750
али, іншу інформацію від Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Генерального прокурора України, суддів, органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, посадових осіб, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, а також окремих громадян, політичних партій та інших об'єднань громадян. При цьому Законом передбачена відповідальність за відмову від надання документів, матеріалів, іншої необхідної інформації на вимогу судді, за ухилення від дачі пояснень.
Гарантією незалежності судді є встановлена Законом заборона публічно висловлювати свою думку з питань, які розглядаються Конституційним Судом України. Суддя не може наперед визначати своє ставлення не тільки до питання, що знаходиться на розгляді, а й до тих, які можуть бути предметом вирішення органом конституційної юрисдикції. При цьому не має значення, висловлене воно ним як громадянином, науковцем чи викладачем. Зокрема, судді бажано уникати оцінок щодо конституційності нормативних та інших актів, компетенції органів державної влади або органу місцевого самоврядування. Висловлення суддею своєї думки з питань, що знаходяться на розгляді в Конституційному Суді необхідно розглядати як порушення ним присяги.
Після прийняття рішення, дачі висновку Конституційним Судом України суддя може публічно висловлювати свою думку з розглянутих питань. Суддя, не згідний з рішенням (висновком) Конституційного Суду України в цілому або в окремій його частині, може викласти окрему думку.
Незалежність судді гарантується також забороною обмеження не тільки повноважень судді, а й його конституційних прав і свобод, навіть при введенні воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях.
Гарантією незалежності судді є створення належних умов для його діяльності, включаючи винагороду за працю, яка має встановлюватися з урахуванням особливості конституційної юрисдикції, високого статусу судді, гідності професії та міри відповідальності, соціального і пенсійного забезпечення.
Гарантією незалежності суддів є встановлення права на відставку, виплату вихідної допомоги та отримання щомісячного довічного утримання за відсутності передбаченого для суддів судів загальної юрисдикції десятирічного стажу на посаді судді.
751
Конституція України
Розділ XII. Стаття 150
З урахуванням їх високого статусу, професійного рівня, строку перебування на посаді менше десяти років, до стажу їх роботи для отримання права на відставку зараховуються стаж іншої практичної, наукової, педагогічної роботи за фахом та стаж державної служби. При цьому за ними зберігаються звання судді і такі ж гарантії недоторканності та соціального захисту, як і до виходу у відставку.
Як гарантію незалежності судді можна розглядати відсутність дисциплінарної відповідальності судді Конституційного Суду України.
Гарантією незалежності судді є персоніфікованість прийняття рішень. Він не має права утриматися від голосування і зобов'язаний незалежно від результатів голосування і ставлення до рішення Конституційного Суду підписати його. Рішення приймається поіменним голосуванням у формі опитування суддів. Рішення підписується окремо суддями, які голосували за його прийняття і які голосували проти його прийняття.
Гарантією незалежності судді Конституційного Суду України є також те, що суддя не несе юридичної відповідальності за результати голосування, обговорення своїх виступів або висловлювань в Конституційному Суді України чи в колегії суддів з розглядуваних питань прийняття рішень та дачі висновків за окремими винятками. Якщо висловлювання містять образу чи наклеп, то суддя не звільняється від відповідальності за них.
Конституція України поширила на суддів також підстави щодо звільнення, перелік яких наведено в ч. 5 ст. 126. У Законі (ст. 23) вони розглядаються як підстава припинення повноважень судді. Повноваження судді виникають не з моменту його призначення, а пов'язуються з певною подією, без якої він не може приступити до їх здійснення і якою визначається день його вступу на посаду – принесення присяги на засіданні Верховної Ради України. Повноваження судді надають на чітко визначений строк, по закінченні якого він підлягає негайному звільненню. Він має бути звільнений в останній день перебування на посаді, оскільки призначається на один дев'ятирічний строк і не може призначатися повторно. Здійснення ним повноважень понад цей строк Конституція України і Закон не допускають. При цьому необхідно чітко визначити перебіг строку перебування судді на посаді, зокрема час вступу на посаду і закінчення повноважень.
752
Строк здійснення повноважень закінчується в останній день дев'ятого календарного року перебування на посаді судді. Певні відмінності, зумовлені змістом присяги, має звільнення судді за порушення присяги. Присяга судді, з одного боку, надає легітим-ності судді, допускаючи його до здійснення функцій за посадою, а з іншого – покладає на нього обов'язки, за порушення яких він може бути звільнений з посади.
Крім підстав звільнення судді з посади, ч. 5 ст. 126 Конституції України встановлює і порядок вирішення цього питання органом, що обрав або призначив судцю. Разом з тим коментована стаття поширила на суддів лише підстави щодо звільнення їх з посади і не передбачила звільнення суддів з посади у порядку, встановленому ч. 5 ст. 126 Конституції України. У структурі Конституції України коментована стаття міститься в окремому розділі XII «Конституційний Суд України», який присвячено регулюванню діяльності єдиного органу конституційної юрисдикції. Отже, її необхідно розглядати як спеціальну норму, що має перевагу при застосуванні.
Стаття 150. До повноважень Конституційного Суду України належить:
1) вирішення питань про відповідність Конституції України
(конституційність):
законів та інших правових актів Верховної Ради України;
актів Президента України;
актів Кабінету Міністрів України;
правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
Ці питання розглядаються за зверненнями: Президента України; не менш як сорока п 'яти народних депутатів України; Верховного Суду України; Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
2) офіційне тлумачення Конституції України та законів України.З питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд
України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Норми коментованої статті визначають основні (головні) функції і повноваження Конституційного Суду України (п. 1 і
753
Конституція України
РозділXII. Стаття ISO
п. 2 ч. 1), коло суб'єктів, які мають право звертатись до Конституційного Суду України, ініціювати розгляд ним конституційно-правових справ (абз. 2 ч. 1), форму та характер актів, які ухвалює Конституційний Суд України, щодо відповідності Конституції України (конституційності) законів та інших правових актів і офіційного тлумачення Конституції України та законів України (ч. 2). За своїм змістом норми коментованої статті є уповноважуючими, а за функціональною спрямованістю – регулятивними і охоронними (регулятивно-охоронними).
В коментованій статті передбачено дві групи повноважень Конституційного Суду України, а саме: 1) вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів та інших правових актів (конституційний судовий контроль Конституційного Суду України) (п. 1 ч. 1); 2) офіційне тлумачення Конституції України та законів України (правотлумачна, право-роз'яснювальна, інтерпретаційна діяльність Конституційного Суду України) (п. 2 ч. 1).
Згідно з коментованою статтею об'єктами конституційного контролю Конституційного Суду України (вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) є: 1) закони та інші правові акти Верховної Ради України; 2) акти Президента України; 3) акти Кабінету Міністрів України; 4) правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
Наведений перелік об'єктів конституційного контролю є вичерпним (закритим).
Поняття законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України та правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим містяться відповідно в ст. 91, ч. З і 4 ст. 106, статтях 117,135, 137 Конституції України.
Конституційний Суд України не має права перевіряти конституційність положень чинної Конституції України ні за якими параметрами і вони не можуть бути визнані неконституційними.
Перевірці відповідності Конституції України (конституційності) підлягають лише ті закони та інші правові акти, які набрали чинності, тобто оцінка законів та інших правових актів здійснюється Конституційним Судом України тільки в порядку наступного (репресивного) конституційного судового контролю.
Не можуть бути об'єктами конституційного контролю Конституційного Суду України проекти правових актів, крім відповід-754
но до ст. 159 Конституції України законопроектів про внесення змін до Конституції України. Виходячи із принципу поділу влади (ст. 6 Конституції України), повноваження Конституційного Суду України не дозволяють йому втручатись в стадії правотворчого (законодавчого) процесу, здійснювати попередній контроль.
За змістом статей 150 і 152 Конституції України об'єктом конституційного контролю Конституційного Суду України можуть бути тільки закони та інші правові акти, які не втратили чинності. Згідно з коментованою статтею в її системному зв'язку з ч. 2 ст. 147 та ч. 1 ст. 152 Конституції України об'єктом конституційного контролю є лише правові акти, тобто ті, які мають правове значення, стосуються права, тягнуть за собою юридичні наслідки. Отже, не можуть бути об'єктом контролю Конституційного Суду України такі акти, як звернення, заяви, акти політичного характеру тощо, котрі не мають юридичного значення, не породжують жодних юридичних наслідків.