Смекни!
smekni.com

Екологічне право 1 (стр. 101 из 139)

Виробничий контроль у галузі використання, відтворення, захи­сту та охорони лісів у межах своїх повноважень здійснюють постійні та тимчасові лісокористувачі.

У межах контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів здійснюється моніторинг лісів, який є складовою частиною моніторингу довкілля і являє собою збір, обробку, збере­ження та аналіз інформації про стан лісів, прогнозування його змін та розробку науково обгрунтованих рекомендацій для прийняття ефективних управлінських рішень у цій галузі. Відповідно до ст. 22 Закону України «Про охорону навколишнього природного середо­вища» та Положення про державну систему моніторингу довкілля, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від ЗО бе­резня 1998 р. № 391, моніторинг лісів здійснюють центральний ор­ган виконавчої влади з питань охорони навколишнього природно­го середовища — за забрудненням лісів промисловими і побутови­ми відходами, центральний орган виконавчої влади з питань лісо­вого господарства — за станом лісів, грунтів у лісах, мисливської фауни, лісової рослинності, інші спостереження.

Організація відновлення лісів і лісорозведення

Лїси мають властивість відтворення. Правовими формами відтворення лісів є відновлення лісів та лісорозведення. Згідно зі ст.ст. 81, 82 Лісового кодексу України та відповідно до Правил відновлення лісів і лісорозведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 1996 р. № 97', на землях, що були вкриті лісовою рослинністю (зруби, згарища тощо), про­водиться відновлення лісів, а на землях, не вкритих лісовою рос­линністю, насамперед, непридатних для використання в сільсько­му господарстві, низькопродуктивних (яри, ерозовані балки, круто­схили, піски, пустища тощо), — лісорозведення. Проводяться ці за­ходи постійними лісокористувачами за розробленими державними органами лісового господарства спеціальними програмами і проек­тами, які передбачають застосування найбільш доцільних способів відновлення для створення в найкоротші терміни високопродук­тивних лісів з господарсько-цінних деревних і чагарникових порід, а також створення лісових насаджень з високими продуктивними і захисними властивостями шляхом залісення непридатних для сільськогосподарського виробництва земель, закладення лісосмуг, алей та інших насаджень, що виконують захисні функції (на межах полів сівозмін, уздовж річок, каналів, водоймищ, залізниць, авто­мобільних доріг тощо).

У свою чергу, відновлення лісів здійснюється природним, штучним і комбінованим способом. На ділянках, де є відповідні умови, перевага віддається природному відновленню лісу, що дає можливість створити високопродуктивні й біологічно стійкі деревостани протягом короткого терміну з мінімальними затратами.

Основні заходи щодо сприяння природному відновленню лісів визначаються Правилами рубок головного користування в лісах України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 р. № 559.

На зрубах, згарищах, болотах та колишніх лісогосподарських угіддях у зоні радіоактивного забруднення з рівнем радіації, небез­печним для проведення комплексу робіт, пов'язаних із створенням лісових культур, проводяться заходи щодо сприяння природному зарощуванню шляхом механічної обробки грунту та висівання насіння деревних порід. Ефективність цих заходів оцінюється на п'ятий рік після їх проведення.

Штучне відновлення лісів здійснюється шляхом створення лісо­вих культур (залісення) на зрубах, згарищах тощо, де природне по­новлення головної породи неможливе або відбувається неза­довільно. Лісові культури поновлюються насадженням сіянців, са­джанців, дичок, живців або висіванням насіння деревних порід і

чагарників.

Лісорозведення проводиться на землях, переданих у порядку, визначеному земельним законодавством для цих цілей. Землі, при­значені для лісорозведення, переводяться до складу земель лісово­го фонду.

Роботи, пов'язані з відновленням лісів і лісорозведенням, підля­гають обліку та оцінці якості. Облік і визначення якості робіт, пов'язаних з відновленням лісів і захисним лісорозведенням, про­водяться постійними лісокористувачами на основі матеріалів технічного проектування, технічного приймання робіт, інвентари­зації лісових культур, захисних насаджень, природного поновлен­ня. Переведення площ лісових культур і природного поновлення до вкритих лісовою рослинністю земель та передача в експлуатацію створених захисних насаджень здійснюється згідно з галузевими

стандартами.

За дотриманням Правил відновлення лісів і лісорозведення здійснюється державний контроль Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади з питань лісового госпо­дарства, центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та їх органами на місцях, іншими державними органами, місцевими органами державної ви­конавчої влади і самоврядування.

Відповідно до ст.ст. 83, 84 Лісового кодексу України проводять­ся також заходи із забезпечення підвищення продуктивності лісів та поліпшення їх якісного складу.

Вирішення спорів у галузі охорони, захисту, використання та відтворення лісів

Відповідно до ст. 97 Лісового кодексу України спори у галузі охорони, захисту, використання та відтворення лісів розглядають­ся місцевими радами, судом, арбітражним судом або третейським судом у порядку, встановленому законодавством.

Ця функція не притаманна управлінським чи законодавчим ор­ганам. Вона, з урахуванням конституційного розподілу влади у дер­жаві, повинна виконуватися виключно судовими органами.

Водночас законодавство покладає на центральний орган вико­навчої влади з питань охорони навколишнього природного середо­вища, центральний орган виконавчої влади з питань лісового гос­подарства та їх органи на місцях право подавати позови про стяг­нення коштів та покриття шкоди, заподіяної державі через пору­шення лісового господарства. При цьому вони, а також постійні лісокористувачі, якщо останні виступають позивачами у цих спра­вах, звільняються від сплати державного мита.

Центральний орган виконавчої влади з питань охорони навко­лишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади з питань лісового господарства, їх органи на місцях, інші ор­гани, визначені законодавством, вправі й самі вирішувати спори у цій галузі між підвідомчими їм підприємствами, установами, ор­ганізаціями, які вчинили лісопорушення.

Спори у зазначеній галузі вирішуються відповідно до таких до­кументів, як лісорубний квиток чи ордер, оскільки вони є єдиною підставою виникнення права лісокористування.

§ 5. Правова охорона і захист лісів

Уся система лісового законодавства спрямована на забезпечен­ня охорони та захисту лісів України, що передбачає здійснення постійними лісокористувачами, центральними та місцевими орга­нами державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування комплексу заходів, спрямованих на їх збереження від знищення, пошкодження, ослаб­лення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб, а також на раціональне їх використання (ст. 85 Лісового кбдексу України).

Так, з метою охорони лісів від пожеж лісокористувачами щорічно розробляються і здійснюються заходи протипожежної профілактики. Населення, підприємства, установи, організації, їх протипожежна техніка і транспортні засоби залучаються до гасіння лісових пожеж. Особи, які залучені до гасіння лісових пожеж, за­безпечуються харчуванням та медичним обслуговуванням тощо.

З метою забезпечення охорони і захисту лісів у структурі спеціально уповноважених державних органів лісового господарст­ ва та постійних лісокористувачів створюються служби лісової охо­рони (ст. 87 Лісового кодексу України), які уповноважені запобіга­ти порушенням правил охорони і захисту лісів, установленого по­рядку використання лісових ресурсів тощо; давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) про усунення порушень лісового за­конодавства; доставляти осіб, що його порушують, до органів внутрішніх справ, місцевих органів влади; вилучати в них незакон­но добуту продукцію лісових користувань, інструменти, обладнан­ня, транспортні та інші засоби, що були знаряддям правопорушен­ня, а також відповідні документи; здійснювати інші дії (ст. 88 Лісо­вого кодексу України).

Працівники державної лісової охорони підлягають обов'язково­му державному страхуванню у порядку та умовах, визначених по­становою Кабінету Міністрів України від 31 липня 1995 р. № 589'.

Раціональне використання та відтворення лісів, їх охорона та захист лісокористувачами при додержанні ними вимог у цій сфері підлягають економічному стимулюванню, що базується на принци­пах, визначених ст. 92 Лісового кодексу України.

У лісовому законодавстві практично немає норм, спрямованих на охорону та захист лісової та іншої рослинності, види якої зане­сені до Червоної книги України. Тому при розгляді зазначених проблем доцільно керуватися Законом України від 9 квітня 1999 р. «Про рослинний світ»2, Положенням про Червону книгу України, затвердженим постановою Верховної Ради України від 29 жовтня 1992 р.3, а також Положенням про Зелену книгу України, яке за­тверджується Кабінетом Міністрів України.

З метою збалансованого лісокористування, запобігання проявам згубних наслідків природних явиш тощо прийнято Закон України від 10 лютого 2000 р. «Про мораторій на проведення суцільних ру­бок на гірських схилах в ялицево-букових лісах Карпатського рай­ону»4.

§ 6. Відповідальність за порушення лісового законодавства

На забезпечення охорони і захисту лісів, раціональне їх викори­стання і відтворення спрямоване також закріплення ст. 98 Лісово­го кодексу України переліку порушень лісового законодавства, за вчинення яких винні особи можуть бути притягнені до дис­циплінарної, адміністративної, цивільно-правової або криміналь­ної відповідальності.