У світовому вимірі, починаючи з другої половини XX ст., саме судовий конституційний контроль почали, по суті, ототожнювати із загальним поняттям конституційного контролю. Такий контроль, як зазначалось, є функцією загальних або спеціалізованих судів, яка за умов нашої держави здійснюється Конституційним Судом України. Конкретний зміст цього контролю в першу чергу полягає в застосуванні спеціальної процедури (конституційного судочинства) при вирішенні питань відповідності Конституції України (консти-туційності) законів та певного кола інших правових актів. Юридичними наслідками визнання неконституційними законів та інших правових актів чи їх окремих положень є втрата ними чинності.
Природа судового конституційного контролю відображена в завданні і в основних принципах діяльності єдиного органу кон-
738
ституційної юрисдикції, закріплених у Законі України «Про Конституційний Суд України». Так, завданням Конституційного Суду України є гарантування верховенства Конституції України як Основного Закону держави на всій території України (ст. 2), а його діяльність ґрунтується на принципах верховенства права, незалежності, колегіальності, рівноправності суддів, гласності, повного і всебічного розгляду справ та обґрунтованості прийнятих ним рішень (ст. 4).
Повноваження Конституційного Суду України перевіряти і оцінювати відповідність Конституції України законів та інших правових актів мають так званий «титульний» характер, вони засвідчують його головне призначення. Тому ці повноваження встановлені не тільки ст. 150 Конституції України, яка містить відповідний перелік, а й більш загальною за змістом ст. 147, де, як зазначалось, визначено основи конституційного статусу Конституційного Суду України. Контрольний характер мають також повноваження Конституційного Суду України, зафіксовані в низці інших положень Конституції України. Сюди віднесений п. 28 ч. 1 ст. 85, яким передбачене дострокове припинення Верховною Радою України повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим за наявності висновку Конституційного Суду України про порушення представницьким органом територіальної автономії, Конституції України або законів України. Конституційний Суд України здійснюватиме контроль, якщо відповідно до ч. 6 ст. 111 і ч. 2 ст. 151 Конституції України надаватиме Верховній Раді України висновок щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту.
Контроль буде здійснюватися і тоді, коли згідно зч. 1 ст. 151 Конституції України надаватимуться висновки про консти-туційність чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість. В останньому випадку конституційний контроль об'єктивно матиме попередній (превентивний, прелімінарний, допарламентський) характер. Попереднім є і контроль за змістом ст. 159 Конституції України, яка передбачає розгляд Верховною Радою України законопроекту про внесення змін до Конституції України за наявності висновку Конституційного Суду України щодо його відповідності певним конституційним вимо-
739
Конституція України
Розділ XII. Стаття 148
гам. Такий характер цього контролю визнаний, зокрема, в Рішенні Конституційного Суду України від 9 червня 1998 р. у справі щодо внесення змін до Конституції України.
Проте конституційний контроль здійснюється також у процесі і за наслідками офіційного тлумачення Конституції України і законів. Відповідні повноваження Конституційного Суду України передбачені ч. 2 ст. 147 і ст. 150 Конституції України. Здійснюючи тлумачення Основного Закону, Конституційний Суд України тим самим вчиняє своєрідну превенцію, профілактику: його акти тлумачення (інтерпретаційні акти) мають захистити Конституцію України від порушень як тими, хто відповідно звертається до нього, так й іншими суб'єктами права. Однак таке убезпечення має не тільки превентивне значення. Офіційно тлумачучи Конституцію України, Конституційний Суд України роз'яснює зміст його окремих положень і тим самим виконує завдання гарантувати верховенство Конституції України.
Це ж саме завдання виконує Конституційний Суд України, здійснюючи офіційне тлумачення законів. Така його діяльність є за природою конституційним контролем вже через те, що згідно зі ст. 95 Закону України «Про Конституційний Суд України» в разі, якщо при тлумаченні конкретного закону буде встановлена наявність ознак його невідповідності Конституції України, Конституційний Суд України у цьому ж провадженні вирішує питання щодо неконституційності відповідного закону. По суті здійснення офіційного тлумачення законів завжди співвіднесене і навіть прямо залежить від одночасного вирішення питань про їх відповідність Конституції України.
Виходячи з аналізу повноважень Конституційного Суду України, його можна визначити як орган судового конституційного контролю, або судовий орган конституційного контролю. Знаменно, що єдиний орган конституційної юрисдикції майже відразу відповідно самовизначився: в Рішенні Конституційного Суду України від 24 грудня 1997 р. у справі щодо призначення заступників голів місцевих державних адміністрацій він названий «органом конституційного контролю».
Стаття 148. Конституційний Суд України складається з вісімнадцяти суддів Конституційного Суду України.
740
Президент України, Верховна Рада України та зізд суддів України призначають по шість суддів Конституційного Суду України.
Суддею Конституційного Суду України може бути громадянин України, який на день призначення досяг сорока років, має вищу юридичну освіту і стаж роботи за фахом не менш як десять років, проживає в Україні протягом останніх двадцяти років та володіє державною мовою.
Суддя Конституційного Суду України призначається на дев'ять років без права бути призначеним на повторний строк.
Голова Конституційного Суду України обирається на спеціальному пленарному засіданні Конституційного Суду України зі складу суддів Конституційного Суду України шляхом таємного голосування лише на один трирічний строк.
Коментована стаття присвячена кількісному складу Конституційного Суду, порядку формування Конституційного Суду, вимогам до конституційних суддів, строку їх повноважень, порядку обрання Голови Конституційного Суду України.
Прийняття Конституції України від 28 червня 1996 p., а також Закону України від 16 жовтня 1996 р. «Про Конституційний Суд України» стало важливим етапом на шляху створення органу конституційної юрисдикції в Україні: визначено порядок його формування, організації і діяльності, процедуру розгляду ним справ. 18 жовтня 1996 р. призначені на той час судді склали у Верховній Раді України присягу, утворивши дієздатний орган конституційної
юрисдикції.
Статтею 148 чинної Конституції України визначено кількісний склад Конституційного Суду України, суб'єктів його формування, строки повноважень та вимоги до суддів Конституційного Суду України, а також порядок обрання Голови Конституційного Суду України, строк його повноважень.
Відповідно до ч. 1 статті, що коментується, Конституційний Суд України складається з вісімнадцяти суддів Конституційного Суду України.
Зміни кількісного складу Конституційного Суду України обумовлені необхідністю збалансованого врахування інтересів законодавчої, виконавчої та судової гілок влади. Формування Конституційного Суду України за участю всіх гілок влади є паритетним, забезпечує справжню його незалежність і виконання ним ролі арбітра у вирішенні питань щодо конституційності актів органів
741
Конституція України
Розділ XII. Стаття 148
влади. Участь у процедурі формування органу конституційної юрисдикції не однієї-двох, а всіх гілок влади найповніше враховує вимоги принципу поділу влади. Подібний порядок формування суду діє в Болгарії, Грузії, Іспанії, Італії, Південній Кореї, Мадагаскарі, Молдові, Монголії та деяких інших країнах.
Якщо звернутися до світового досвіду, то можна знайти різні варіанти вирішення питання щодо кількості суддів. Кількість суддів конституційних судів (рад) у країнах Західної Європи становить від дев'яти до шістнадцяти (Франція – дев'ять, Греція, Бельгія, Іспанія – дванадцять, Португалія – тринадцять, Італія – п'ятнадцять, ФРН – шістнадцять). У більшості країн СНД і Балтії кількість суддів конституційних судів варіюється від п'яти до дев'ятнадцяти (Естонія – п'ять, Молдова – шість, Латвія, Узбекистан, Таджикистан – сім, Азербайджан, Вірменія, Грузія, Киргизстан, Литва – дев'ять, Білорусь – дванадцять, Росія – дев'ятнадцять). Це обумовлено особливістю завдань, які стоять перед конституційними судами, а також намаганням забезпечити у складі суду баланс суддів різних професійних і життєвих спрямувань та переконань.
Конституційний Суд України не має палат і здійснює свою діяльність як єдиний орган за процедурою пленарних засідань та засідань, на яких розглядаються всі питання, що потребують вирішення Конституційним Судом України, крім тих, що вирішуються на його пленарних засіданнях. Він повноважний розглядати справи по суті на своїх пленарних засіданнях за наявності не менше дванадцяти суддів Конституційного Суду України. Для розгляду питань щодо відкриття провадження у справах за конституційними поданнями та конституційними зверненнями у складі Конституційного Суду України утворюються колегії суддів. У разі прийняття колегією суддів Конституційного Суду України процесуальної ухвали про відмову у відкритті провадження у справі відповідні матеріали розглядаються на засіданні Конституційного Суду України, який вирішує питання щодо відкриття провадження у справі. Засідання Конституційного Суду України є повноважним, якщо на ньому присутні не менше одинадцяти суддів.