— прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання власника;
— відомості про документ, що посвічує його особу;
— підпис керівника емітента або іншої уповноваженої на це особи та відбиток печатки установи, яка видала папір.
У приватизаційних паперах є також інформація про умови і порядок їх використання та про права власника.
Приватизаційні папери використовуються громадянами України тільки шляхом їх обміну на паї, акції, інші документи, що встановлюють та засвідчують право власності на частку державного майна відповідно до номіналу приватизаційного папера з обов'язком відображення змісту обмінної операції як у самому приватизаційному папері, так і в супутніх документах, і супроводжується погашенням приватизаційного папера. Угоди, укладені з використанням приватизаційних паперів для цілей, не передбачених Законом України «Про приватизаційні папери», є недійсними.
Громадяни мають право використовувати приватизаційні папери одного виду в різних сферах приватизації шляхом забезпечення їх взаємного конвертування. Конвертованість приватизаційних паперів у період приватизації забезпечується встановленням коефіцієнтів для перерахунку номінального значення папера одного виду при його конвертуванні в інший.
198
Вексель — це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власникові векселя (векселедержателю).
Основними учасниками вексельних правовідносин є векселедавець, векселедержатель і платник. Залежно від того, хто є платником за векселем — сам векселедавець чи третя особа, розрізняють два види векселів: простий і переказний.
Простий вексель — це складений за чітко визначеною формою документ, за яким боржник (векселедавець) бере на себе абстрактне, нічим не обумовлене зобов'язання в зазначений строк або на вимогу здійснити платіж кредитору (векселедержателю), або тому, кому він накаже. При простому векселі платником є сам векселедавець.
Переказний вексель ще називається трата (чек). У цьому випадку учасники вексельних правовідносин називаються так: векселедавець — трасант, перший набувач векселя, векселедержатель — ремітент; платник — трасат. Таким чином, переказний вексель (трата) — це складений за чітко визначеною формою документ, в якому міститься проста і нічим не обумовлена пропозиція боржника, векселедавця (трасанта) іншій особі, платникові (трасату) в зазначений строк здійснити платіж кредитору, векселедержателю (ремітенту) або тому, кому він накаже.
Вексельне зобов'язання створюється одностороннім волевиявленням з боку векселедавця. Вексель як цінний папір має такі особливості. Передусім він є дуже формальним документом. Щодо нього діє правило: чого немає у векселі, того не існує. Дефект форми векселя зумовлює його недійсність без попереднього визнання цього факту судом. Цю особливість векселя ще називають вексельною [2, 19]. Водночас недійсність векселя є відносною, оскільки через недоліки форми він визначає тільки вексельну силу, але не є перепоною для розгляду його боргового документа іншого правового характеру, наприклад, боргової розписки.
Вексельна сила — це процесуальний і матеріально-правовий елементи. Процесуальний аспект вексельної сили проявляється в існуванні спеціальних процесуальних норм, які застосовуються при розгляді спорів, які випливають тільки з вексельних зобов'язань. Наприклад, це вимога про здійснення протесту векселя у встановлені строки до заяви відповідного позову в арбітражному суді. Позапроцесуальний (мат.еріально-правовий) аспект вексельної сили проявляється в існуванні ряду спеціальних норм матеріального права, які не застосовуються для регулювання інших правовідносин.
Боржник за векселем зобов'язаний у встановлений у векселі строк зробити платіж незалежно від того, чи одержував він що-небудь свого часу від кредитора. У результаті цього кредитор потрапляє в особливо сприятливе становище — не потрібно доводити свої права. Боржник за векселем може захищатися проти
199
кредитора тільки з використанням тих заперечень, які безпосередньо випливають з вексельного законодавства. Боржник не має права будувати свої заперечення, виходячи з підстав видачі векселя. Кожний набувач векселя може передати його за індосаментом іншій особі. Порівняно з цивільно-правовою уступкою права вимоги індосамент має ряд особливостей. При цьому індосант залишається відповідальним перед усіма наступними набувачами, якщо не вніс до тексту індосаменту відповідного застереження.
Вексельне законодавство містить особливі норми, які регулюють вексельне поручительство (аваль). Вексельна строгість змушує кредитора також додержуватися всіх формальностей і строків, встановлених вексельним законодавством. Упущення за векселем не приймаються навіть тоді, якщо вони були допущені під впливом непереборної сили.
Складання векселів
Положення про переказний і простий векселі (затверджено постановою ЦВК і РНК СРСР від 7 серпня 1937 р. № 104/1341) прямо вказує на зміст векселя. Пункти 1 і 75 цього положення містять такий перелік обов'язкових відомостей.
1. Найменування «вексель», яке включається в текст документа. Найменування документа векселем зазначається двічі: в тексті і над ним.
2. Просту і нічим не обумовлену обіцянку сплатити визначену суму (п. 1 положення) або просту і нічим не обумовлену пропозицію сплатити певну суму (п. 75 положення). Вексель є документом, який значно відрізняється від інших цивільно-правових угод.
Наприклад, підставою платежу за договором купівлі-продажу є сам договір і факт передачі майна. Таким чином, покупець платить тому, що він купив майно. А боржник за векселем зобов'язаний у зазначений у ньому строк зробити платіж тільки тому, що вексель видано. У векселі не зазначається матеріальна підстава боргу, що виражено словами — «нічим не обумовлена пропозиція сплатити певну суму» (для переказного векселя) і просто нічим не обумовлену обіцянку сплатити визначену суму» (для простого векселя). Предметом вексельних зобов'язань завжди є гроші, а не товари і цінні папери.
Вексельна сума повинна бути зазначена у векселі досить чітко, наприклад, «триста гривень». У документі не можна зазначати, наприклад, що платник повинен заплатити від 200 до 300 гривень. До вексельної суми можуть включатися відсотки за час обігу векселя, який підлягає оплаті за пред'явленням, чи через такий-то час після пред'явлення. Вексельна сума має бути зазначена прописом чи прописом і цифрами. Якщо є розбіжності між сумою, зазначеною цифрами, і сумою, зазначеною словами, правильною вважається сума, написана словами. Якщо допущено розбіжності між зазначеною декілька разів сумою прописом чи цифрами, правильною вважається найменша сума. Ніякі виправ-
200
лення вексельної суми не допускаються, навіть якщо вони завірені підписом векселедавця.
3. Найменування того, хто повинен платити (платника), зазначається тільки у переказному векселі (п. 1 положення). У простому векселі цього реквізиту немає. Пропонуючи платникові провести платіж за векселем, векселедавець (трасант), по-перше, переносить свій борг на іншу особу, якій робиться пропозиція вступити в зобов'язання. По-друге, векселедавець сам вступає в зобов'язальні відносини з першим набувачем векселя. Це зобов'язання характеризується таким. У разі відмови платника-виконати пропозицію векселедавця про оплату векселя векселедавець зобов'язаний сам провести платіж грошової суми за векселем. Таким чином, зобов'язання векселедавця набуває умовного характеру: «Я сам сплачу за векселем, якщо платник відмовиться платити». Згода платника сплатити за векселем оформляється у вигляді акцепту в місці, спеціально відведеному для цього на лицьовій стороні векселя. Акцепт може бути виражений словами «акцептовано», «прийнято», «сплачу» з обов'язковим підписом платника. Простий підпис платника на лицьовій стороні вексе?-ля також означає прийняття векселя.
До здійснення напису про акцепт платник не є особою, зобов'язаною за векселем. До нього направлена тільки пропозиція векселедавця. Він стає зобов'язаним за векселем тільки з часу здійснення акцепту. Після цього платник називається акцептантом. Пред'явлення векселя до акцепту — це право, а не обов'язок зацікавленої особи. Реалізувати таке право можна в будь-який час до закінчення строку платежу.
Платник може обмежити акцепт частиною суми. На іншу суму вексель вважається неприйнятим. Вексель вважається неприйнятим у таких випадках:
— якщо платника неможливо знайти за зазначеною адресою;
— платник помер (для фізичних осіб);
— у разі неспроможності платника;
— якщо у векселі зазначено: «неакцептовано», «не Прийнято» тощо.
У випадку неакцепту векселя векселедержатель набуває права на здійснення протесту в неплатежі і на дострокове задоволення своєї вимоги.
Відповідно до п. З Положення про простий і переказний векселі цей цінний папір "може бути виданий на ім'я векселедавця, маючи на увазі, що векселедавець у цьому випадку може призначити платником за переказним векселем самого себе. Такий вексель має назву переказного векселя «на себе» чи «переказно-про-стого векселя».
4. Зазначення строку платежу. Строк платежу — обов'язковий реквізит платежу. При визначенні строку платежу потрібно дотримуватися правила про єдність платежу, маючи на увазі, що
201
строк платежу за векселем може бути одним для всієї вексельної суми. Строк платежу за векселем має бути зазначено. Можливі такі варіанти щодо цього.