Не допускаються створення і діяльність організаційних структур політичних партій в органах виконавчої та судової влади і виконавчих органах місцевого самоврядування, військових формуваннях, а також на державних підприємствах, у навчальних закладах та інших державних установах і організаціях.
Політичні партії мають право: 1) вільно провадити свою діяльність у межах, передбачених Конституцією України, цим Законом та іншими законами України; 2) брати участь у виборах Президента України, до Верховної Ради України, до інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб у порядку, встановленому відповідними законами України; 3) використовувати державні засоби масової інформації, а також засновувати власні засоби масової інформації, як це передбачено відповідними законами України; 4) підтримувати міжнародні зв'язки з політичними партіями, громадськими організаціями інших держав, міжнародними і міжурядовими
201
Конституція України
Розділ II. Стаття 37
організаціями, засновувати (вступати між собою) міжнародні спілки з додержанням вимог Закону; 5) ідейно, організаційно та матеріально підтримувати молодіжні, жіночі та інші об'єднання громадян, надавати допомогу в їх створенні.
Закон «Про політичні партії в Україні» гарантує політичним партіям свободу опозиційної діяльності, в тому числі: можливість викладати публічно і обстоювати свою позицію з питань державного і суспільного життя; брати участь в обговоренні та оприлюднювати і обґрунтовувати критичну оцінку дій і рішень органів влади, використовуючи для цього державні і недержавні засоби масової інформації в порядку, встановленому законом; вносити до органів державної влади України та органів місцевого самоврядування пропозиції, які є обов'язковими для розгляду відповідними органами в установленому порядку.
Політичні партії можуть підтримувати зв'язки з політичними партіями, громадськими організаціями інших держав, міжнародними і міжурядовими організаціями, укладати угоди про співробітництво і здійснювати інші заходи, які не суперечать законам і міжнародним угодам України. Політичні партії не можуть укладати угоди, які ставлять політичну партію в підпорядковане або залежне становище щодо будь-якої іншої іноземної організації чи політичної партії. Політичні партії можуть засновувати міжнародні спілки чи вступати до таких спілок, статутами яких передбачено створення лише консультативних або координаційних центральних органів.
Утворення і діяльність політичних партій забороняються, якщо їх програмні цілі або дії спрямовані на: 1) ліквідацію незалежності України; 2) зміну конституційного ладу насильницьким шляхом; 3) порушення суверенітету і територіальної цілісності України; 4) підрив безпеки держави; 5) незаконне захоплення державної влади; 6) пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової чи релігійної ворожнечі; 7) посягання на права і свободи людини; 8) посягання на здоров'я населення (ч. 1 ст. 5 Закону «Про політичні партії в Україні»). Політичні партії не можуть мати воєнізованих формувань.
Державний контроль за діяльністю політичних партій здійснюють: 1) Міністерство юстиції України – за додержанням політичною партією вимог Конституції та законів України, а також статуту політичної партії; 2) Центральна виборча комісія та ок-
202
ружні виборчі комісії – за додержанням політичною партією порядку участі політичних партій у виборчому процесі. Рішення контролюючих органів можуть бути оскаржені в установленому законом порядку.
У разі порушення політичними партіями Конституції України, цього та інших законів України до них можуть бути вжиті такі заходи: 1) попередження про недопущення незаконної діяльності; 2) заборона політичної партії (ст. 19 Закону «Про політичні партії в Україні»). У разі публічного оголошення керівними органами політичної партії наміру вчинення політичною партією дій, за які законами України передбачена юридична відповідальність, відповідні органи, до відання яких належить контроль за діяльністю політичних партій, видають приписи про недопущення протиправних вчинків.
Якщо вчинені політичною партією дії не тягнуть за собою іншого виду відповідальності, відповідними контролюючими органами видається припис про усунення допущених правопорушень. Керівництво політичної партії зобов'язане невідкладно усунути порушення законодавства України, що стали підставою для винесення попередження, і в п'ятиденний строк повідомити про вжиті заходи органу, який виніс попередження.
Політична партія може бути за поданням Міністерства юстиції України чи Генерального прокурора України заборонена в судовому порядку в разі порушення вимог щодо створення і діяльності політичних партій, встановлених Конституцією України, цим та іншими законами України. Заборона діяльності політичної партії тягне за собою припинення діяльності політичної партії, розпуск керівних органів, обласних, міських, районних організацій політичних партій, її первинних осередків та інших структурних утворень, передбачених статутом партії, припинення членства в політичній партії. В першій інстанції справу про заборону політичної партії розглядає Верховний Суд України.
Згідно з ст. 18 Закону України від 16 березня 2000 р. «Про правовий режим надзвичайного стану» у разі введення надзвичайного стану в порядку, визначеному Конституцією і законами України, може порушуватися питання про заборону діяльності політичних партій, громадських організацій в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.
203
Конституція Україна
Розділ //. Стаття 38
Стаття 38. Громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.
Коментована стаття закріплює право громадян України на участь в управлінні державними справами, гарантує їм рівний доступ до державної служби та служби в органах управління.
Участь громадян в управлінні державними справами є одним із найважливіших принципів функціонування державного механізму. У здійсненні функцій управління державними справами громадяни беруть участь шляхом об'єднання в політичні партії і громадські організації та безпосередньо через участь у всеукраїнському та місцевих референдумах, виборах до органів державної влади і місцевого самоврядування.
Через свої об'єднання громадяни здійснюють захист прав і свобод, задовольняють політичні, економічні, соціальні, культурні та інші інтереси. При цьому ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об'єднання громадян чи обмежений у правах на належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій (ст. 36 Конституції України).
Суспільна активність громадян виражена в діяльності різних громадських об'єднань, наявність яких відображає різноманітність інтересів громадян у реальному житті. В Законі України від 16 червня 1992 р. «Про об'єднання громадян» об'єднання громадян діляться на політичні партії та громадські організації. За організаційно-правовими властивостями вирізняються масові об'єднання громадян (політичні партії, творчі спілки, релігійні організації, професійні спілки та ін.), органи громадської самодіяльності (дружини по охороні громадського порядку), органи громадського самоврядування (ради мікрорайонів, домові, вуличні комітети та ін.).
Взаємовідносини держави та об'єднань громадян базуються на правових нормах. Це проявляється в законодавчому закріпленні їх правового статусу, наприклад, в законах України від 23 квітня 1991 р. «Про свободу совісті та релігійні організації», від 15 вересня 1999 р. «Про профспілки» та ін. Для здійснення своєї
204
діяльності об'єднання громадян наділяються широкими правами. Вони можуть бути учасниками правовідносин, набувати майнові і немайнові права, брати участь у виробленні державної політики та формуванні органів державної влади, проводити масові заходи тощо.
У статті 21 Загальної декларації прав людини проголошується право кожного брати участь в управлінні своєю державою як безпосередньо, так і через своїх представників, на рівний доступ кожного громадянина до державної служби у своїй країні.
Важливим інститутом безпосередньої демократії, що дозволяє реалізувати громадянам право на участь в управлінні державними справами, є референдум – всенародні голосування щодо прийняття законів або внесення до них змін, вирішення інших важливих питань загальнодержавного значення (всеукраїнський референдум) або спосіб прийняття громадянами України, які проживають на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, рішень з найважливіших питань місцевого значення (місцевий референдум). Порядок підготовки і проведення референдумів регулюється Конституцією України (див. коментар до статей 69, 70, 72–74), Законом України від 3 липня 1991 р. «Про всеукраїнський та місцеві референдуми».