Розбіжність фактичної наявності матеріальних цінностей та коштів з даними бухгалтерського обліку, що встановлені під час інвентаризації, установа банку врегульовує у такому порядку: виявлений надлишок підлягає оприбуткуванню та зарахуванню на результати фінансово-господарської діяльності як прибуток банку; нестача цінностей і коштів відшкодовується винними особами або зараховується на збитки банку.
Бухгалтерські рахунки__________
Для групування, відображення руху засобів, коштів, їх джерел і господарських процесів у обліку ведуться рахунки. За своєю формою бухгалтерський рахунок — це таблиця, що має дві протилежні за своїм призначанням сторони — дебет і кредит. Підсумки записів за дебетом та кредитом називають оборотами, а різниця між ними (з урахуванням залишку на початок періоду, за який беруться обороти) називається сальдо.
Господарські операції відображаються на рахунках бухгалтерського обліку подвійним записом, тобто з одночасною реєстрацією кожної операції в однаковій сумі в дебеті одного рахунка та кредиті іншого. У результаті цього між рахунками виникає взаємозв'язок, що називається кореспонденцією рахунків. Вона подається проводкою, тобто формулою, яка показує, за дебетом та кредитом яких рахунків і в якій сумі записується та чи інша операція.
За допомогою подвійного запису господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку забезпечується контроль. В однаковій сумі вони відображаються на дебеті одного і на кредиті іншого рахунка, чим досягається тотожність підсумків оборотів за дебетом і кредитом усіх рахунків. Відсутність такої рівності свідчить про те, що у записах операцій на рахунках допущено помилку. Крім цього, подвійний запис дає змогу контролювати економічний зміст проведених господарських операцій. Можна з'ясувати, після яких операцій відбулися зміни певного виду за-
300
собів, джерел їх утворення чи господарських процесів; звідки ці засоби надійшли і куди вони вибули.
Рахунки бухгалтерського обліку поділяють на балансові і позабалансові. Головними для їх розмежування є такі критерії:
— ймовірність того, що банк отримає або втратить якусь майбутню економічну вигоду, пов'язану з конкретним видом активу або пасиву;
— конкретний вид активу або пасиву має вартість, яка може бути точно оцінена.
Якщо господарські засоби, кошти і цінності не відповідають цим двом критеріям, то вони обліковуються на позабалансових рахунках. На них же заносять: вимоги та зобов'язання банку, що можуть виникнути у майбутні періоди та за якими він несе ризики; документи й цінності; операції з приватизації.
Рахунки поділяють на активні, пасивні і активно-пасивні залежно від обліку засобів або джерел їх утворення. Активні призначені для обліку розміщення коштів і господарських засобів, а пасивні — для обліку джерел утворення господарських засобів і коштів. Певна частина рахунків має змішаний характер, вони так і називаються: активно-пасивні.
За способом групування та узагальнення облікових даних бухгалтерські рахунки поділяють на синтетичні й аналітичні.
Синтетичні рахунки призначені для обліку інформації про склад та рух господарських засобів, коштів, джерел їх утворення і господарських процесів в узагальненому вигляді й у грошовому вимірі. Облік, що ведеться на таких рахунках, називається синтетичним. У банках він ведеться на рівні балансових рахунків II, IIIта IVпорядків. Для ґрунтовної характеристики об'єктів бухгалтерського обліку призначені аналітичні рахунки. Вони уточнюють зміст синтетичних рахунків. Облік, що ведеться на аналітичних рахунках, так і називається: аналітичний.
Для відображення у бухгалтерському обліку та звітності майно та господарські операції оцінюються в національній грошовій одиниці України.
Записи за валютними рахунками в синтетичному обліку роблять у гривнях, а в аналітичному обліку — у подвійному вираженні: в іноземній валюті за її номіналом і в гривнях за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України на час виконання операції. Активи та зобов'язання в іноземній валюті повинні переоцінюватися на звітну дату. Але в банках така переоцінка проводиться того ж дня, коли змінюється курс валюти. Активи та пасиви обліковуються за фактичними витратами на їх придбання або виникнення. При здійсненні операцій потрібно розрізняти дату операції та дату валютування. Перша з них — це дата відображення у бухгалтерському обліку операції на момент її здійснення, тобто виникнення прав (активів) або зобов'язань (пасивів) незалежно від того, коли фактично були одержані чи сплачені за цією операцією гроші. Дата валютування — це день реального (фактичного) зарахування або списання коштів за операцією.
План рахунків бухгалтерського обліку
Банк веде бухгалтерський облік майна та результатів своєї роботи згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку.
План рахунків фінансових банківських установ — систематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку, що використовується для реєстрації господарських операцій.
За рахунками відображаються операції, визначені чинним законодавством та нормативними актами Національного банку України.
Балансові рахунки в Плані рахунків класифікуються за видами контрагентів, характером операцій і ступенем зниження ліквідності. Балансові рахунки (синтетичний облік) забезпечують інформацію про операції, які виконуються банком, та їх відображення у фінансовій звітності. Докладна інформація про кожного контрагента та кожну операцію забезпечується за допомогою аналітичного обліку, що дає змогу уникнути використання зайвої кількості окремих балансових рахунків. Класифікація загальних та специфічних параметрів рахунків клієнтів, а також вимоги до нумерації рахунків аналітичного обліку викладені у вказівках про ведення параметрів аналітичного обліку в банках України.
План рахунків складається з дев 'яти класів:Структура Плану
1. Казначейські та міжбанківські операції.
2. Операції з клієнтами.
3. Операції з цінними паперами та інші активи і зобов'язання.
4. Довгострокові вкладення, основні засоби та нематеріальні активи.
5. Капітал банку.
6. Доходи.
7. Витрати.
8. Управлінський облік.
9. Позабалансові рахунки.
Кожний клас поділяється на: рахунки IIпорядку (двозначні — розділ); рахунки IIIпорядку (тризначні — група); рахунки IVпорядку (чотиризначні — балансовий рахунок).
Перший клас Плану рахунків визначає взаємовідносини між Національним та комерційними банками, а також між комерційними банками, а саме: операції з готівкою, банківськими металами, кредитами, депозитами та цінними паперами, що рефінан-суються Національним банком України.
У другому класі Плану рахунків відображаються операції з клієнтами, зокрема операції за розрахунками, наданими кредитами
302
та залученими депозитами, резерви під заборгованість за наданими клієнтам кредитами, кошти до запитання і строкові кошти клієнтів банку, дебіторська, кредиторська заборгованість і транзитні рахунки за операціями клієнтів.
За третім класом Плану рахунків передбачені операції з цінними паперами (окрім цінних паперів, що рефінансуються Національним банком України, та вкладень в асоційовані та дочірні компанії) та операції за іншими розрахунками, зокрема за господарськими операціями банку, операціями з формування банківських резервів, субординованого боргу, клірингових та транзитних рахунків, розрахунки між установами одного банку, позиції банку за іноземною валютою та банківськими металами тощо.
У четвертому класі відображені вкладення банку до статутних фондів підприємств та операції за основними засобами і нематеріальними активами банку.
У п'ятому класі відображені статутний капітал та фонди і резерви, створені за рахунок прибутку банку; результати індексації основних засобів; результати поточного року.
У шостому та сьомому класах Плану рахунків відображаються відсоткові та комісійні доходи та витрати банку, прибуток та збиток від торговельних операцій банку, інші банківські операційні доходи та витрати, небанківські операційні доходи та витрати, зменшення резервів, непередбачені доходи та витрати, податок на прибуток.
Доходи — це збільшення економічних вигод протягом звітного періоду у формі припливу або зростання активів, або зменшення зо-бов 'язань, що спричиняють збільшення капіталу і не є внесками акціонерів.
Витрати — це зменшення економічної вигоди у звітному періоді у формі відпливу або використання активів, або виникнення заборгованості, що ведуть до зменшення власного капіталу і не є розподіленням між: акціонерами.
Усі операційні доходи і витрати поділяють на банківські та небанківські.
До банківських належать доходи і витрати, безпосередньо пов'язані з банківською діяльністю, визначеною Законом України «Про банки і банківську діяльність». Небанківські доходи і витрати можуть включати інші доходи і витрати, які не відносяться до основної діяльності банку, але забезпечують здійснення банківської діяльності.
Доходи, перераховані клієнтам, і витрати, які відшкодовуються клієнтами, обліковуються на рахунках третього класу як кредиторська і дебіторська заборгованість відповідно.
Банківські доходи (витрати) поділяють на: відсоткові, комісійні, торговельні та інші банківські операційні доходи (витрати).
303
До відсоткових доходів (витрат) відносять доходи (витрати), які обчислюються пропорційно часу і сумі та є компенсацією банку за взятий на себе кредитний ризик: