Отже, відкриттю рахунку і відповідно укладенню договору банківського рахунку з юридичною або фізичною особою — суб'єктом підприємницької діяльності обов'язково передує взяття її на податковий облік і надання копії документа на підтвердження цього факту, а відкриття та закриття рахунку зумовлює обов'язок повідомити про це податковий орган. Більше того, вже після оформлення відкриття рахунку здійснення всіх розрахункових операцій, крім зарахування коштів, починається лише після одержання повідомлення податкового органу про взяття рахунку на облік. Таке правило включено до Інструкції про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті на виконання ст. 18 Указу Президента України «Про запровадження режиму жорсткого обмеження бюджетних видатків та інших державних витрат, заходи щодо забезпечення надходження доходів до бюджету і запобігання фінансовій кризі» за № 41 від 21 січня 1998 р.
Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» також пов'язує відкриття поточних рахунків з наявністю копії документа про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України.
Таким чином, у відкритті рахунків, крім сторін за договором — банку і-клієнта, значну роль відіграють державні органи.
Отже, з одного боку, посилюється вплив державних контролюючих органів на регулювання операцій за поточними рахунками, з другого — Закон України «Про внесення до деяких законів України змін щодо відкриття банківських рахунків» значно розширює права банків і клієнтів, надаючи їм можливість відкривати не один, як раніше, а декілька рахунків у будь-яких банках України.
Щоправда, відповідно до п. 2 розд. II«Прикінцеві положення» цього Закону тимчасово до створення умов для здійснення контролю за проведенням операцій на рахунках у банках, у тому числі щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) за наявності у юридичних осіб та фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності рахунків у кількох установах банків, до 1 січня 1999 р. суб'єктам підприємницької діяльності було дозволено відкривати розрахункові (поточні ) рахунки не більш як у двох установах банків.
Крім того, пунктом 4 прикінцевих положень передбачено обов'язок банку при надходженні розрахункових документів щодо списання (стягнення) у безспірному порядку сум податкової заборгованості у разі нестачі чи відсутності коштів на основному рахунку повідомляти юридичним та фізичним особам — суб'єктам підприємницької діяльності про надходження зазначених документів. Ці особи за таких обставин зобов'язані протягом
95
трьох робочих днів перерахувати своїм розрахунковим документом залишки коштів клієнтів з інших розрахункових (поточних) рахунків на основний рахунок для забезпечення погашення зазначеної заборгованості або провести погашення такої заборгованості з додаткового рахунку.
Водночас варто зауважити, що закон не встановив відповідальності за невиконання цього зобов'язання боржником і не передбачив якихось механізмів, які примушували б до його виконання. Більше того, зазначений обов'язок встановлений лише щодо податкової заборгованості, тоді як на картотеці до основного рахунку обліковуються й інші розрахункові документи на стягнення в безспірному порядку коштів (за рішеннями судів, визнаними претензіями тощо).
На практиці це створює певні труднощі при стягненні заборгованості з недобросовісних боржників, які використовують можливість відкриття додаткових рахунків для ухилення від погашення своїх боргів.
При відкритті рахунків на банки покладаються певні контрольні функції і обов'язки перед державними органами та третіми особами, що виходять за межі суто договірних відносин між банками і клієнтами. Цей порядок докладно регламентується в Інструкції про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженій постановою Правління Національного банку України від 18 грудня 1998 р. № 527 (далі — Інструкція про відкриття рахунків).
Залежно від того, з якою метою відкриваються рахунки, розрізняють види банківських рахунків та режим виконуваних за цими рахунками операцій. Порядок їх відкриття має певні особливості, передусім він залежить від того, для кого відкривається рахунок у банку (підприємство, фізична особа тощо), а також у якій валюті.
6.2. Види рахунків та порядок їх відкриття
Розрізняють такі основні види рахунків:
Поточні рахунки відкриваються підприємствам* усіх видів та форм власності, а також їх відокремленим підрозділам для зберігання грошових коштів та здійснення усіх видів банківських операцій відповідно до чинного законодавства України.
Поточні бюджетні рахунки відкриваються підприємствам (їх відокремленим підрозділам), яким виділяються кошти за рахунок державного або місцевого бюджету для їх цільового використання.
До поточних рахунків належать також рахунки за спеціальними режимами їх використання, що відкриваються на підставі рішень Кабінету Міністрів України і Національного банку України, з визначенням режиму цих рахунків.
* Підпідприємствамиуцьомурозділірозуміютьсяюридичнітафізичніособи—суб'єктипідприємницькоїдіяльності.
96
Депозитні рахунки підприємствам та їх відокремленим підрозділам відкриваються на підставі укладеного депозитного договору між власником рахунку та установою банку на визначений у договорі строк. Кошти на депозитні рахунки перераховуються з поточного рахунку і після закінчення строку зберігання повертаються на поточний рахунок. Проведення розрахункових операцій та видача коштів готівкою з депозитного рахунку забороняється.
У разі потреби в акумуляції коштів для виїзду на лікування за кордон відкриття рахунку здійснюється в порядку, передбаченому Положенням про порядок направлення громадян на лікування за кордон, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України за № 991 від 9 грудня 1995 р.
Рахунки виборчих фондів відкриваються для фінансування передвиборної агітації кандидатам у народні депутати, довіреним особам кандидатів у депутати, уповноваженим особам політичних партій чи виборчих блоків партій після їх реєстрації відповідними виборчими комісіями згідно зі ст. 37 Закону України «Про вибори народних депутатів України».
Кореспондентські рахунки — рахунки, які відкриваються комерційному банку (філії) для здійснення розрахунків, що їх виконує один банк за дорученням і на кошти іншого банку на підставі укладеного кореспондентського договору.
Порядок відкриття і функціонування кореспондентських рахунків регулюється окремим Положенням про міжбанківські розрахунки в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України за № 414 від 8 жовтня 1998 р.
Слід звернути увагу на те, що хоча у багатьох законах йдеться про відкриття розрахункових (поточних) рахунків, в Інструкції про відкриття рахунків термін «розрахунковий рахунок» не вживається, натомість у цьому значенні вживається «поточний рахунок». Варто зазначити, що до цього часу поняття «розрахунковий (поточний) рахунок» вживалися практично паралельно, в одному значенні. У науковій літературі [8, 224—226; 10, 431] і в нормативних актах робилися спроби визначити відмінність між цими видами рахунків в основному за суб'єктами, яким вони відкриваються: суб'єктам підприємницької діяльності — розрахункові рахунки, не-комерційним бюджетним організаціям — поточні, юридичним особам — розрахункові, структурним підрозділам — поточні.
Проте такий поділ мав штучний, практично лише термінологічний характер, оскільки відмінності в режимі здійснення операцій за зазначеними рахунками не було.
У 1997 р. в Україні була проведена реформа бухгалтерського обліку. Постановою Правління Національного банку України за № 388 від 21 листопада 1997 р. було затверджено новий План рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків відповідно до вимог світових стандартів. У Плані рахунків згідно зі світовою практикою передбачаються саме поточні рахунки, тобто такі, за якими здійснюються регулярні зарахування коштів за продані, поставлені товари, надані послуги тощо, а також списання кош-
97
тів для розрахунків з бюджетами та державними цільовими фондами (податків та інших платежів), на виплату заробітної плати, одержання готівки, розрахунки з постачальниками тощо, тобто поточні розрахунки.
Таким чином, тепер у банках відкриваються поточні рахунки, а назва «розрахункові рахунки» не застосовується, оскільки, по суті, ці поняття тотожні.
Розглядаючи питання відкриття рахунків, слід звернути увагу на одну загальну умову, яка повинна дотримуватися при відкритті більшості рахунків. Уведення до Інструкції про відкриття рахунків такої вимоги було зумовлено непоодинокими випадками відкриття рахунків на підставних осіб з використанням загублених чи викрадених документів. Такі рахунки використовуються для викрадання коштів, відмивання «брудних», тобто здобутих злочинним шляхом грошей, незаконних валютних операцій тощо. Для посилення боротьби з такими явищами в Інструкції встановлено, що документи на відкриття усіх банківських рахунків суб'єктів підприємницької діяльності особисто подають до банку особи, які мають право першого і другого підписів і повноваження яких перевіряються уповноваженим працівником банку. У разі зміни особи (осіб), яка має право підпису, ново-призначена особа (особи) повинна особисто подати до банку картки із зразками підпису та пред'явити паспорт.
Фізичні особи при відкритті рахунків на своє ім'я також повинні з'явитися особисто і пред'явити паспорт чи документ, що його замінює. У разі відкриття рахунку на ім'я неповнолітніх осіб чи на ім'я іншої особи за довіреністю пред'являється паспорт (документ, що його замінює) тієї особи, яка відкриває рахунок.