Очевидно, що кількість подань, які повинен розглянути Президент для ухвалення рішення про призначення кандидата на посаду судді, є чималою. У зв'язку з цим в Україні необхідно прийняти відповідний закон, яким встановлювався б особливий порядок попереднього розгляду подань щодо кандидатур на посади суддів в Адміністрації Президента, були б урегульовані всі процедурні питання цієї стадії формування суддівського корпусу, з тим щоб гарантувати обіймання посади судді гідними кандидатами.
Перед тим як призначений суддя одержить можливість реалізувати повноваження по здійсненню судової влади, він зобов'язаний пройти ще один етап – стадію вступу на посаду. Згідно зі ст. 10 Закону України від 15 грудня 1992 р. «Про статус суддів» уперше призначений суддя в урочистій обстановці приносить присягу перед Президентом України.
Присяга є одним із найважливіших атрибутів вступу на посаду носіїв судової влади; вона символізує їх особливий статус, відповідальність перед суспільством.
Принесена привселюдно і скріплена підписом судді присяга є юридичним актом, що фіксує момент його вступу на посаду, визначає фактичне набуття ним права відправлення від імені держави правосуддя. Суддя, який не приніс присяги, не може бути допущений до здійснення судової влади. Тому перед законодавцем постає завдання розробити і прийняти відповідний закон, що визначав би порядок і строки проведення цієї церемонії.
Конституція України
Розділ VIII. Стаття 129
Прийняття рішення про обрання на посаду судді без визначення строку повноважень Конституцією віднесено до компетенції Верховної Ради України. Відповідно до ч. 1 ст. 61 цього Закону подання про безстрокове обрання судді на посаду до Верховної Ради України вносить Голова Верховного Суду України (голова відповідного Вищого спеціалізованого суду) на підставі рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів.
Конституція проголошує, що на зазначені посади судді обираються, чим наголошується, що відповідне рішення приймається колегіальним органом за результатами голосування. Це положення зумовлює необхідність прийняття відповідного закону про обрання на посаду професійного судді безстроково, у якому мають бути врегульовані процедурні питання ухвалення відповідного рішення Верховною Радою України, як-от: підстави розгляду кандидатури, порядок попереднього розгляду кандидатури для обрання на посаду судді безстроково, порядок обрання на пленарному засіданні Верховної Ради України, питання опублікування рішення про обрання судді на посаду безстроково.
Частина 2 коментованої статті встановлює загальний порядок обрання на посаду і звільнення з посади Голови Верховного Суду України. Голова Верховного Суду України обирається на посаду і звільняється з посади шляхом таємного голосування Пленумом Верховного Суду України в порядку, встановленому законом. Таємне голосування забезпечує анонімність волевиявлення кожного голосуючого. Згідно зі ст. 51 Закону Голова Верховного Суду України обирається строком на п'ять років із правом повторного обрання, але не більше ніж на два строки. Голова Верховного Суду України вважається обраним, якщо за його кандидатуру проголосувала більшість від загального складу Пленуму.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Закону процедура обрання на посаду Голови Верховного Суду України і звільнення його з посади встановлюється Регламентом Пленуму Верховного Суду України, затвердженим Пленумом. Не допускається зміна регламентної процедури пізніше шести місяців до закінчення строку повноваження Голови Верховного Суду України.
Таким чином, Голова системи судів загальної юрисдикції обирається самим суддівським співтовариством – членами Пленуму Верховного Суду України. Голови інших судів загальної юрисдикції призначаються на посаду (і відповідно звільняються з по-632
сади) строком на п'ять років із числа суддів Президентом України за поданням Голови Верховного Суду України (а щодо спеціалізованих судів – голови відповідного Вищого спеціалізованого суду) на підставі рекомендації Ради суддів України (щодо спеціалізованих судів – рекомендації відповідної ради суддів). Ці положення передбачають необхідність нормативного врегулювання процедури попереднього розгляду кандидатури на посаду Голови суду в Адміністрації Президента зі збереженням гарантій незалежності судової влади.
Стаття 129. Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону.
Судочинство провадиться суддею одноособово, колегією суддів чи судом присяжних.
Основними засадами судочинства є:
законність;
рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;
забезпечення доведеності вини;
змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїхдоказів і у доведенні перед судом їх переконливості;
підтримання державного обвинувачення в суді прокурором;
забезпечення обвинуваченому права на захист;
гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;
забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом;
обов'язковість рішень суду.
Законом можуть бути визначені також інші засади судочинства в судах окремих судових юрисдикцій.
За неповагу до суду і судді винні особи притягаються до юридичної відповідальності.
Стаття, що коментується, регламентує базові положення здійснення судочинства та визначає основні засади судочинства, які є системою загальноправових, міжгалузевих та галузевих принципів, що розкривають природу та сутність цивільного, кримінального та інших форм судочинства, напрями та досягнення
633
Конституція України
Розділ VIII. Стаття І29
завдань правосуддя та реалізацію прав, свобод і законних інтересів учасників процесу.
Конституційні положення про незалежність суддів і підкорення їх лише закону, а також здійснення судочинства одноособово суддею, колегією суддів чи судом присяжних, що передбачаються частинами 1 та 2 ст. 129, не включені до переліку основних засад судочинства. Разом з тим за своїм характером незалежність судців і підкорення їх лише закону, а також здійснення судочинства відповідним складом суду є загальними засадами судочинства, які, на відміну від основних засад судочинства, в різних процесуальних системах мають характер правових аксіом. Це відрізняє названі засади від тих, що закріплені у ч. З коментованої статті. Частина 1 коментованої статті передбачає, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. В ній відтворені міжнародні стандарти правосуддя. Так, Загальна декларація прав людини проголошує, що кожна людина для встановлення обґрунтованості пред'явленого їй кримінального обвинувачення має право на те, щоб її справу розглянув з додержанням усіх вимог справедливий незалежний і безсторонній суд (ст. 10). Міжнародний пакт про громадянські і політичні права також визначає, що кожен має право при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, пред'явленого йому, або при визначенні його прав та обов'язків у будь-якому цивільному процесі на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.
VII Конгрес ООН по запобіганню злочинності і поводженню з правопорушниками 1985 р. схвалив Основні принципи незалежності судових органів, де проголошується, що незалежність судових органів гарантується державою і закріплюється в Конституції або законах країни; судові органи вирішують передані їм справи неупереджено, на підставі фактів і відповідно до закону, без будь-яких обмежень, неправомірного впливу, спонукання, тиску, погроз або втручання прямого чи непрямого з будь-якого боку і з будь-яких причин; незалежність судових органів дає їм право і вимагає від них забезпечення справедливого ведення судового розгляду і додержання прав сторін.
Незалежність судів та підкоріння їх лише закону забезпечується організаційними та процесуальними гарантіями. Організаційні гарантії незалежності передбачаються ст. 126 Конституції
634
України (див. коментар до ст. 126) та Законом України від 15 грудня 1992 р. «Про статус суддів», Законом України від 7 лютого 2002 р. «Про судоустрій України». Так, відповідно до ст. 11 Закону «Про статус суддів» незалежність суддів забезпечується:
встановленим законом порядком їх обрання (призначення), зупинення їх повноважень та звільнення з посади;
особливим порядком присвоєння військових звань суддямвійськових судів;
передбаченою законом процедурою здійснення правосуддя;
таємницею прийняття судового рішення і забороною їїрозголошення;
забороною під загрозою відповідальності втручання у
здійснення правосуддя;
відповідальністю за неповагу до суду чи судді;
правом судді на відставку;
недоторканністю суддів;
створенням необхідних організаційно-технічних та інформаційних умов для діяльності судів, матеріальним і соціальнимзабезпеченням суддів відповідно до їх статусу;
особливим порядком фінансування судів;
– системою органів судового самоврядування.
При здійсненні судочинства незалежність суддів та підкорення їх лише закону знаходить свій прояв у процесуальному режимі внутрішньосудових відносин складу суду, що розглядає справу, відносинах з учасниками судової справи, вищестоящими судовими органами, всіма організаціями, посадовими особами і громадянами, який унеможливлює втручання у діяльність судді при здійсненні правосуддя