Парламенту тощо.
393
Згідно з чинним Регламентом Верховної Ради України сесії парламенту складаються з пленарних засідань, а також засідань комітетів і тимчасових комісій, що проводяться між пленарними засіданнями. Конституційний Суд України у мотивувальній частині вищезазначеного рішення вказує, що пленарні засідання є основною формою діяльності українського парламенту під час його сесій і являють собою регулярні зібрання народних депутатів у визначений час і у визначеному місці, що проводяться за встановленою процедурою, на яких розглядаються питання, віднесені Конституцією до повноважень Верховної Ради, і приймаються відповідні рішення шляхом голосування. Згідно з Регламентом Верховної Ради України парламентські комітети, тимчасові комісії або їх робочі групи можуть проводити свої засідання одночасно з пленарними засіданнями парламенту лише в тому разі, коли законопроект, над яким вони працюють, визнано невідкладним, чи за дорученням Верховної Ради України, якщо в цей час пленарне засідання не пов'язане з прийняттям рішень, проведенням виборів, призначенням або затвердженням посадових осіб.
Оскільки сесія є основною формою діяльності єдиного органу законодавчої влади, то так само іменують і загальний проміжок часу, протягом якого парламентарі здійснюють свої повноваження у парламенті чи виборчому окрузі. У сесіях здійснюється й відлік часу існування Верховної Ради України. Кожна чергова сесія нумерується, починаючи з першої сесії новообраного парламенту (парламенту відповідного скликання). Скликання парламенту нумеруються, починаючи з Верховної Ради України, яка функціонувала на момент проголошення незалежності України в 1991 р.
Тривалість сесії визначається самим парламентом. Верховна Рада України на початку кожної сесії визначає орієнтовну дату закриття даної сесії, а в кінці сесії – дату відкриття наступної. Верховна Рада може доручити окремим парламентським комітетам і комісіям продовжити їх роботу і після закінчення сесії. Головуючий на засіданні оголошує закриття сесії на підставі рішення Верховної Ради, прийнятого безпосередньо перед закриттям. У разі запровадження режиму воєнного, надзвичайного чи іншого стану, пов'язаного з обмеженням конституційних прав громадян, сесія Верховної Ради України без прийняття спеціального рішення продовжується до його припинення.
394
Частина 2 коментованої статті закріплює умови повноваж-ності новообраної Верховної Ради України. Повноважність – це юридично визначена здатність до подальшого функціонування, можливість реалізовувати повноваження, передбачені Конституцією, шляхом прийняття державно-владних рішень. Конституційно визначено, що Верховна Рада України є повноважною за умови обрання не менш як двох третин від конституційного складу парламенту, тобто коли Центральна виборча комісія офіційно оголосить про обрання не менш як 300 народних депутатів України. Це є цілком логічним. Оскільки саме такий фактичний склад парламенту є мінімально необхідним для обговорення і прийняття рішень з будь-яких питань, віднесених до компетенції Верховної Ради України, за винятком питання про усунення Президента України в порядку імпічменту. При цьому у своєму рішенні від 17 жовтня 2002 р. № 17-рп / 2002 ( справа щодо повноважності Верховної Ради України) Конституційний Суд України роз'яснив, що положення ч. 2 коментованої статті щодо умов повноважності українського парламенту слід розглядати у взаємозв'язку з положенням ч. 4 ст. 79 Конституції України і розуміти так, що Верховна Рада України є повноважною, тобто правомочною приймати закони і реалізовувати інші конституційно визначені повноваження, за умов обрання не менш як двох третин від її конституційного складу і складення новообраними народними депутатами України присяги. Ця конституційна вимога є умовою повноважності Верховної Ради України протягом всього періоду скликання і не може розглядатися лише як підстава для відкриття її першого засідання першої сесії. У разі зменшення з будь-яких причин складу парламенту до кількості, меншої ніж триста народних депутатів, діяльність Верховної Ради України має бути зупинена до складення присяги належним числом відповідно обраних народних депутатів.
Таким чином, між повноваженнями окремого народного депутата України і компетенцією Верховної Ради України в цілому існує особливий зв'язок. Наявність уповноваженого парламенту залежить від виконання певних вимог, адресованих народним депутатам, від наявності у них повноважень, оскільки ст. 79 Конституції містить вимогу складення народними депутатами України присяги та застереження щодо втрати мандата в разі відмови скласти присягу. Водночас встановлено, що повноваження на-
395
-Конституція України
Розділ IV. Стаття 83
родних депутатів починаються з моменту складення присяги Отже, реалізація повноважень Верховної Ради України уможлив-лена наявністю повноважень народних депутатів України
Частина 3 коментованої статті зобов'язує новообраних народних депутатів України зібратися на першу сесію не пізніш як на 30-й день після офіційного оголошення результатів парламентських виборів. Згідно зі ст. 78 Закону України від 18 жовтня 2001 р. «Про вибори народних депутатів України» Центральна виборча комісія оприлюднює результати парламентських виборів у газетах «Голос України» та «Урядовий кур'єр» не пізніш як на п'ятий день з дня встановлення результатів виборів у багатомандатному та одномандатних округах. У свою чергу, результати виборів у багатомандатному окрузі Центрвиборчком встановлює не пізніш як на 15-й день з дня виборів, а результати виборів в одномандатних округах – відповідні окружні виборчі комісії негайно після отримання протоколів дільничних виборчих комісій. Застосований у коментованій статті термін «має зібратися на першу сесію» означає, що до завершення встановленого терміну новообрані народні депутати України у повноважному складі мають прибути до Києва і розпочати перше пленарне засідання Верховної Ради України.
Новообрана Верховна Рада є організаційно неструктурова-ною, поки не будуть сформовані її керівні структури. Тому ч. 4 коментованої статті визначає, хто має відкривати перше засідання парламенту нового скликання. Таке право надається найстаршому за віком народному депутату України. Це є цілком виправданим, оскільки за умов, коли новообрані депутати не знають ділові та організаційні якості один одного, перевага надається найбільш досвідченій і поважній людині з огляду на її вік. Такий підхід повністю вкладається в усталені морально-етичні уявлення Українського народу про організацію суспільного співжиття, що базується на повазі до старших.
Частина 5 коментованої статті подає перелік правових актів, в яких містяться процесуальні норми щодо організації роботи Верховної Ради України в цілому. Крім Конституції до цього переліку внесено закон про регламент. Конституція найбільш загальним чином визначає відправні засади організації роботи Верховної Ради України, а закон про регламент має їх деталізувати. Проект такого закону розроблений, але поки що не прийнятий, тому на сьогодні процесуальні аспекти роботи парламенту визначаються Регламентом 396
Верховної Ради України 1994 р. (з подальшими змінами і доповненнями). Регламент Верховної Ради України має силу закону і встанов-Л1ОЄ порядок скликання та проведення сесій Верховної Ради України, її засідань, формування органів державної влади, визначає законодавчу процедуру, порядок здійснення контрольної діяльності Верховної Ради, її органів, народних депутатів, посадових осіб та інші процедури, а також функції органів Верховної Ради України та ц посадових осіб, які випливають з їх повноважень, встановлених Конституцією України. До прийняття закону про регламент Верховної Ради України Регламент Верховної Ради України діє в частині, що не суперечить Конституції і законам України.
Слід зазначити, що перелік нормативних актів, зазначений у ч. 5 коментованої статті, включає в себе тільки ті документи, які стосуються організації роботи парламенту як цілісного органу влади. Це зовсім не виключає наявності таких документів, які регламентують організацію роботи окремих органів парламенту чи самостійну роботу народних депутатів. До таких актів належать, зокрема, Закон України від 4 квітня 1995 р. «Про комітети Верховної Ради України», Закон України від 22 березня 2001 р. «Про статус народного депутата України», Положення про постійного представника Верховної Ради України у Конституційному Суді України тощо.
Стаття 83. Чергові сесії Верховної Ради України починаються першого вівторка лютого і першого вівторка вересня кожного року.
Позачергові сесії Верховної Ради України, із зазначенням порядку денного, скликаються Головою Верховної Ради України на вимогу не менш як третини народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України або на вимогу Президента України.
Уразі введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні Верховна Рада України збирається у дводенний строк без скликання.
Уразі закінчення строку повноважень Верховної Ради України під час дії воєнного чи надзвичайного стану її повноваження продов-жуються до дня першого засідання першої сесії Верховної Ради Укра-Іни, обраної після скасування воєнного чи надзвичайного стану.