Конвертованість Конвертованість — це гарантована спроможність грошової одиниці вільно обмінюватись на інші валюти. За умови повної конвертова-ності будь-яка фізична особа може фактично без перепон брати участь у зовнішньоекономічній діяльності, вільно продавати, купувати та обмінювати національну валюту на іноземну відповідно до ринкового курсу без обмежень чи втручання держави.
Ринок ціннихРинок цінних паперів охоплює частину кредитного ринку (зо-
паперів: _крема, ринок позикових боргових інструментів, або ринок бор-
['в^ЛииЯийгових зобов'язань) і повністю ринок інструментів власності. Цей
біржовийринок інтегрує операції щодо випуску та обігу боргових шстру-
і позабіржовий ментів, інструментів власності, а також їх похідних. До боргових
інструментів належать передусім облігації, векселі, сертифікати.
До інструментів власності — всі види акцій, а до їх похідних — оп-
ціони, ф'ючерси та інші аналогічні цінні папери.
Таким чином, ринок інструментів позики як елемент кредитного ринку є сферою відносин, що стосуються позикового капіталу, тоді як ринок інструментів власності стосується відносин щодо власного капіталу, тобто пайових внесків у статутних фондах підприємств.
Ринок цінних паперів умовно поділяють на первинний і вторинний, біржовий і позабіржовий [4, 22].
Первинний ринок — це ринок перших і повторних емісій (випусків) цінних паперів, на якому здійснюється їх початкове розміщення серед інвесторів.
Межі первинного ринку фактично обмежуються найпершим актом купівлі-продажу того чи іншого цінного папера. На цій стадії емітент (організація, що випустила цінні папери) передає майнові права на свою власність (частину власності) іншим особам, одержуючи грошові кошти для інвестицій.
Як правило, більшість цінних паперів (отже, і майнові права, що в них виражені) згодом переходять від одного власника до іншого — відбувається подальша їх купівля-продаж, інші операції, що залежать від кон'юнктури ринку і в свою чергу впливають на неї. Іншими словами, цінні папери надходять у обіг. Обіг цінних паперів — це прерогатива вторинного ринку.
Одне із найважливіших завдань первинного ринку полягає в тому, щоб звести до мінімуму ризик інвестора. На це спрямовані
191
вимоги щодо опублікування інформації про емітента, підготовки проспекту емісії, реєстрації цінних паперів та відповідних даних у фінансових органах тощо.
Головною метою вторинного ринку є забезпечення ліквідності цінних паперів, тобто створення умов для найширшої торгівлі ними.
Біржовий ринок нерозривно пов'язаний з поняттям фондової біржі. Практично ці терміни — тотожні. Під ними розуміють ринок з найвищим рівнем організації (як правило, вторинний), що максимально сприяє підвищенню мобільності капіталу та формуванню реальних ринкових цін на фінансові вклади, які перебувають в обігу.
Позабіржовий ринок охоплює операції з цінними паперами поза біржою. У більшості випадків на цьому ринку відбувається первинне розміщення, а також перепродаж цінних паперів тих емітентів, які не бажають чи з об'єктивних причин не можуть виставляти свої активи на біржу.
9.2. Цінні папери: класифікація, види
В умовах становлення ринкової економіки широкого застосування в господарській діяльності суб'єктів підприємницької діяльності набувають цінні папери. Спектр їх використання — як господарський оборот у межах України, так і сфера зовнішньоекономічної діяльності. Цінні папери можуть бути використані для проведення розрахунків, а також для забезпечення (наприклад, застави) платежів і кредитів.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» від 18 червня 1991 р. зі змінами та доповненнями цінні папери — це грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передачі грошових або інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.
Цінний папір є специфічним товаром. Як і будь-який товар, він має споживчу вартість і ціну. Споживча вартість цінного папера полягає в тому, що вона приносить прибуток у вигляді дивідендів, відсотків чи певного майна.
Ціна, за якою цінний папір перебуває в обігу на ринку, називається курсовою ціною. Курси цінних паперів є досить динамічними, змінними і, як правило, не збігаються з їх номіналом.
Цінний папір відрізняється від інших документів тим, що він завжди є документом майнового характеру. Але на відміну від інших документів, які фіксують певні права (боргові розписки, заповіти, страхові поліси тощо), цінний папір може бути реалізований лише шляхом його пред'явлення. Іншими словами, цінний папір — це такий документ, пред'явлення якого обов'язкове для здійснення засвідченого ним майнового права.
192
Залежно від способу визначення уповноваженої особи цінні папери можуть бути іменними або на пред'явника.
Іменний цінний папір — це документ, виписаний на ім'я конкретної особи, яка тільки і може здійснити закріплене цим папером право. Цінний папір на пред'явника не містить зазначення про конкретну особу, якій треба здійснити виконання. Будь-який держатель цінного папера є особою, уповноваженою на здійснення закріпленого цим папером права.
Іменні цінні папери, якщо інше не передбачено законом або якщо в них спеціально не зазначено, що вони не підлягають передачі, передаються шляхом повного індосаменту (передавальним записом, який засвідчує перехід права за цінним папером до іншої особи). Цінні папери на пред'явника обертаються вільно.
Цінний папір має бути складений у визначеній законом формі і повинен мати всі необхідні реквізити, перелік яких встановлюється законодавством. Поліграфічне виконання бланків цінних паперів (папір, спосіб друку, засоби захисту) має відповідати встановленим вимогам.
Водночас слід мати на увазі, що згідно з Указом Президента України «Про облік прав власності на іменні цінні папери та депозитарну діяльність» від 25 травня 1994 р. № 247/94, зі змінами та доповненнями, встановлено, що випуск цінних паперів може здійснюватися як у паперовій, так і безпаперовій формі (у вигляді записів у електронних базах даних).
У цінному папері мають бути чітко визначені права володіння або відносини позики чи визначені ті юридичні можливості, на здійснення яких має право його законний власник. Як зазначалось, це може бути одержання доходу у вигляді дивідендів, відсотків чи певного майна.
Цінні папери характеризуються також можливістю передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам. Способи передачі та можливі обмеження щодо неї залежать від виду цінного папера і можуть бути різними — від вільного обігу до повного індосаменту або до заборони передачі іншим особам.
Здійснення права, засвідченого або передбаченого цінним папером, можливе лише шляхом пред'явлення останнього. Тому втрата цінного папера, за загальним правилом, зумовлює неможливість реалізувати втілене в ньому право. Водночас Закон «Про цінні папери і фондову біржу» передбачає можливість відновлення іменних цінних паперів. Відновлення втрачених іменних цінних паперів проводиться державними органами, підприємствами, установами, організаціями, що випустили ці папери.
Особа, яка втратила цінний папір на пред'явника, може в порядку, встановленому ст. 276—284 Цивільно-процесуального кодексу України, просити суд визнати цей папір недійсним і відновити її права на нього. Заява подається до районного суду за місцем знаходження установи, що видала цінний папір на
193
пред'явника. Розглянувши справу, і за наявності законних підстав, суд виносить ріщення про недійсність втраченого цінного папера. Це рішення є підставою для видачі заявникові цінного папера замість визнаного недійсним.
Відповідно до ст. З Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» в Україні можуть випускатисй і обертатися такі види цінних паперів: акції; облігації внутрішніх республіканських і місцевих позик; облігації підприємств; казначейські зобов'язання України; ощадні сертифікати; векселі; приватизаційні папери.
Акції
Акція — цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в цьому товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.
Акції поділяють на види, правова суть яких полягає в тому, що акції одного виду дають їх власникам однакове за обсягом право майнової участі в акціонерному товаристві. За ознакою класу акції поділяють на привілейовані і прості. Залежно від передбачених статутами товариств обмежень прав відчуження розрізняють також іменні акції і акції на пред'явника.
Прості іменні акції — акції з рівними правами участі акціонерів, імена яких входять до обов'язкових реквізитів акцій. Власниками простих іменних акцій є, як правило, громадяни, які в принципі вільно розпоряджаються ними (продають, передають, дарують, обмінюють, відчужують іншим способом), але з додержанням певних правил. Так, обіг іменної акції фіксується у книзі реєстрації акцій, що ведеться товариством. У ній зазначаються відомості про кожну іменну акцію, включаючи відомості про власника, час придбання акції, а також про кількість таких акцій у кожного з акціонерів.