Якщо дебітор затримує сплату відсотків (комісійних), кредитор має право застосувати механізм врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості. При цьому метод нарахувань для визначення податкових зобов'язань кредитора за таким кредитом (депозитом) не застосовується до повного погашення дебітором
284
За наявності простроченої заборгованості з відсотків при надходженні від дебітора коштів на погашення заборгованості за кредитом у першу чергу погашається заборгованість з відсотків.
До складу валових витрат включається сума будь-яких витрат банку, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються банком для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Зокрема, до валових витрат банків належать:
— витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням відсотків за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами або у вигляді орендної плати);
— суми коштів, внесених до страхових резервів;
— суми безнадійної заборгованості;
— витрати на проведення рекламних заходів;
— витрати зі страхування кредитних ризиків;
— витрати на оплату праці.
Датою збільшення валових витрат вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
— або дата списання коштів банків на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку — день їх видачі з каси банку;
— або дата оприбуткування банком товарів, дата фактичного одержання банком результатів робіт (послуг).
Банк має право зменшити суму валового доходу на вартість сумнівної, безнадійної заборгованості у разі, якщо банк звернувся із заявою до суду (арбітражного суду) про стягнення заборгованості з такого клієнта або про визнання його банкрутом, а також у випадках, якщо нотаріус вчинив виконавчий напис про стягнення боргу чи стягнення заставленого майна.
Безнадійною заборгованістю вважаються:
— заборгованість з зобов'язань, за якою минув строк позовної давності;
— заборгованість, яка виявилася непогашеною через нестачу майна фізичної чи юридичної особи, оголошеної банкрутом у встановленому законодавством порядку, або юридичної особи, що ліквідується;
— заборгованість, яка виявилася непогашеною через брак коштів, одержаних від продажу на відкритих аукціонах (публічних торгах) майна позичальника, переданого у заставу як забезпечення зазначеної заборгованості, за умови, що інші юридичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника не привели до повного покриття заборгованості;
— заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажору), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;
— прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також визнаних у судовому порядку безвісно відсутніми, померлими або недієздатними, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.
Якщо суд (арбітражний суд) приймає рішення на користь банку, валові доходи такого банку збільшуються на суму фактично відшкодованої заборгованості.
Якщо протягом ЗО календарних днів після прийняття зазначеного рішення боржник не повертає суми заборгованості, визнаної судом (арбітражним судом), банк протягом наступних ЗО календарних днів може звернутися до арбітражного суду із заявою про визнання такого боржника банкрутом. При цьому валові доходи банку не збільшуються на суму визнаної заборгованості боржника протягом строку судового розгляду справи. Якщо банк у зазначений строк не подає заяви до арбітражного суду, він зобов'язаний збільшити валові доходи на суму заборгованості, визнаної судом (арбітражним судом).
Заборгованість, яка залишилась непогашеною після розподілу активів боржника, оголошеного банкрутом за рішенням суду (арбітражного суду), погашається у порядку, передбаченому законом.
Банки зобов'язані створювати страховий резерв для відшкодування можливих втрат з основного боргу (без відсотків та комісій) за всіма видами кредитів та інших активних операцій, які належать до їх господарської діяльності згідно з законодавством.
Створення страхового резерву здійснюється банком за методикою, яка встановлюється Національним банком України.
Розмір страхового резерву, що створюється за рахунок збільшення валових витрат банків, не може перевищувати 20 % від суми боргових вимог, а саме: сукупної заборгованості за кредитами, гарантіями та поруками, фактично наданими (виставленими на користь) дебіторам на останній робочий день звітного податкового періоду.
До суми зазначеної заборгованості не включаються зобов'язання дебіторів, які виникають при здійсненні операцій, що не включаються до основної діяльності банків. Під терміном «основна діяльність» розуміють операції, визначені ст. З Закону України «Про банки і банківську діяльність» .
Якщо відбувається зменшення сукупного розміру нестандартних або безнадійних кредитів (інших видів заборгованості) у зв'язку з їх переведенням до стандартної категорії чи зі списанням до складу валових витрат банку, або при зменшенні сум бор-
286
гових вимог, що використовується як база для визначення обмежень, надлишкова сума страхового резерву направляється на збільшення валового доходу банку.
Безнадійна заборгованість відноситься на валові витрати кредитора, якщо термін позовної давності за відповідною угодою з дебітором минув до моменту набрання чинності Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
У випадках, якщо строк позовної давності за кредитною угодою не минув на момент набрання чинності зазначеного Закону, безнадійна заборгованість відшкодовується за рахунок страхового резерву та включається до складу валових витрат у порядку, викладеному нижче.
При цьому валовий доход дебітора збільшується на суму його заборгованості, з якої минув строк позовної давності у відповідний податковий період.
Безнадійна заборгованість за угодами, що передбачають виставлення векселя на користь кредитора як забезпечення боргових зобов'язань дебітора, відшкодовується за рахунок страхового резерву кредитора за умови, що опротестований у неплатежі вексель залишається непогашеним упродовж ЗО календарних днів з моменту його опротестування та векселеодержувач порушив справу про банкрутство векселедавця в арбітражному суді.
При цьому валовий доход векселедавця збільшується на суму опротестованого в неплатежі векселя у податковому періоді, на який припадає 30-й календарний день з моменту опротестування такого векселя.
Безнадійна заборгованість позичальника, визнаного банкрутом у встановленому законодавством порядку, відшкодовується за рахунок страхового резерву кредитора після прийняття арбітражним судом рішення про визнання дебітора банкрутом. Кошти, отримані кредитором у результаті завершення ліквідаційної процедури та продажу майна позичальника, включаються до складу валових доходів кредитора в податковий період їх надходження.
Якщо кредитор надає кредит дебітору, проти якого порушено справу про банкрутство до моменту укладення кредитної угоди, та інформація про порушення такої справи була оприлюднена (за винятком випадків надання фінансових кредитів у межах процедури санації дебітора під заставу його корпоративних прав), безнадійна заборгованість за кредитом погашається за рахунок власних коштів кредитора. При цьому валовий доход дебітора, оголошеного банкрутом у встановленому законодавством порядку, не збільшується на суму зазначеної безнадійної заборгованості.
Заборгованість, забезпечена заставою, погашається у порядку, передбаченому нормами Закону України «Про заставу». Заставо-держатель має право відшкодувати за рахунок страхового резерву частину заборгованості, що залишилася непогашеною через брак коштів, одержаних кредитором від продажу майна дебітора, переданого у заставу, та за умови, що інші юридичні дії креди
287
тора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника не привели до повного покриття заборгованості. Продаж майна, переданого у заставу, здійснюється лише через аукціони (публічні торги). У разі відчуження майна, переданого у заставу, іншими способами кредитор покриває збитки за рахунок прибутку, який залишається у його розпорядженні після оподаткування.
Порядок проведення аукціонів (публічних торгів) встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Безнадійна заборгованість, яка виникла внаслідок неспроможності дебітора погасити заборгованість у зв'язку з дією обставин непереборної сили або стихійного лиха (форс-мажору), відшкодовується за рахунок страхового резерву кредитора за наявності будь-якого з таких документів:
— підтвердження Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України або підтвердження уповноважених органів іншої держави, легалізованих консульськими установами України, про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території такої держави;
— рішення Президента України про запровадження надзвичайної екологічної ситуації в окремих місцевостях України, затверджене Верховною Радою України, або рішення Кабінету Міністрів України про визнання окремих місцевостей України потерпілими від повені, посухи, пожежі та інших видів стихійного лиха, включаючи рішення щодо визнання окремих місцевостей потерпілими від несприятливих погодних умов, які спричинили втрату врожаю сільськогосподарських культур в обсягах, які перевищують ЗО % від середнього врожаю за попередні п'ять календарних років.