Готівкові розрахунки обслуговують купівлю-продаж товарів, як правило, за участю населення, тобто здійснюються між підприємствами і населенням, між окремими громадянами. Фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності набули права використовувати готівку у розрахунках між собою без обмеження. З рахунків підприємств готівка видається за чеками, на звороті яких зазначається цільове призначення грошей, що будуть одержані.
Касові операції, тобто касове (готівкове) обслуговування суб'єктів господарювання і населення, є важливим напрямом діяльності Національного банку України і комерційних банків. Банки організовують збір (інкасацію) готівки, що вивільняється з господарського обороту, а також видачу підприємствам (організаціям, установам) і населенню готівки відповідно до існуючих положень і правил.
Національний банк України здійснює емісію грошей та регулює сферу емісійно-касових операцій у господарському обороті України. Він встановлює для всіх суб'єктів господарювання єди-
175
ні правила щодо обігу готівки, її збереження і раціонального витрачання.
Для підприємств, організацій і установ встановлено єдиний порядок приймання грошей у каси, їх зберігання, транспортування і видачі, єдині вимоги щодо технічного оснащення і обладнання приміщень кас підприємств, оформлення касових документів, ведення касової книги, проведення ревізій каси і контролю за додержанням касової дисципліни.
Установи банків повинні постійно контролювати додержання всіма суб'єктами розрахункових правовідносин правил ведення касових операцій.
Ринкове реформування потребує постійного перегляду та вдосконалення нормативних документів, що регламентують обіг готівки. Нормативна база Національного банку України щодо регулювання використання готівки має охоплювати усі сфери її обігу.
Відповідно до ст. 99 Конституції України забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією Національного банку України.
Для забезпечення організації готівкового грошового обігу Національний банк України відповідно до ст. 33 Закону України «Про Національний банк України» здійснює:
— виготовлення та зберігання банкнот і монет;
— створення резервних фондів банкнот і монет;
— встановлення номіналів, систем захисту платіжних ознак та дизайну грошових знаків;
— встановлення порядку заміни пошкоджених банкнот і монет;
— встановлення правил випуску в обіг, зберігання, перевезення, вилучення та інкасації готівки;
— визначення порядку ведення касових операцій для банків, інших фінансово-кредитних установ, підприємств та організацій;
— визначення вимог стосовно технічного стану й організації охорони приміщень банківських установ.
Таким чином, готівкові розрахункові правовідносини — це врегульовані нормами права відносини, що виникають, змінюються і припиняються між суб'єктами у процесі касово-емісійної діяльності.
8.2. Правове регулювання готівкового грошового обігу
Національний банк України як єдиний емісійний банк і касовий центр держави організовує та регулює обсяг і структуру готівкової маси в обігу на підставі основних напрямів грошово-кредитної політики й показників економічного і соціального розвитку України.
Рух основної маси готівки через каси банку складається, з одного боку, з видач готівкових коштів суб'єктам господарювання
176
для виплати заробітної плати, дивідендів, оплати сільськогосподарських продуктів, закуплених у населення, розрахунків по пенсіях, стипендіях, допомогах, забезпечення інших господарських потреб, з другого — з надходжень грошової виручки від реалізації продукції, продажу товарів, надання послуг, виконання робіт, сплати податків, зборів і з інших джерел.
Оскільки через каси підприємств, установ і організацій проходить переважна маса готівкових коштів, правильна організація їх обороту має важливе значення, безпосередньо впливаючи на розмір грошової маси в обігу, її стабільність, швидкість обігу грошей. Для регулювання сфери готівково-грошового обігу Національний банк України використовує ліміт залишку готівки в касах підприємств (організацій, установ).
Відповідно до Порядку ведення касових операцій у національній валюті в Україні усі суб'єкти розрахункових відносин, які мають рахунки в установах банків, зобов'язані зберігати свої кошти на цих рахунках.
Наприкінці кожного дня підприємства, організації та установи можуть залишати в своїх касах готівку лише в межах ліміту. Ліміт залишку готівки в касі встановлюється щорічно протягом першого кварталу. У разі звернення протягом року клієнта (або з ініціативи банку) щодо перегляду ліміту каси і поданні ним відповідного документа — заявки-розрахунку остання має бути розглянута банком, і за умови її обгрунтованості встановлений раніше ліміт каси переглядається.
Ліміт залишку готівки в касі для кожного підприємства (незалежно від того, перебуває чи не перебуває воно на самостійному балансі) встановлюється комерційними банками за місцем відкриття основного поточного рахунку з огляду на режим та специфіку роботи підприємства, його віддаленості від установи банку, розміру касових оборотів, встановлених строків і порядку здавання касової виручки (надходжень) та графіка заїзду інкасаторів.
Усю готівку понад встановлені ліміти залишку готівки в касі підприємства зобов'язані здавати у порядку і в строки, встановлені установою банку для зарахування їх на рахунки. У разі, якщо ліміт залишку готівки в касі підприємства взагалі не встановлено, то вся наявна готівка його в касі наприкінці дня має бути здана до банку.
Для підприємств і організацій, які мають постійну грошову виручку і зобов'язані здавати її до банку або на пошту щоденно наприкінці робочого дня, ліміт залишку готівки в касі встановлюється в розмірах, необхідних для забезпечення нормальної роботи вранці наступного дня. Для виробничих підприємств, а також для організацій і установ, які не мають постійної грошової виручки і одержують готівку в банку, ліміти залишку каси встановлюються в межах середньоденного витрачання готівки, крім витрат на заробітну плату, допомоги за тимчасовою непрацездатністю, стипендії, премії.
177
Колективні сільськогосподарські підприємства, колгоспи, сільськогосподарські кооперативи, селянські спілки (далі — колективні сільськогосподарські підприємства) самостійно визначають обсяги готівки, що постійно знаходиться в їх касах, як це передбачено ст. 17 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» з відповідним повідомленням у першому кварталі кожного року обслуговуючих установ банків. Готівка понад визначені обсяги має здаватися ними до банків і вільно одержуватися у касах банків на цілі, зазначені у чеку.
Ліміт залишку готівки в касі не встановлюється селянським (фермерським) господарствам, які займаються суто виробництвом, переробкою та реалізацією сільськогосподарської продукції, а також фізичним особам — суб'єктам підприємницької діяльності.
Підприємства, виконавчі органи селищних, міських та районних у містах рад мають право зберігати протягом трьох робочих днів понад встановлений ліміт у касах готівку, що одержана у банку для виплати заробітної плати, заохочень, допомог усіх видів, компенсацій, пенсій, стипендій, коштів на відрядження, дивідендів; колективні сільськогосподарські підприємства, підриємства залізничного транспорту та морські порти для проведення таких виплат працівникам віддалених підрозділів, виконавчі органи сільських рад — протягом п'яти робочих днів, включаючи день одержання готівки в установі банку. Після закінчення цього строку суми готівки, не використані за призначенням, мають бути повернуті до банку не пізніше наступного робочого дня.
Для встановлення лімітів залишків готівки в касах установи банків одержують заявку-розрахунок від підприємств, організацій і установ встановленої форми. Поряд з лімітом залишку готівки в касі підприємством плануються і банком затверджуються порядок та строки здавання виручки до банку.
Готівкова виручка підприємств та індивідуальних підприємців може використовуватись ними для забезпечення господарських потреб (за винятком випадків, коли вони мають заборгованість, за наявності якої виплати, пов'язані з оплатою праці, здійснюються виключно за рахунок коштів, одержаних в установах банків). Виручка підприємств та індивідуальних підприємців, які не мають податкової заборгованості, може використовуватися ними і на виплату заробітної плати, заохочень, допомог усіх видів, компенсацій.
Видача готівки під звіт проводиться з кас підприємств за умови повного звіту конкретної підзвітної особи за раніше виданими під звіт сумами. Особи, які одержали готівку під звіт, зобов'язані подати звіт Про витрачені суми до бухгалтерії. Готівка, видана під звіт на відрядження, але не витрачена, має бути повернута до каси підприємства не пізніше трьох робочих днів після закінчення відрядження, на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини і металобрухту — протягом 10 робочих днів з дня видачі готівки під звіт, на всі
178
інші виробничі (господарські) потреби — наступного робочого дня після видачі її під звіт. Якщо з каси підприємства його працівнику одночасно видана готівка на відрядження та кошти під звіт для вирішення у цьому відрядженні виробничих чи господарських питань, то підзвітна особа, незалежно від строку відрядження, протягом трьох робочих днів після повернення з відрядження повинна подати до бухгалтерії підприємства одночасно звіт про суму, що була їй видана для вирішення виробничих (господарських) питань, та авансовий звіт про витрачені кошти безпосередньо на відрядження.