служби;

ґ) відключити за погодженням з головою суду електричне живлення приміщення суду;

д) організувати відкриття всіх виходів із приміщення суду;

е) за вказівкою голови суду або керівника служби, суддів надавати допомогу працівникам суду під час евакуації справ та майна із приміщення суду, а також забезпечувати їх охорону;

є) сприяти працівникам спеціальної служби у гасінні пожежі (відкрити двері, запасні виходи, вказати місце розташування пожежного крана тощо);

ж) за наявності постраждалих осіб викликати спеціальну медичну службу, а до її прибуття надати першу допомогу потерпілим.

Після обстеження працівниками спеціальних служб приміщень суду судовий розпорядник повинен перевірити зачинення службових кімнат суддів та працівників апарату суду, а за необхідності - опечатати їх.

7. Відповідно до Наказу ДСУ від 12.07.2005р. № 79 встановлено Норми комплектування судів загальної юрисдикції посадами старших судових розпорядників та судових розпорядників

При визначенні критеріїв комплектування судів необхідною чисельністю посад старших судових розпорядників та судових розпорядників ураховується: кількість суддів у кожному суді; середньостатистичний показник навантаження на одного суддю щодо розгляду кримінальних, цивільних, адміністративних та господарських справ; показник навантаження на судового розпорядника щодо забезпечення проведення судових засідань.

Також ураховується обсяг покладених на службу судових розпорядників та її працівників функцій і завдань, які обов'язкові до виконання відповідно до вимог чинних процесуальних законів, Тимчасового положення про службу судових розпорядників та організацію її діяльності, Інструкції про порядок забезпечення судового засідання, інших нормативно-правових актів, якими регламентується діяльність служби.

Оптимальним критерієм комплектування місцевих загальних та спеціалізованих судів посадами судових розпорядників є співвідношення однієї посади розпорядника до двох посад суддів та одна посада старшого розпорядника в апараті суду.

Апеляційні суди комплектуються посадами судових розпорядників у співвідношенні одна посада судового розпорядника до трьох посад суддів та одна посада старшого судового розпорядника в апараті суду.

Стаття 50. Свідок

1. Свідком може бути кожна особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи.

2. Свідок зобов'язаний з'явитися до суду у визначений час і дати правдиві показання про відомі йому обставини.

3. У разі неможливості прибуття за викликом суду свідок зобов'язаний завчасно повідомити про це суд.

4. Свідок має право давати показання рідною мовою або мовою, якою він володіє, користуватися письмовими записами, відмовитися від давання показань у випадках, встановлених законом, а також на компенсацію витрат, пов'язаних з викликом до суду.

5. За завідомо неправдиві показання або за відмову від давання показань з непередбачених законом підстав свідок несе кримінальну відповідальність, а за невиконання інших обов'язків - відповідальність, встановлену законом.

1. Свідок – це учасник процесу, основна функція якого – дати правдиві показання щодо відомих йому обставин. Показання свідка – це одне з найважливіших джерел доказів в цивільному процесі, із якого суд одержує відомості про наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Свідком може бути лише фізична особа, яка може правильно сприймати обставини, що мають значення для справи та давати про ці обставини правильні (достовірні) показання.

Свідок з‘являється в процесі за клопотанням сторін. З власної ініціативи свідок показання давати не може. Процесуального статусу свідка особа набуває не в силу того, що їй щось відомо, а тому що її залучено в процес у цій якості. На час постановлення ухвали про виклик свідка суд виходить з припущення, що цій особі щось відомо, оскільки про це стверджує особа, яка заявляє клопотання про виклик свідка.

2. Ч. 1 коментованої статті вказує, що свідком може бути кожна особа. Використання слова “кожна” означає, що закон не встановлює жодних обмежень для особи свідка. При цьому слід враховувати норму ст. 51 ЦПК, яка передбачає перелік осіб, які не можуть бути допитані в якості свідка. Закон не встановлює мінімальний вік особи, яка може бути свідком. Однак слід враховувати психологічну зрілість особи для правильного сприйняття обставин та їх переказу.

Не має обмежень також щодо участі у справі як свідків близьких родичів сторін. Такі особи можуть бути свідками, не зважаючи на те, що вони часто зацікавлені у результаті справи. Це обов‘язково враховується судом під час оцінки доказів.

3. Коментована стаття покладає на свідка обов’язок з'явитися до суду у визначений судом час і дати правдиві показання про відомі йому обставини. При цьому суд не забезпечує доставку свідка до місця розгляду справи, оплату йому витрат, пов‘язаних із викликом до суду. Не передбачено також щоб ці витрати несла котрась із сторін. Усі ці питання свідок вирішує сам.