Банківське право України (Селіванов) (стр. 47 из 83)

Відповідальність за додержання касової дисципліни покладається на керівників підприємств, головних бухгалтерів, керівників фінансових служб і касирів.

Порядок ведення касових операцій в установах банків, які здійснюють касове обслуговування клієнтів, встановлений Інструкцією № 1 з організації емісійно-касової роботи в установах банків України, затвердженою постановою Правління Національного банку України за № 129 від 7 липня 1994 р.

З метою поліпшення стану готівкового обігу, запобігання зловживанням під час здійснення операцій з готівкою, приховування доходів в Україні застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за порушення норм з регулювання обігу готівки. В основі цих санкцій — принцип забезпечення єдиного державного підходу до встановлення відповідальності суб'єктів господарювання за порушення касової дисципліни і норм готівкового обігу. Так, відповідно до Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» за № 436/95 від 12 червня 1995 р. застосовуються штрафні санкції. Для наочності відобразимо це у вигляді схеми (див. схему 1).

Штрафні санкції за порушення норм регулювання обігу готівки застосовуються до юридичних осіб усіх форм власності, а також до фізичних осіб — громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, органами державної податкової служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок, подань комерційних банків, державної контрольно-ревізійної служби, органів Міністерства внутрішніх справ України, Національного банку України у встановленому законодавством порядку.

Порядок лімітування готівки та організація контролю за його додержанням визначається Національним банком України.

Штрафи, що передбачені Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» за № 436/95 від 12 червня 1995 р., стягуються до Державного бюджету України.

Контроль за додержанням вимог цього Указу юридичними особами, крім комерційних банків, і фізичними особами — су-

186

б'єктами підприємницької діяльності здійснюють комерційні банки, органи державної податкової служби в Україні, державної контрольно-ревізійної служби та Міністерства внутрішніх справ України.

У розмірі сплачених коштів

У розмірі здійснених виплат

За проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів

За витрачання готівки з виручки, одержаної від реалізації продукції (робіт, послуг) та інших касових надходжень, на виплату заробітної плати, матеріального заохочення, допомог усіх видів, компенсацій за наявності податкової заборгованості

За перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів

У розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум

За використання одержаних в установі банку коштів не за цільовим призначенням

У розмірі витраченої готівки

За перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касі

За неоприбуткування (неповне оприбуткування) у касах готівки

У двократному розмірі суми виявленої понадлімітної готівки за кожний день

У п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми

Схема 1. Фінансові санкції у вигляді штрафу

Контроль за додержанням вимог Указу комерційними банками здійснює Національний банк України.

187

Крім того ст. 164² Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КпАП України) передбачає відповідальність посадових осіб за: приховування в обліку валютних та інших доходів, непродуктивних витрат і збитків; відсутність бухгалтерського обліку або ведення його з порушенням установленого порядку; внесення неправдивих даних до бухгалтерської або статистичної звітності; несвоєчасне або неякісне проведення інвентаризацій грошових коштів і матеріальних цінностей; порушення правил ведення касових операцій; перешкоджання працівникам державної контрольно-ревізійної служби у проведенні ревізій та перевірок; невжиття заходів щодо відшкодування з винних осіб збитків від недостач, розтрат, крадіжок і безгосподарності у вигляді штрафу від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вчинення цих дій особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з зазначених правопорушень, тягне за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Справи про зазначені адміністративні правопорушення розглядаються органами державної контрольно-ревізійної служби в Україні. Від її імені розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право: начальник Головного контрольно-ревізійного управління України та його заступники, начальники контрольно-ревізійних управлінь в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та їх заступники ( ст. 234^і КпАП України).

Відповідальні особи торговельних підприємств усіх форм власності, що здійснюють реалізацію товарів за готівку, несуть адміністративну відповідальність відповідно до статті 164⁴ КпАП України за здавання виторгу з порушенням термінів, установлених правилами розрахунків і ведення касових операцій, у вигляді штрафу від сімнадцяти до вісімдесяти восьми неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Вчинення цих дій особою повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення за це порушення тягне за собою накладення штрафу від сорока трьох до ста сімдесяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Справи про ці правопорушення розглядаються органами внутрішніх справ України. Від їх імені розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право начальники органів внутрішніх справ та їх заступники (ст. 222 КпАП України).

Без належної касової дисципліни неможливе нормальне здійснення готівкового грошового обігу. Виконання всіма суб'єктами підприємницької діяльності встановлених правил здійснення операцій з готівкою — правил її зберігання, інкасації, витрачання за призначенням тощо — необхідна передумова ефективного реформування національної грошової системи.

Література

1. Костюченко О. А. Банківське право. — К., 1998.

2. Вступ до банківської справи / За ред. М. І. Савлук. — К., 1998.

3. Національний банк і грошово-кредитна політика / За ред. А. М. Мороза, М. Ф. Пуховкіної. — К., 1999.

4. Основи банковского дела / Под ред. А. Н. Мороза. — К., 1994.

5. Фінансове право / За ред. Л. Н. Воронової, Д. А. Бекерської. — К., 1995.

6. Финансовое право / Под ред. О. Н. Горбуновой. — М., 1996.

7. Цивільне право / За ред. О. А. Підопригори, Д. В. Бобрової. -К., 1995.

189

Розділ 9

Правове регулювання ринку цінних паперів в Україні

^ Місцеіструктураринкуціннихпаперів уфінансовійсистеміУкраїни

^ Видиціннихпаперівтаїхкласифікація

^ Операціїкомерційнихбанківзвекселями

^ Державно-правоверегулюванняринкуцінних паперів

^ Банки-суб'єктифондовогоринку

9.1. Місце і структура ринку цінних паперів у фінансовій системі України

Розвиток економіки країни постійно потребує мобілізації, розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів. Цей процес здійснюється, як правило, на ринку фінансових ресурсів. Водночас ринок фінансових ресурсів — це загальна назва системи ринків, що зосереджують попит і пропозицію на різні за своїм характером платіжні засоби.

Ринок фінансових ресурсів об'єднує три складові частини: кредитний ринок, валютний ринок і ринок цінних паперів. Кожна з цих складових частин синтезує в собі певну групу ринкових відносин, що взаємопов'язані в межах загальної системи.

Кредитний ринок — це механізм відносин між юридичними особами, які потребують коштів для свого розвитку, з одного боку, та організаціями і громадянами, які можуть надати такі кошти, — з другого.

Цей ринок виконує кілька головних функцій. До них належить, по-перше, об'єднання дрібних, відокремлених заощаджень населення, державних органів, приватного бізнесу, зарубіжних інвесторів і створення потужних грошових фондів. По-друге, трансформація цих коштів у позиковий капітал, що забезпечує зовнішні джерела фінансування капіталовкладень сфери матеріального виробництва економіки країни. По-третє, надання кредиту державним органам і населенню для вирішення таких важливих завдань, як покриття державного дефіциту, фінансування житлового будівництва тощо.

Таким чином, кредитний ринок дає змогу здійснювати нагромадження, обіг, розподіл і перерозподіл позикового капіталу між сферами національної економіки.

Водночас кредитний ринок — це синтез ринків різноманітних платіжних засобів. Кредитні угоди опосередковуються кредитни-

190

ми інститутами (комерційними банками або іншими установами), які беруть у борг, і навпаки, надають грошові позики, а також інвестиційними чи аналогічними організаціями, котрі забезпечують випуск і обіг боргових зобов'язань, що реалізуються на специфічному ринку цінних паперів. Таким чином, у межах кредитного ринку розрізняють ринок грошових ресурсів (готівки) та ринок боргових зобов 'язань.

Валютний ринокВалютний ринок — це механізм встановлення правових та еконо-

мічних відносин між споживачами та продавцями валюти. Попит на іноземну валюту відбиває міру залежності національної економіки від імпорту і зумовлюється конвертованістю тієї чи іншої валюти.