Банківське право України (Селіванов) (стр. 17 из 83)

вертикальним підпорядкуванням. Законодавець надав право Національному банку самостійно вирішувати питання організації, створення, ліквідації та реорганізації структурних підрозділів та установ системи банку, затверджувати положення, які визначають завдання та функції філій (територіальних управлінь), які діють від імені банку та в межах отриманих від нього повноважень.

Правовий статус філій (територіальних управлінь) Національного банку України з позицій адміністративного права більше схожий на той, що притаманний органам представництва, встановлений законодавством для органів управління. Територіальні управління створені у всіх областях та в Автономній Республіці Крим — Кримське республіканське управління, у м. Києві та Київській області, у м. Севастополі. Вони виконують комплекс функцій від імені центрального банку, але не уповноважені приймати рішення, які мають нормативний характер, а також видавати гарантії та поручительства, вексельні та інші зобов'язання без дозволу Правління Національного банку. Згідно з існуючим положенням створення територіального управління та його реорганізація здійснюються за рішенням Правління Національного банку України.

Банк забезпечує територіальне управління рухомим та нерухомим майном, вартість якого відображається в балансі управління, який є складовою частиною балансу центрального банку. Територіальне управління має печатку зі своїм найменуванням і зображенням Державного герба України та інші печатки, штампи, необхідні для діяльності управління згідно з чинним законодавством.

Територіальне управління Національного банку України очолює начальник, який призначається на посаду і звільняється з неї постановою Правління Національного банку України. Начальник цього управління діє на підставі положення та довіреності. Він видає накази, розпорядження, затверджує згідно з Типовою структурою та затвердженим Правлінням кошторисом структуру та штатний розклад, положення про структурні підрозділи управління, посадові обов'язки працівників та інші документи згідно з нормативними актами Національного банку.

Національний банк покладає на територіальні управління завдання, які дають змогу йому проводити грошово-кредитну політику на місцях, спрямовану на підтримку стабільності національної валюти, зміцнення засад функціонування банківської системи та ефективного управління грошово-кредитним ринком відповідно до Основних напрямів грошово-кредитної політики, здійснення контролю за розвитком валютного ринку, ринку цінних паперів та аналіз грошово-кредитних відносин у регіоні. Територіальні управління мають проводити розрахунки між комерційними банками через систему електронних платежів Національного банку, займатися емісійно-касовою роботою, а також здійснювати контроль за дотриманням комерційними банками банківського законодавства, економічних нормативів і його нормативних актів. Загальна структура територіальних управлінь була затверджена постановою Правління Національного банку

України «Про удосконалення структури і чисельності регіональних управлінь Національного банку України» за № 262 від 2 липня 1998 р. Відносини територіальних управлінь з управліннями Державного казначейства, комерційними банками, підприємствами і організаціями будуються на підставі договорів, що укладаються від імені Національного банку, який несе відповідальність за цими договорами.

Особливу роль у реалізації завдань, які покладені на Національний банк Конституцією та законами України, відіграють департаменти, що становлять центральний апарат Національного банку України. У департаментах зосереджено основний професійний персонал, який забезпечує функціонування банківської системи в Україні, поділяючись на службовців та обслуговуючий персонал.

До системи Національного банку України входять в обов'язковому порядку згідно з частиною другою ст. 22 Закону «Про Національний банк України» центральний апарат, філії (територіальні управління), розрахункові палати, Банкнотно-монетний двір, фабрика банкнотного паперу, Державна скарбниця України, Центральне сховище, спеціалізовані підприємства, банківські навчальні заклади, зокрема, Банківська академія по перепідготовці банківських працівників та інші структурні одиниці і підрозділи, необхідні для забезпечення діяльності Національного банку.

Таким чином, організаційна структура Національного банку являє собою складний організм, що забезпечує ефективне виконання покладених на нього завдань. Центральний апарат відповідно до ст. 10 зазначеного Закону забезпечує організаційно-технічне обслуговування Ради Національного банку та Правління, але Закон забороняє втручатися в його оперативну діяльність, а також впливати на кадровий персонал Національного банку.

Про місце і роль центральних банків, особливості їх побудови в кожній країні можна скласти уявлення з порівняння їх організаційних структур. Для прикладу наведемо структури Національного банку України та Банку Португалії (схеми 4, 5).

Розглянувши місце та роль Національного банку України як центру дворівневої банківської системи з врахуванням особливостей побудови його організаційної структури, більш зрозумілим буде з'ясування покладених на банк функцій та повноважень. Для цього спочатку зупинимося на функціях, оскільки вони відбивають цільове утворення банку держави, який потрібен усьому суспільству. Функції центрального банку поділяються згідно з Законом України «Про Національний банк України» на: а) основну (ст. 6) та б) інші функції (ст. 7). Основна функція відбиває конституційне призначення Національного банку, який зобов'язаний забезпечити стабільність грошової одиниці України. Досягнення цієї мети передбачає сприяння стабільності всієї банківської системи, а також обумовлює відповідно до правового статусу Національного банку дотримання цінової стабільності у державі.

«Але є ще дві важливі функції сучасного центрального банку, які тісно пов'язані з грошово-кредитною політикою і складають єдине ціле, — стверджує Е. Джералд Корріган — президент Федерального резервного банку Нью-Йорка. — Це широкий нагляд за фінансовою системою та за окремими аспектами діяльності платіжних систем» [5, 5]. По суті, така думка відповідає необхідному статусу Національного банку, який функціонально повинен представляти державу у фінансово-кредитній сфері.

Голова Національного банку України (5 років)

Правління Національного

банку України

(5 років)

Голова Ради (З роки)

Верховна Рада України (призначає 7 членів)

Департаменти та самостійні —| управління Національного банку (15 одиниць)

Рада Національного

банку України

(7 років)

Президент України (призначає 7 членів)

Банківські навчальні заклади

Центральний апарат

Розрахункові палати

Банківський нагляд (служба внутрішнього аудиту)

Філії (територіальні управління) (25 одиниць)

Державна скарбниця України

Банкнотно-монетний двір

Фабрика банкнотного паперу

Національний депозитарій

Схема 4. Структура Національного банку України

Що стосується центрального банку України, то інші його функції закріплені у Законі «Про Національний банк України» та в інших нормах банківського законодавства України. Зокрема, це такі функції (за названим Законом):

— визначення та проведення грошово-кредитної політики, узгодженої з її Основними засадами;

— регулятивна функція (встановлення правил проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку, визначення системи порядку і форм платежів, проведення банківського та валютного регулювання та інше);

монопольне здійснення емісії грошей та організація їх обігу;
реєстраційно-наглядова функція;
зовнішньоекономічна функція;
методологічна та методична функція у сферах банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу, розвитку сучасних банківських технологій тощо;
банківське обслуговування;
функція кредитора останньої інстанції для комерційних банків, яка забезпечує отримання рефінансування у разі вичерпання інших можливостей рефінансування;
накопичення та зберігання золотовалютних резервів та валютних цінностей;
сприяння кадровому забезпеченню банківської системи.

До інших функцій Національного банку можна віднести, наприклад, здійснення емісії приватизаційних паперів (ст. 8 Закону «Про банки і банківську діяльність»).

Крім того, функції Національного банку можуть поділятись на внутрішні та зовнішні, що здійснюються як у межах України, так і поза ними у разі представлення інтересів держави та Національного банку у відносинах з центральними банками інших країн, міжнародними банками та іншими фінансово-кредитними організаціями, де міждержавне співробітництво передбачено на рівні центральних банків. Слід підкреслити, що Закон обмежує функції Національного банку, оскільки він не може конкурувати з комерційними банками, які є його клієнтами («банк банків»).

Функції Національного банку України

Центральний банк держави

Банк банків

Емісійний центр

Державний банк

Валютний орган

Орган банківського нагляду

Організатор

міжбанківських розрахунків

та гарант заощаджень громадян

Орган

нормативного регулювання

банківської системи

Скарбник

золотовалютних ресурсів

та монетарного золота

Аналітичний центр

макроекономічних процесів

у країні

Схема 6. Функції Національного банку України

Функції Національного банку України (схема 6) схожі з функціями зарубіжних центральних банків. Це пояснюється тим, що головні державні банки несуть здебільшого однакове функціональне навантаження, захищаючи державні інтереси. При цьому всі структурні підрозділи центральних банків, здійснюючи покладені на них функції, забезпечують реалізацію загальних функціональних завдань цього органу.