Принцип відповідальності учасників бюджетного процесу визначає відповідальність за свої дії та бездіяльність кожного учасника бюджетного процесу на всіх його стадіях.
Конституція України встановлює, що будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір та їх цільове спрямування визначаються виключно законами про Державний бюджет України. Те саме можна сказати і про видатки органів місцевого самоврядування, які визначаються рішеннями місцевих рад про
відповідні бюджети.
Стаття 24 Бюджетного кодексу передбачає існування в державному бюджеті та місцевих бюджетах резервних фондів. Розмір
453
Конституція України
резервного фонду не може перевищувати одного відсотка обсягу видатків загального фонду відповідного бюджету. Резервний фонд бюджету формується для здійснення непередбачених видатків, що не мають постійного характеру і не могли бути передбачені при складанні проекту бюджету. Порядок використання коштів із резервного фонду бюджету визначається Кабінетом Міністрів України. Рішення про виділення коштів з резервних фондів відповідних бюджетів приймається Кабінетом Міністрів України, Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями та виконавчими органами місцевого самоврядування. Ці органи щомісяця звітують відповідно перед Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим та місцевими радами про витрачання коштів резервного фонду відповідного бюджету.
Держава прагне збалансованості бюджету України, тобто намагається складати проект бюджету і затверджувати так, щоб першочергові витрати, які заплановані в бюджеті, була можливість покрити запланованими доходами. Не завжди це можливо, але небагато держав світу зводять бюджети без дефіциту. Добре, коли держава прагне збалансованості і знає, як боротися із дефіцитом. Стаття 14 Бюджетного кодексу України встановила, що прийняття Державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевого бюджету на відповідний бюджетний період із дефіцитом дозволяється в разі наявності обгрунтованих джерел фінансування дефіциту.
Бюджетний кодекс України визначив джерела фінансування дефіциту бюджетів – державні внутрішні і зовнішні запозичення. Кабінет Міністрів України може брати позики в межах, визначених законом про Державний бюджет України. Однак запозичення не використовуються для забезпечення фінансовим ресурсами поточних видатків держави, за винятком випадків, коли це необхідно для збереження загальної економічної рівноваги в країні.
Оскільки одним із принципів бюджетної системи України є публічність, Конституція вимагає оприлюднення регулярних звітів про доходи і видатки Державного бюджету України. Не тільки в офіційних виданнях, але й в засобах масової інформації регулярно публікуються повідомлення про хід виконання дохідної і видаткової частин Державного бюджету.
454
Розділ IV. Стаття 96
Стаття 96. Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з / січня по 31 грудня, а за особливих обставин – на інший період.
Кабінет Міністрів України не пізніше 75 вересня кожного року подає до Верховної Ради України проект закону про Державний бюджет України на наступний рік. Разом із проектом закону подається доповідь про хід виконання Державного бюджету України поточного року.
У коментованій статті встановлюється процедура затвердження Державного бюджету України і контролю за його виконанням. Будь-який бюджет стає таким тільки після затвердження його відповідним представницьким органом влади. Конституція України в п. 4 та в п. 22 ст. 92 визначила, що Державний бюджет України встановлюється виключно законом і затверджується Верховною Радою України. Конституція України (ст. 143) наділила правом затверджувати обласні і районні бюджети відповідно обласні та районні ради. Бюджет Автономної Республіки Крим затверджується ЇЇ Верховною Радою.
Світова практика свідчить, що бюджет кожної держави або органу місцевого самоврядування затверджується на один бюджетний (фінансовий) рік. З початком нового бюджетного року починає діяти новий бюджет, затверджений відповідним органом представницької влади. Термін дії бюджету має назву бюджетного періоду. Його тривалість встановлюється законодавством держави, в Україні – Конституцією, яка закріпила, що державний період – це, коли діє Державний бюджет, затверджений Верховною Радою України, який триває з 1 січня по 31 грудня. Таким чином, в Україні бюджетний період, або фінансовий рік, збігається з календарним роком.
Державні бюджети затверджуються парламентами держав у формі законів на один бюджетний період. Бюджетні періоди в різних країнах тривають рік, але починаються і закінчуються залежно від строків скликання бюджетних парламентських сесій. Так, у США бюджетний період триває з 1 жовтня до ЗО вересня, у Великобританії – з 1 квітня по 31 березня, у Франції – з 1 січня по 31 грудня. Поки парламент не затвердить бюджет і закон про державний бюджет, бюджету в державі немає.
Бюджетний кодекс України (ст. 46) передбачає можливість несвоєчасного прийняття закону про Державний бюджет Украї-
455
Конституція України
Розділ IV. Стаття 96
ни. Але це не є підставою для встановлення нового бюджетног періоду. Якщо на початку нового бюджетного періоду не набрав чинності закон про Державний бюджет України, то Кабінет Міністрів України має право здійснювати щомісячно витрати Державного бюджету лише на цілі, які були передбачені в минулому році Законом про Державний бюджет і передбачені проектом закону про Державний бюджет, розробленим Кабінетом Міністрів України. Ці витрати не повинні перевищувати однієї дванадцятої обсягу витрат за минулий рік.
До прийняття закону про Державний бюджет на поточний рік забороняється фінансування капітальних видатків, крім видатків, пов'язаних з введенням воєнного чи надзвичайного стану, оголошенням окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації. Не пізніше двох місяців з дня набрання чинності законом про Державний бюджет України Міністр фінансів України інформує Верховну Раду України про здійснені платежі, якщо бюджетні призначення в затвердженому Державному бюджеті відсутні. До прийняття закону про Державний бюджет на поточний бюджетний період запозичення можуть здійснюватися лише з метою погашення основної суми державного боргу.
Нормативно-правовий акт про бюджет (закон чи рішення органу місцевого самоврядування) – особливий акт, який зберігає силу тільки протягом одного бюджетного періоду – в Україні з 1 січня по 31 грудня. В ньому вміщені узагальнені бюджетні показники по доходах і видатках. Щодо закону про Державний бюджет України, то в ньому вміщуються конкретні приписи Верховної Ради України до Кабінету Міністрів України. Згідно зі ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів наділений правом по складанню і виконанню бюджету України. Він має право мобілізувати в Державний бюджет вказану в законі суму доходів і забезпечувати витрати цих коштів на заходи, що передбачені в цьому законі. Закон про Державний бюджет вміщує тільки узагальнені бюджетні показники, яких необхідно досягнути протягом бюджетного періоду Обов'язкові платежі (у вигляді податків, зборів, мита тощо) мобілізуються на підставі бюджетної класифікації доходів і видатків та постійнодіючого фінансового законодавства. Ним же визначаються норми і нормативи витрат на видатки, пов'язані із функціонуванням держави та її органів. При цьому суму доходів, які повинні збиратися на території держави, 456
даються як мінімальні, і чим більше їх надійде, тим краще. І навпаки, обмеженість доходів примушує Верховну Раду України встановлювати граничні суми витрат і притягати до відповідальності розпорядників бюджетних коштів у випадках перевищення суми видатків.
Згідно з Конституцією України бюджетний період для Державного бюджету за особливих обставин може бути іншим. Бюджетний кодекс України (ст. 3) встановлює, за яких обставин бюджетний період в Україні може бути іншим, а саме: 1) введення воєнного стану; 2) оголошення надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях; 3) оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації, необхідність усунення природних чи техногенних катастроф.
У разі прийняття Державного бюджету України на інший, ніж передбачено ст. 96 Конституції України, термін місцеві бюджети можуть бути прийняті на такий же період.
Кабінет Міністрів України подає в установлений Конституцією України термін – не пізніше 15 вересня кожного року – до Верховної Ради проект закону про Державний бюджет України на
наступний рік.
Проекти законів подаються до Верховної Ради України суб'єктами права законодавчої ініціативи. Оскільки право законодавчої ініціативи – це право подання законопроекту і обов'язок Верховної Ради України розглянути його, ст. 93 Конституції наділяє таким правом Президента України, народних депутатів України, Кабінет Міністрів України та Національний банк України. Що ж до проекту закону про Державний бюджет України, то правом на подання його проекту наділений тільки Кабінет Міністрів України. Це не виключає права інших суб'єктів права законодавчої ініціативи подавати зауваження, доповнення і зміни до розробленого Кабінетом Міністрів України проекту закону про Державний бюджет у встановленому законодавством порядку. В цілому ж проект закону про Державний бюджет України до Верховної Ради подає тільки Кабінет Міністрів України.