7.4. Відповідальність сторін за кредитним договором
Зобов'язання за кредитним договором повинні виконуватися відповідно до умов договору та вимог закону.
Відмова в односторонньому порядку від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускаються. Якщо одна з сторін кредитного договору допустила невиконання, вона несе за це відповідальність.
У кредитних угодах передбачається відповідальність позичальника за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків за його користування і банку за несвоєчасне перерахування валюти кредиту у вигляді стягнення пені, що встановлюється за згодою сторін. У кредитних договорах кредитодавець може передбачати відповідальність позичальника за використання не за цільовим призначенням кредитів за рахунок отриманих від Національного банку України кредитних ресурсів у вигляді стягнення з позичальника штрафу, а також відповідальність позичальника за використання не за цільовим призначенням кредиту, наданого за рахунок власних ресурсів комерційного банку.
У разі порушення зобов'язання і за наявності збитків запо-діювач повинен їх відшкодувати. При цьому під збитками відповідно до ст. 203 Цивільного Кодексу України розуміються витрати, зроблені стороною, якій заподіяні збитки, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані доходи, які б вона одержала, якби зобов'язання контрагентом було виконано.
Сплата неустойки (штрафу, пені), встановленої на випадок неналежного виконання кредитного договору і відшкодування збитків, не звільняє від виконання зобов'язання в натурі.
Література
1. Агарков М. М. Основи банковского права.
М., 1994.
2. Банковскш портфель / Под ред. Ю. И. Коробова и др. — М, 1994. — Т. 1.
3. Вильнянский С. И. Кредитно-расчетньїе правоотношения и финансо-вьій контроль. — Харьков, 1955.
4. Воронова Л. К., Мартьянов И. В. Советское финансовое право. — К., 1983.
5. Гражданское право / Под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого: В 2-х т. - М., 1997. - Т. 2.
6. Гражданское право / Под ред. Е. А. Суханова: В 2-х т. — М., 1993. — Т. 2.
7. Гуревич И. С. Очерки советского банковского права. — Л., 1959.
8. Ефимова Л. Г. Банковское право. — М., 1994.
9. Иоффе О. С. Советское гражданское право. Отдельнне видн обяза-тельств. — Л., 1961.
10. Компанеец Е. С, Полонский 9. Г. Применение законодательства при кредитований и расчетах. — М., 1967.
11. Куник Я. А. Кредитнне и расчетньїе отношения в торговле. — М., 1970.
12. Новицкий И. Б., Лунц Л. А. Общее учение об обязательствах. — М., 1950.
13. Новосьолова Л. А. Кредитні договори в арбітражному суді // Бізнес і банки. - 1993. - № 9.
14. Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладенням та виконанням кредитних договорів: Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 6 жовтня 1994 р. за № 02-5/706.
15. Флейшиц Е. А. Расчетньїе и кредитньїе правоотношения. — М., 1956.
16. Цивільне право: У 2-х т. / За ред. О. А. Підопригори, Д. В. Бобрової. - К., 1996. - Т. 2.
172
Розділ 8
Правове регулювання готівкових розрахунків в Україні
^ Правовізасадиздійсненняготівковихрозрахунків
^ Регулюванняготівковогогрошовогообігу вУкраїні
^ Контрользадотриманнямкасовоїдисципліни тавідповідальністьзаїїпорушення
8.1. Поняття та правові засади здійснення готівкових розрахунків
За останні роки в економіці і банківській системі країни відбулися радикальні зміни, обумовлені досягненням Україною політичної і економічної незалежності та переходом до розбудови соціально орієнтованої ринкової економіки, що характеризуються, зокрема:
— формуванням дворівневої банківської системи;
— створенням власної грошової системи;
— проведенням грошової реформи із запровадженням у готівковий обіг національної грошової одиниці — гривні;
— конституційним визначенням основної функції Національного банку України — забезпечення стабільності національної грошової одиниці;
— подоланням гіперінфляційних процесів в економіці країни і досягненням фінансової стабілізації на основі виваженого застосування механізмів монетарної політики.
Функціонування в нових умовах національної грошової системи, створення якої було започатковано з введенням українського карбованця, потребує вдосконалення організації готівкового обігу як складової частини загальної платіжної системи країни і приведення його у відповідність до потреб ринкової економіки. Готівка традиційно посідає важливе місце в платіжній системі країни, відіграючи значну роль у забезпеченні здійснення населенням готівкових платежів для обслуговування своїх потреб.
Готівковий грошовий обіг — це сукупність платежів, що здійснюються готівкою.
Механізми здійснення готівкових операцій регулюються відповідною нормативною базою. Основними правовими актами є: Конституція України, Закон України «Про банки та банківську діяльність», Закон України «Про застосування електронних контрольно-касових апаратів і товарно-касових книг при розрахуй-
173
ках із споживачами у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Закон України «Про Національний банк України», Інструкція Національного банку України № 1 з організації емісійно-касової роботи в установах банків України (затверджена постановою Правління Національного банку України за № 129 від 7 липня 1994 р. з подальшими змінами та доповненнями), Інструкція № 4 про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України (затверджена постановою Правління Національного банку України за № 149 від 20 червня 1995 р., — у редакції постанови Правління Національного банку України за № 335 від 13 жовтня 1997 р.), Порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні (затверджений постановою Правління Національного банку України за № 21 від 2 лютого 1995 р., — у редакції постанови Правління Національного банку України за № 334 від 13 жовтня 1997 р.) із подальшими змінами та доповненнями, Положення про порядок реєстрації і застосування електронних контрольно-касових апаратів при розрахунках готівкою у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України за № 343 від 18 вересня 1997 р. в редакції наказу Державної податкової адміністрації України за № 660 від 31 грудня 1998 р.), Перелік окремих форм діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, специфіка яких дозволяє здійснювати розрахунки зі споживачами без застосування електронних контрольно-касових апаратів з використанням товарно-касових книг (затверджений наказом Міністерства економіки України від 12 березня 1998 р. за № 24).
Постійний контроль за дотриманням правил ведення касових операцій дає змогу зменшити неконтрольовані масштаби використання готівки підприємствами і організаціями, а отже, і обмежує роль готівкового обігу як засобу обслуговування руху тіньового капіталу, приховування доходів та ухилення від сплати податків до бюджету.
Суб'єкти розрахункових відносин мають право здійснювати розрахунки між собою як у готівковій, так і у безготівковій формі. Готівка може бути одержана суб'єктами з власних рахунків в установах банків у межах наявних на них коштів.
Усі готівкові розрахунки суб'єктів правовідносин проводяться як за рахунок коштів, одержаних у касі банку, так і за рахунок виручки, отриманої від реалізації товарів (робіт, послуг), крім виплат, які пов'язані з оплатою праці за наявності в них податкової заборгованості.
Підприємства та індивідуальні підприємці, які мають податкову заборгованість, здійснюють виплати, пов'язані з оплатою праці, виключно за рахунок коштів, одержаних з установ банків. Сума платежу готівкою одного підприємства (індивідуального підприємця) іншому підприємству (індивідуальному підприємцю) не повинна перевищувати 3 тис. грн. протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами. При цьому кількість підприємств (індивідуальних підприємців), з якими
174
проводяться розрахунки, протягом дня не обмежується. Платежі підприємства (індивідуального підприємця) іншому підприємству (індивідуальному підприємцю) понад установлену граничну суму (3 тис. грн.) проводяться виключно в безготівковій формі.
Кошти на виплати, пов'язані з оплатою праці на підприємствах та індивідуальним підприємцям, які мають податкову заборгованість, повинні одержуватися виключно в касах банків. При цьому ними має забезпечуватися систематична і повна сплата податків та внесення обов'язкових платежів до державних цільових фондів у порядку і строки, визначені чинним законодавством та відповідними нормативними актами.
Для здійснення готівкових розрахунків кожне підприємство повинно мати касу і вести касову книгу встановленої форми. У касі підприємства (організації, установи) залишок готівки на кінець кожного робочого дня не повинен перевищувати ліміту, встановленого йому установою банку. Готівка, яку суб'єкти господарювання одержують в установах банків, має використовуватися за прямим призначенням, тобто на цілі, на які вона одержана. Підприємства (індивідуальні підприємці), які здійснюють розрахунки зі споживачами у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг за готівку через належним чином зареєстровані електронні контрольно-касові апарати (ЕККА), повинні обов'язково видавати касовий чек, а під час виходу з ладу ЕККА або на період тимчасового відключення електроенергії — товарний чек.
За бажанням громадян кошти за придбані в них підприємствами товари (виконані роботи, надані послуги) можуть бути перераховані на їх поточні (вкладні) рахунки в установах банків, порядок відкриття і режим здійснення операцій за якими встановлено Інструкцією про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України за № 527 від 18 грудня 1998 р.