120
у платників». Це означає, що такі документи не повертаються банком без виконання, а обліковуються на позабалансовому рахунку № 9803 і мають виконуватися у міру надходження коштів на основний рахунок. На практиці і в деяких законодавчих і нормативних актах цей позабалансовий рахунок ще називається картотекою заборгованості.
Існування картотеки є однією із особливостей системи розрахунків в Україні (у більшості країн, за винятком кількох держав СНД, картотеки не застосовуються). Наявність картотеки суттєво впливає на стан розрахунків, черговість платежів, можливість власника рахунків самостійно розпоряджатися коштами на них, покладає додаткові обов'язки на банки і вимагає встановлення спеціальних додаткових правил у нормативних актах. Зокрема, зазначеною Інструкцією передбачено, що за наявності на рахунку, що закривається, залишків коштів, установа банку на підставі платіжного доручення власника рахунку перераховує такі залишки на інший, відкритий цим підприємством рахунок (основний чи додатковий). За наявності у підприємства лише одного (основного) рахунку для його закриття та перерахування залишків коштів необхідно відкрити додатковий рахунок.
У разі закриття основного поточного рахунку, на якому обліковується картотека заборгованості, зазначена картотека передається спецзв'язком до банку, в якому відкрито додатковий рахунок і який клієнт визначає основним.
При зміні (у тому числі у зв'язку із закриттям) основного рахунку суб'єкт підприємницької діяльності, який має податкову заборгованість, зобов'язаний подати до установи банку, де обліковується картотека заборгованості, письмову згоду податкового органу за місцем його реєстрації як платника податків та письмову згоду установи банку, в якому відкривається основний рахунок на переведення картотеки заборгованості. За наявності такої згоди банк не має права відмовитись від прийняття документів, , не сплачених у строк, у тому числі розрахункових документів, пов'язаних із сплатою податкової заборгованості.
Зазначені правила спрямовані на забезпечення здійснення податкових та інших обов'язкових платежів, стягнення коштів у безспірному порядку у випадках, передбачених законами України за документами, що обліковуються у картотеці, недопущення ухилення від їх оплати клієнтами шляхом закриття рахунку з картотекою заборгованості і відкриття нового «чистого» рахунку.
6.7. Безготівкові розрахунки
Як зазначалося, відкриття банківського рахунку є передумовою здійснення банківських операцій. Безготівкові розрахункові операції проводяться за поточними рахунками. Більшість операцій за розрахунками юридичних осіб і частина операцій за розрахунками фізичних осіб проводяться у безготівковій формі. Така форма розрахунків дає змогу забезпечити значне скорочення терміну проходження платежів, захист від розкрадання, підвищує
121
надійність і ефективність розрахунків. Порівняно з готівковою формою вона зменшує витрати на проведення розрахунків, прискорює обіг грошей, дає змогу банкам використовувати залишки коштів на рахунках для кредитування та здійснення інвестицій в економіку України.
З січня 1994 р. в Україні запроваджена високоефективна між-банківська система електронних платежів (СЕП).
Відповідно до ст. 40 Закону України «Про Національний банк України» правила і форми розрахунків встановлюються Національним банком України. Виходячи з цього, Національним банком України розроблені правила здійснення безготівкових розрахунків. Основні принципи організації безготівкових розрахунків у національній валюті України, їх форми, стандарти документів та порядок їх обігу регулюються Інструкцією № 7. про безготівкові розрахунки в господарському обороті України, затвердженою постановою Правління Національного банку України за № 204 від 2 серпня 1996 р. з подальшими змінами та доповненнями.
Інструкція поширюється на підприємства, організації та установи всіх форм власності, на фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності (далі — підприємства), на банки та їх установи, фізичних осіб та обов'язкова для виконання ними.
Безготівкові розрахунки між підприємствами, фізичними особами здійснюються через банки шляхом перерахування коштів з поточних рахунків платників на поточні рахунки одержувачів коштів.
Банки списують кошти з рахунків підприємств тільки за розпорядженнями їх власників, крім випадків, за яких безспірне списання (стягнення) коштів передбачене законами України, а також за рішенням суду, арбітражного суду та за виконавчими написами нотаріусів.
Доручення підприємства на перерахування коштів приймаються банками до виконання тільки в межах наявних коштів на їх рахунках, за винятком доручень на перерахування з основних рахунків підприємств до бюджетів та державних цільових фондів сум податків і зборів (обов'язкових платежів), неподаткових платежів, пені, штрафів та інших санкцій, передбачених законодавством і застосованих у встановленому порядку за несвоєчасну сплату цих платежів, які приймаються банками, незалежно від наявності коштів на цих рахунках.
За відсутності коштів на основному рахунку підприємства такі доручення та розрахункові документи на безспірне списання (стягнення) коштів банк приймає і обліковує їх на позабалансовому рахунку № 9803 «Розрахункові документи, не сплачені в строк через відсутність коштів у платників» (так звана картотека), виконуючи платежі згідно з черговістю, встановленою чинним законодавством. Якщо законодавством не визначено черговість виконання платежів, такі документи виконуються банками у календарній черговості їх надходження.
122
ФормиБезготівкові розрахунки здійснюються за такими формами роз-
розрахункових рахункових документів:
— платіжні вимоги-доручення;
— чеки;
— акредитиви;
— векселі;
— платіжні вимоги;
— інкасові доручення (розпорядження).
Безготівкові розрахунки за товари та послуги можуть здійснюватися також за допомогою банківських платіжних карток.
Платіжна карткаПлатіжна картка — це іменний грошовий оплатно-розрахунко-
вий банківський документ, що видається вкладникам банків для безготівкової оплати придбаних ними товарів чи одержаних послуг.
Платіжні картки нині широко застосовуються у світовій практиці. Є багато видів цих карток. В Україні платіжні картки поки що не набули належного розповсюдження. Нині проводиться робота щодо створення відповідних економічних, організаційних, технічних умов і опрацювання правової бази, необхідної для широкого запровадження такого сучасного, прогресивного виду безготівкових розрахунків. На сьогодні в Україні діє лише Положення про впровадження пластикових карток міжнародних платіжних систем у розрахунках за товари, надані послуги та при видачі готівки, затверджене постановою Правління Національного банку України за № 37 від 24 лютого 1997 р. Проте цей документ регулює тільки питання, пов'язані з використанням в Україні карток міжнародних систем. Що стосується розрахунків у гривнях за допомогою платіжних карток внутрішніх платіжних систем, то в Україні готується впровадження інтегрованої платіжної системи масових електронних платежів населення з використанням пластикових карток, тобто внутрішньої (національної) системи, відкритої для взаємодії з іншими платіжними системами. В стадії підготовки і нормативні акти з цього питання.
За загальним правилом підприємства самостійно обирають форми розрахунків, але лише з тих, які передбачені Інструкцією № 7. Нею докладно регламентуються вимоги щодо оформлення розрахункових документів клієнтами, обов'язки банків при прийнятті розрахункових документів, їх обліку і проведенні операцій за ними.
У межах чинного законодавства форми безготівкових розрахунків обумовлюються в господарських договорах між суб'єктами підприємницької діяльності та в договорі на розрахунково-касове обслуговування, що укладається між банком і клієнтом. Проте це не стосується форм, пов'язаних з використанням платіжних вимог та інкасових доручень (розпоряджень). Якщо при застосуванні інших форм розрахункових документів ініціатором платежу є власник рахунку, операція здійснюється за його воле-
123
виявленням, ним заповнюються бланки розрахункових документів, то за платіжними вимогами і інкасовим дорученням (розпорядженням) стягуються кошти без згоди, а часто і всупереч бажанню власника коштів, іншими підприємствами і організаціями, яким таке право надано за законами України. Більш докладно про це буде сказано в наступних параграфах.
Інструкція № 7 встановлює вимоги, загальні для всіх форм розрахункових документів.
Розрахункові документи, які подаються клієнтами в банк у паперовій формі, мають відповідати вимогам встановлених стандартів та вміщувати залежно від їх форми такі реквізити:
— назву документа;
— номер документа, число, місяць, рік його виписки.
Число та рік зазначаються цифрами, місяць — літерами. На розрахункових документах, які заповнюються за допомогою технічних засобів, допускається зазначення місяця цифрами:
— назви платника та одержувача коштів, які відповідають зареєстрованим у статуті, їх ідентифікаційні коди за Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України, у фізичних осіб — платників податків — ідентифікаційні номери, що проставляються на підставі відповідних документів податкових органів, номери рахунків в установах банку;