регулювання відведення територій під забудову населених пунктів, спорудження лікувально-профілактичних та оздоровчих закладів, промислових і сільськогосподарських об'єктів, а також внесення можливих змін до технології виробництва промислових підприємств, пов'язаного з ризиком забруднення підземних вод стічними водами;
благоустрій промислових і сільськогосподарських об'єктів, населених пунктів та окремих будівель, їх централізоване водопостачання, каналізування, відведення забруднених поверхневих вод тощо;
виявлення, тампонування (або відновлення) всіх старих, недіючих, дефектних або неправильно експлуатованих свердловин та шахтних колодязів, що неправильно експлуатуються і створюють небезпеку забруднення використовуваного водоносного горизонту;
регулювання будівництва нових свердловин.
Однак у межах цього поясу забороняється:
забруднення територій покидьками, сміттям, гноєм, відходами промислового виробництва та іншими відходами;
розміщення складів пально-мастильних матеріалів, пестицидів та мінеральних добрив, накопичувачів, шламосховищ та інших об'єктів, які створюють небезпеку хімічного забруднення джерел водопостачання;
розміщення кладовищ, скотомогильників, полів асенізації, наземних полів фільтрації, гноєсховищ, силосних траншей, тваринницьких і птахівничих підприємств та інших сільськогосподарських об'єктів, які створюють небезпеку мікробного зберігання, застосування мінеральних добрив та пестицидів;
закачування відпрацьованих (зворотних) вод до підземних горизонтів, підземне складування твердих відходів та розробка надр землі;
проведення головної рубки лісу.
У межах третього поясу зони санітарної охорони водних об'єктів з метою охорони поверхневих джерел водопостачання може здійснюватися:
регулювання, а у разі потреби і обмеження відведення території для забудови населених пунктів, спорудження лікувально-профілактичних та оздоровчих закладів, об'єктів транспорту, енергетики, промисловості і сільського господарства, а також внесення можливих змін до технології виробництва промислових і сільськогосподарських підприємств, пов'язаного з ризиком забруднення джерел водопостачання стічними водами;
виявлення об'єктів, що забруднюють джерела водопостачання;
розроблення планів впровадження конкретних водоохоронних заходів у терміни, погоджені з органами державної санітарно-епідеміологічної служби та водного господарства на місцях;
виконання заходів щодо санітарного благоустрою території населених пунктів та інших об'єктів (каналізування, обладнання водонепроникних вигребів тощо).
У межах цього поясу забороняється:
відведення до водних об'єктів стічних вод, що не відповідають санітарним правилам і нормам (СанПіН 4630-88 «Охорона поверхневих вод від забруднення») та нормам ВК України.
У межах третього поясу зони санітарної охорони водних об'єктів з метою охорони підземних джерел водопостачання здійснюється:
виявлення, тампонування (або відновлення) старих, недіючих свердловин та таких, які неправильно експлуатуються, що створюють небезпеку забруднення використовуваного водоносного горизонту;
буріння нових свердловин та проведення будь-якого нового будівництва з обов'язковим погодженням з органами державної санітарно-епідеміологічної служби на міс 'ях.
Разом з тим тут забороняється:
закачування відпрацьованих (зворотних) вод до підземних горизонтів з метою їх захоронення, підземного складування твердих відходів і розробки надр землі, що може призвести до забруднення водоносного горизонту;
розміщення складів пально-мастильних матеріалів, а також складів пестицидів і мінеральних добрив, накопичувачів промислових стічних вод, нафтопроводів та продуктопроводів, що створюють небезпеку хімічного забруднення підземних вод.
Берегові смуги водних шляхів — земельні ділянки поза межами міських поселень, які розміщуються уздовж судноплавних водних шляхів та призначені відповідно до затвердженого в установленому порядку проекту для проведення робіт, пов'язаних із судноплавством.
Розміри берегових смуг водних шляхів та порядок здійснення господарської діяльності визначається відповідним проектом.
Для розкриття особливостей правового режиму земель водного фонду суттєве значення має право землекористування, яке, по-перше, є різновидом інституту права землекористування несільсько-господарських підприємств, установ, організацій.
По-друге, воно виникає виключно щодо земель водного фонду, визначених для цієї мети земельно-кадастровою документацією.
По-третє, для набуття такої суб'єктивної м"жливості має значення дотримання загальних вимог щодо підстав його виникнення та спеціальної правосуб'єктності, пов'язаної зі здійсненням специфічних видів діяльності — водогосподарської або пов'язаних із нею.
По-четверте, право землекористування на землях водного фонду — постійне та тимчасове — передбачає особливий об'єктний склад — земельні ділянки, на яких розташовані гідротехнічні та інші техногенні системи або відповідні водні об'єкти, водогосподарські комплекси та водосховища.
По-п'яте, наявність певних обмежень щодо здійснення окремих видів господарської діяльності або прямих заборон на їх провадження.
Порядок користування землями водного фонду визначено постановою Кабінету Міністрів України від 13 травня 1996 р. № 502.
Право користування земельними ділянками водного фонду виникає тільки після встановлення їх меж у натурі (на місцевості), одержання відповідного акта, що його посвідчує, та його реєстрації як правовстановлюючого документа.
Поширеними різновидами цього права є право постійного та тимчасового землекористування на землях водного фонду.
Суб'єктами права постійного землекористування на землях водного фонду можуть бути:
а) спеціалізовані водогосподарські організації;
б) підприємства, установи, організації, в яких створено спеціалізовані служби догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами
| водних шляхів, гідротехнічними спорудами та підтримання їх у на-
I- лежному стані.
І Суб'єктами права тимчасового ^емлекористуванн;' на землях
І водного фонду є:
І а) підприємства, установи, організації;
б) об'єднання громадян;
в) релігійні організації;
г) громадяни України;
д) іноземні юридичні особи;
е) іноземні фізичні особи.
Вказані фізичні і юридичні особи повинні володіти спеціальною земельною правосуб'єктністю і мати відповідні права щодо здійснення рибогосподарської, культурно-оздоровчої, рекреаційної, спортивної, туристичної, науково-дослідної діяльності та сінокосіння.
Об'єктами пра^а землекористування на землях водного фонду
визнано:
а) землі водного фонду або їх частини відповідно до затвердженої в установленому порядку земельно-кадастрової документації;
б) земельні ділянки, зайняті водними об'єктами або болотами;
в) земельні ділянки, на яких встановлені:
— водоохоронні зони;
— прибережні захисні смуги;
— смуги відведення;
— берегові смуги водних шляхів;
— зони санітарної охорони;
г) земельні ділянки, на яких розміщені гідротехнічні (во-допідпірні, водопропускні, водозахисні, водозабірні) споруди водогосподарських систем;
д) земельні ділянки з водогосподарськими системами;
е) земельні ділянки зі штучно створеними лісонасадженнями та природними лісами в смугах відведення каналів, гідротехнічних споруд та спорудами міжгосподарського значення;
є) земельні ділянки дна річок, озер, водосховищ, морів та інших водних об'єктів, на яких провадяться роботи, пов'язані з будівництвом гідротехнічних споруд (поглибленням дна для судноплавства, видобуванням корисних копалин (крім піску, гальки, гравію в руслах малих та гірських річок), прокладанням кабелів, трубопроводів, інших комунікацій, а також бурових та геологорозвідувальних робіт.
Зміст права землекористування на землях водного фонду складають права і обов'язки суб'єктів, які забезпечують:
а) догляд за ефективним використанням водних об'єктів та земельних ділянок із особливим режимом використання та охорони;
б) підтримання в належному стані вказаних об'єктів;
в) дотримання вимог щодо охорони річок, озер та інших водойм від забруднення, засмічення, замулення;
г) додержання санітарних вимог та правил планування приміських зон у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України та ін.
10. Встановлення чотирьох зон ризику використання земель у межах території можливого затоплення:
а) перша зона — територія між межею можливого затоплення, що повторюється один раз на 2 роки (внутрішня межа) і межею можливого затоплення один раз на 4 роки (зовнішня межа);
б) друга зона — територія між зовнішньою межею першої зони ризику (внутрішня межа) і межею можливого затоплення, що повторюється один раз на 10 років (зовнішня межа);
в) третя зона — територія між зовнішньою межею другої зони ризику (внутрішня межа) і межею можливого затоплення, що повторюється один раз на 20 років (зовнішня межа);
г) четверта зона — територія між зовнішньою межею третьої зони ризику (внутрішня межа) і межею можливого затоплення, що повторюється один раз на 100 років (зовнішня межа)'.
11. Використання земель затоплення повинно здійснюватись без істотного зменшення пропускної спроможності заплав, розмивання і руйнування берегів, забруднення і засмічення річок.
При цьому прибережні землі річок, що затоплюються внаслідок повеней та паводків один раз на два роки, можуть використовуватись тільки як природні сінокоси та пасовища. На цих землях можуть здійснюватися заходи, спрямовані на поліпшення їх стану, а також на збільшення пропуску води під час повеней та паводків.