Відповідно до положень Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» за № 15-93 (далі Декрет № 15-93) від 19 лютого 1993 р. органи, що здійснюють валютний контроль, мають право вимагати і одержувати від резидентів і нерезидентів повну інформацію про здійснення ними валютних операцій, стан банківських рахунків в іноземній валюті, а також про майно, що підлягає декларуванню, у межах повноважень, визначених ст. 13 цього документа.
Відповідно до зазначеної ст. 13 Декрету № 15-93 органами валютного контролю в Україні є:
— Національний банк України;
— уповноважені банки;
231
— Державна податкова адміністрація України;
— Державний комітет зв'язку та інформації України;
— Державна митна служба України.
Залежно від своїх функцій зазначені органи мають різний обсяг повноважень у сфері валютного контролю.
Уповноважені банки здійснюють контроль за валютними опе- Відповідальність раціями, що провадяться резидентами і нерезидентами через ці за порушення банки. Державна податкова адміністрація здійснює фінансовий „„.^1™
ЗаКОНОДсяВСТВд
контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами на території України. Державний комітет зв'язку та інформації України здійснює контроль за додержанням правил поштових переказів та пересиланням валютних цінностей через митний кордон України. Державна митна служба України здійснює контроль за додержанням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України.
Питання щодо відповідальності за порушення валютного законодавства регулюються ст. 16 Декрету № 15-93. Цією статтею встановлено, що незаконні скуповування, продаж, обмін чи використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави, тобто вчинення цих дій без відповідного дозволу (ліцензії), якщо відповідно до вимог валютного законодавства наявність такого дозволу (ліцензії) є обов'язковою, тягнуть за собою адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Так, наприклад, згідно зі ст. 162 Кодексу України про адміністративні правопорушення незаконні скуповування, продаж, обмін, використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави, якщо вартість предмета незаконної операції не перевищує двадцяти мінімальних розмірів заробітної плати, — тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі до п'ятдесяти мінімальних розмірів заробітної плати з конфіскацією валютних цінностей.
У Кримінальному кодексі України зазначеним питанням присвячені ст. 80 «Порушення правил про валютні операції» та ст. 80і «Приховування валютної виручки». Відповідно до ст. 80 незаконні скуповування, продаж, обмін, використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави, вчинені протягом року після накладення адміністративного стягнення за такі ж порушення, а також вчинення цих дій у значних розмірах (незаконна операція з валютними цінностями визнається вчиненою у значному розмірі, якщо вартість предмета цієї операції перевищує двадцять мінімальних розмірів заробітної плати), — караються позбавленням волі на строк до п'яти років з конфіскацією валютних цінностей, або виправними роботами строком до двох років, або штрафом до ста мінімальних розмірів заробітної плати з конфіскацією валютних цінностей.
Ті ж дії, вчинені організованою групою або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, чи у великих роз-
232
мірах (незаконна операція з валютними цінностями визнається вчиненою у великому розмірі, якщо вартість предмета цієї операції перевищує сто мінімальних розмірів заробітної плати), — караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією майна і валютних цінностей.
Враховуючи складність та актуальність питань валютного регулювання, а також з метою забезпечення однакового підходу судів до застосування законодавства про порушення правил про валютні операції та у зв'язку з питаннями, які виникають при судовому розгляді справ цієї категорії, Пленум Верховного Суду України прийняв постанову «Про практику застосування судами законодавства щодо порушення правил про валютні операції» за № 5 від 18 квітня 1997 р. Відповідно до п. З цієї постанови визначено поняття незаконних валютних операцій, що перераховані у ст. 80 Кримінального кодексу України:
— скуповування — дії, пов'язані з одноразовим чи багаторазовим оплатним придбанням валютних цінностей у власність;
— продаж валютних цінностей — це їх оплатне відчуження іншим особам;
— обмін — операція, в процесі якої сторони передають одні валютні цінності взамін на інші;
— використання валютних цінностей як засобу платежу — це розрахунок ними за товари, послуги, об'єкти права інтелектуальної власності тощо;
— використання валютних цінностей як застави полягає в їх передачі та прийнятті в рахунок забезпечення зобов'язань.
Наведений перелік незаконних валютних операцій згідно з зазначеною постановою Пленуму Верховного Суду України є вичерпним, а тому інші операції з валютними цінностями, не зазначені в диспозиції ст. 80 Кримінального Кодексу України (розмін, позика, дарування, передача за заповітом чи отримання у спадщину тощо), не містять складу злочину, передбаченого цією статтею.
Згідно із вимогами ст. 80і відкриття або використання за межами України валютних рахунків підприємств, установ та організацій без дозволу Національного банку України посадовими особами підприємств, установ та організацій, що діють на території України чи за їх дорученням іншими особами або особами, які займаються підприємницькою діяльністю, незалежно від форм власності, а так само будь-якою іншою особою, яка є громадянином України і постійно проживає на її території, або приховування валютної виручки — караються позбавленням волі на строк до двох років, або виправними роботами на той же строк, або штрафом до п'ятисот офіційно встановлених мінімальних розмірів заробітної плати з конфіскацією вкладу і валютної виручки.
Водночас фінансові санкції не варто ототожнювати з адміністративною відповідальністю, до якої притягують фізичних осіб
233
відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення. Фінансові санкції за порушення валютного законодавства застосовуються відповідно до вимог Декрету Кабінету Міністрів України «Про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів» за № 8-93 від 21 січня 1993 р. і стягуються до Державного бюджету України незалежно від строку давності. Ці санкції як міра відповідальності за порушення валютного законодавства застосовуються Національним банком України. Оскарження дій Національного банку щодо накладення стягнень провадиться у судовому порядку.
Усі фінансові санкції залежно від порядку їх встановлення поділяють на санкції, що визначені в самому Декреті № 15-93, та на санкції, що встановлюються безпосередньо Національним банком України.
Національний банк України є головним органом валютного контролю, що здійснює контроль за додержанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, що не віднесені цим Декретом до компетенції інших державних органів, та забезпечує виконання уповноваженими банками функцій органу валютного контролю згідно з законодавством України про валютне регулювання. Національний банк України, крім прямих контрольних функцій, також здійснює наступне:
— здійснює державну валютну політику виходячи з принципів загальної економічної політики України;
— складає разом з Кабінетом Міністрів України платіжний баланс України;
— контролює дотримання затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України;
— визначає у разі необхідності ліміти заборгованості в іноземній валюті уповноважених банків нерезидентам;
— видає у межах своєї компетенції обов'язкові для виконання нормативні акти щодо здійснення операцій на валютному ринку України;
— нагромаджує, зберігає і використовує резерви валютних цінностей для здійснення державної валютної політики;
— видає ліцензії на здійснення валютних операцій та приймає рішення про їх скасування;
— встановлює способи визначення і використання валютних (обмінних) курсів іноземних валют, виражених у валюті України, курсів валютних цінностей, виражених у іноземній валюті або розрахункових (клірингових) одиницях;
— встановлює за погодженням з Державним комітетом статистики України єдині форми обліку, звітності та документації про валютні операції, порядок контролю за їх достовірністю та своєчасним поданням;
— забезпечує публікацію банківських звітів про власні операції та операції уповноважених банків.
234
Для реалізації своїх повноважень у сфері застосування фінансових санкцій Національним банком України була прийнята Інструкція про порядок застосування ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» за № 16010/1568 від 30 липня 1993 р.
На сьогодні цей документ втратив чинність і зазначені питання регулюються Положенням про порядок застосування ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» за № 15-93 від 19 лютого 1993 р., затвердженим постановою Правління Національного банку України за № 212 від 4 липня 1997 р. (діє в редакції постанови Правління Національного банку України за № 280 від 20 липня 1998 р.).
Перевірки з питань додержання валютного законодавства проводяться всіма державними органами валютного контролю та правоохоронними органами в межах їх компетенції. За результатами перевірок складаються акти перевірок, які у випадку виявлення порушення валютного законодавства надсилаються до територіальних управлінь Національного банку України за місцем проведення зазначених перевірок. Працівниками департаменту валютного контролю та ліцензування Національного банку України або уповноваженими працівниками територіальних управлінь Національного банку України здійснюється аналіз отриманих матеріалів перевірок (у разі необхідності може супроводжуватись повторною перевіркою на місці) і при підтвердженні факту порушення валютного законодавства складається протокол встановленої форми, який вручається керівникові перевіреної установи. Крім того, від посадових осіб перевіреної установи беруться письмові пояснення щодо кожного факту порушення.