6.11. Відповідальність за порушення виконання грошових зобов'язань
У процесі здійснення безготівкових розрахунків їх учасники мають дотримуватися встановлених правил, своєчасно і в повному обсязі оплачувати товари, послуги тощо, а банки — забезпечувати своєчасне виконання розрахункових документів, чітке і якісне обслуговування клієнтів.
Відповідальність за порушення, допущені при проведенні розрахунків між платниками і одержувачами коштів, слід передбачати у відповідних господарських угодах про поставку (купів-лю-продаж) товарів, виконання робіт, надання послуг тощо, а у відносинах між банками і клієнтами — у договорах на здійснення розрахунково-касового обслуговування.
Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів, які не дотримуються встановлених строків платежів, сплачують на користь одержувачів пеню в розмірі, що встановлюється за угодою сторін, але не вище подвійної облікової став-
149
ки Національного банку України, що діяла у період, за який стягується пеня.
Аналогічно сформульовані у цьому Законі і положення щодо відповідальності банку перед одержувачами коштів у разі затримки зарахування грошових надходжень на їх рахунки.
Постанова Верховної Ради України «Про норматив обігу платіжних документів в Україні» від 25 червня 1993 р. встановлює відповідальність обслуговуючого банку відправника коштів за перевищення нормативного строку проходження платежів у вигляді стягнення пені державним податковим органом із зарахуванням до державного бюджету та відправником коштів із розрахунку 120 % річних облікової ставки Національного банку України від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення платежу. Зазначеною Постановою також передбачено, що зарахування або списання коштів за отриманим платіжним документом має здійснюватися банком у день його надходження, а для підприємств Міністерства зв'язку України* норматив проходження банківських платіжних документів з перерахування коштів у межах України має становити сім днів, а з внутрішньообласних розрахунків — три дні. У свою чергу обслуговуючий банк має право відшкодувати стягнену з нього пеню з установ, винних у перевищенні нормативного терміну платежу (Міністерства зв'язку України, банку одержувача).
Слід підкреслити, що відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» його дія не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України.
Так, зокрема, за несплату у встановлені строки податків і неподаткових платежів статтею 4 Декрету Кабінету Міністрів України за № 8—93 від 21 січня 1993 р. «Про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів» встановлена пеня із розрахунку 120 % річних від облікової ставки Національного банку України від суми недоплати, розрахованої за кожний день простроченого платежу.
Фінансові санкції за певні порушення вимог законодавства щодо сплати податків та неподаткових платежів передбачені п. 7 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Цим пунктом, наприклад, встановлена відповідальність установ банків, юридичних та фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності за неповідомлення про відкриття або закриття рахунків у банках у вигляді стягнення від 20 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Крім того, певні штрафні санкції, які можуть застосовуватися до банків, передбачені указами Президента України. Так, статтею 8 Указу Президента України за № 167 від 4 березня 1998 р. «Про заходи щодо підвищення відповідальності за розра-
ТеперДержавногокомітетузв'язкутаінформатизаціїУкраїни
150
хунки з бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що у разі невиконання рішення органу податкової служби про припинення операцій на рахунках до банків застосовуються фінансові санкції у вигляді стягнення сум, у розмірі перерахованих з порушенням цієї вимоги коштів.
Аналогічні санкції передбачені ст. 5 і Указу Президента України «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України» за № 227 від 16 березня 1995 р. за порушення порядку перерахування виручки від реалізації товарів (робіт, послуг), коштів, повернених з депозитів, а також сум заборгованостей, що надійшли від інших підприємств, у тому числі гарантів або поручителів, на єдиний поточний рахунок.
Потрібно зазначити, що статтею 8 Арбітражного процесуального кодексу України передбачено штраф за необгрунтоване списання у безспірному порядку претензійної суми у розмірі 10 % від списаної суми. На сьогодні це єдиний випадок, коли законом передбачена штрафна відповідальність за необгрунтоване безспірне списання (стягнення) коштів. Тому в інших випадках необгрунтованого безспірного стягнення коштів мають застосовуватися загальні норми цивільного законодавства щодо відшкодування збитків як у вигляді прямих збитків, так і упущеної вигоди. Крім того, сторони можуть додатково встановлювати відповідальність у вигляді штрафу, пені як за безпідставне безспірне стягнення коштів, так і за інші порушення, які можуть мати місце під час здійснення безготівкових розрахунків, у відповідних договорах.
6.12. Міжбанківські розрахунки
Міжбанківські розрахунки — система безготівкових розрахунків за грошовими вимогами і зобов'язаннями, які виникають між банківськими установами чи їх клієнтами в процесі їх діяльності.
Законодавчою базою для здійснення міжбанківських розрахунків в Україні є закони України «Про банки і банківську діяльність», «Про захист інформації в автоматизованих системах», «Про Національний банк України».
В Україні функціонує система електронних міжбанківських розрахунків (система електронних платежів — далі СЕП), тобто комплекс програмно-технічних засобів, призначений для виконання міжбанківських розрахунків їх учасниками із застосуванням електронних засобів приймання, передачі, обробки та захисту інформації. Для здійснення міжбанківських розрахунків банки відкривають кореспондентські рахунки.
Кореспондентський рахунок — рахунок, який відкривається комерційному банку (філії) для здійснення розрахунків, що їх виконує один банк за дорученням і на кошти іншого банку на підставі укладеного кореспондентського договору.
Особливістю кореспондентського рахунку є те, що на ньому обліковуються не лише кошти самого банку, а й кошти його клієнтів. Цим зумовлюються і певні особливості функціонування кореспондентських рахунків.
151
Система міжбанківських розрахунків забезпечує проведення розрахунків не тільки між установами Національного банку України, комерційними банками, а й опосередковано — між клієнтами банків, якщо платник і одержувач коштів обслуговуються не в одній установі банку.
При проведенні міжбанківських розрахунків застосовуються норми Інструкції № 7, яка визначає загальні принципи і форми безготівкових розрахунків, у тому числі міжбанківських, визначає вимоги до розрахункових документів тощо. Проте основним нормативним документом, який регулює питання міжбанківських розрахунків, їх особливості є Інструкція про міжбанківські розрахунки в Україні, затверджена постановою Правління Національного банку України за № 621 від 27 грудня 1999 р. з подальшими змінами і доповненнями.
Взаємовідносини між територіальними управліннями Національного банку України та комерційними банками регламентуються договорами про встановлення кореспондентських відносин.
Національний банк України відіграє визначальну роль у впровадженні і функціонуванні системи електронних міжбанківських розрахунків. Усі такі розрахунки здійснюються за участю установ Національного банку України. Національний банк України забезпечує функціонування СЕП шляхом надання всім її учасникам відповідних програмно-технічних комплексів СЕП, захисту інформації, гарантує надійність, безпеку СЕП, відповідає за нагляд за платіжною системою. СЕП є власністю Національного банку України.
Нині усі комерційні банки України (їх філії, управління тощо) об'єднані в єдину платіжну систему. Комерційні банки та їх установи відкривають кореспондентські рахунки в територіальних управліннях Національного банку України. Безпосередньо технічне забезпечення проведення розрахунків здійснюється через підрозділи територіальних управлінь Національного банку України — регіональні розрахункові палати (РРП), які обслуговують банки-учасники СЕП відповідного регіону. Центральна розрахункова палата (ЦРП) організовує функціонування СЕП у цілому, а також обслуговує банки-учасники СЕП Києва та Київської області, для яких не існує окремої регіональної розрахункової палати, і обслуговує інші віртуальні банківські регіони.