Смекни!
smekni.com

Екологічне право 1 (стр. 89 из 139)

Водні об'єкти або їх частини місцевого значення та ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення можуть надаватися в користування на умовах оренди, але лише для рибо­розведення, виробництва сільськогосподарської і промислової про­дукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілях (ст. 51 ВК Ук­раїни).

Передача орендарем права на оренду водного об'єкта (чи його частини) іншим суб'єктам забороняється.

Орендодавцями водних об'єктів (їх частин) місцевого значення є Верховна Рада Автономної Республіки Крим і обласні ради. Ок­ремі повноваження щодо надання водних об'єктів (їх частин) мо­жуть передаватися цими органами відповідним органам виконавчої влади на місцях чи іншим органам.

Орендодавцями водних об'єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації.

Розподіл повноважень щодо передачі водних об'єктів загаль­нодержавного значення визначається Кабінетом Міністрів Ук­раїни відповідно до Водного кодексу України та інших законів України.

Право водокористування на умовах оренди оформляється дого­вором, погодженим з державними органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства. Умови, строки, плата за оренду водних об'єктів (їх частин) визначаються в договорі оренди за угодою сторін. Орендарі водних об'єктів (їх ча­стин) можуть дозволити іншим водокористувачам здійснювати спеціальне водокористування в порядку, встановленому Водним кодексом України.

Користування водними об'єктами може бути частково або повністю заборонено, якщо ці водні об'єкти мають особливе дер­жавне значення, наукову або культурну цінність, а також якщо во­ни входять до складу систем оборонного водопостачання теплових та атомних електростанцій. На водних об'єктах повністю забороне­но здійснювати лісосплав (ст. 54 ВК України).

Право на спеціальне водокористування припиняється за таких підстав: 1) зникнення потреби спеціального водокористування;

2) закінчення строку спеціального водокористування; 3) ліквідація підприємств, установ, організацій; 4) передача водогосподарських споруд іншим водокористувачам; 5) визнання водного об'єкта та­ким, що має особливе державне значення, наукову, культурну чи лікувальну цінність; 6) порушення правил спеціального водокори­стування та охорони вод; 7) виникнення необхідності першочерго­вого задоволення питних і господарсько-побутових потреб насе­лення; 8) систематичне невнесення плати в строки, визначені за­конодавством, та інше (ст. 55 ВК України).

З огляду на зазначені підстави припинення права водокористу­вання їх можна поділити на правомірні (закінчення строку водоко­ристування чи зникнення потреби в ньому) та протиправні юри­дичні факти. Підстава припинення спеціального водокористування впливає на порядок припинення цього права. Так, якщо зникла потреба у спеціальному водокористуванні, то право водокористу­вання припиняється за клопотанням водокористувача. У разі закінчення терміну спеціального водокористування, ліквідації підприємств, установ чи організацій, передачі водогосподарських споруд іншим водокористувачам право спеціального водокористу-- вання припиняється за рішенням органу, що видав дозвіл на спеціальне водокористування. За рішенням Кабінету Міністрів Ук­раїни, відповідних рад право спеціального водокористування при­пиняється за умови визнання водного об'єкта таким, що має особ­ливе державне значення, наукову, культурну чи лікувальну цінність, а також виникнення необхідності першочергового задово­лення питних і побутово-господарських потреб населення. На ви­могу органу, який видав дозвіл на спеціальне водокористування, може бути припинено право водокористування у разі порушення водокористувачем умов спеціального водокористування та охорони вод, а також у разі систематичного невнесення плати у визначені строки. У всіх випадках припинення права на спеціальне водоко­ристування здійснюється шляхом анулювання дозволу на спеціаль­не водокористування органом, який його видав.

Водокористувачам відшкодовуються збитки, завдані діями інших юридичних і фізичних осіб, що призвели до припинення права або зміни умов спеціального водокористування. Перелік та­ких дій наведено у Порядку відшкодування збитків, завданих водо­користувачам припиненням права або зміною умов спеціального водокористування, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 1996 р. № 966'.

Збитки, завдані припиненням права або зміною умов спеціаль­ного водокористування, не відшкодовуються у випадках, коли таке припинення (зміна умов) було здійснено з вини самого водокори­стувача чи за його клопотанням.

Встановлення факту припинення права (зміни умов) спеціаль­ного водокористування, дій осіб, що призвели до припинення та­кого права (зміни умов), здійснюється на підставі державної еко­логічної експертизи. Визначення розміру збитків, завданих водоко­ристувачам, здійснюється згідно з Методикою розрахунків збитків, завданих припиненням права або зміною умов спеціального водо­користування.

Особливості спеціального водокористування для деяких потреб

Використання вод для задоволення питних і господарських потреб населення зумовлене їх якісними характеристиками, які мають відповідати встановленим державним стандартам, нормативам еко­логічної безпеки водокористування і санітарним нормам. У разі невідповідності якісних характеристик цих вод встановленим стан­дартам, нормативам і нормам їх використання припиняється за рішенням державних органів санітарного нагляду. За водокористу­вачами закріплено право вимагати від власника вод (водопоста­чальника) відомості про якість питної води.

Використання вод для задоволення питних і господарських по­треб населення здійснюється у порядку централізованого, нецент-ралізованого водопостачання та використання підземних вод пит­ної якості з додержанням вимог, передбачених ст.ст. 59—61 ВК Ук­раїни.

Користування водами для потреб сільського і лісового господарст­ва здійснюється у порядку як загального, так і спеціального водо­користування (ст. 65 В К України).

Зрошення угідь здійснюється водами, якість яких повинна відповідати встановленим нормативам. При цьому водокористувачі зобов'язані здійснювати заходи попередження підтоплення, забо­лочення, засолення та забруднення зазначених угідь. Зрошення угідь стічними водами може бути дозволено державними органами охорони навколишнього природного середовища за погодженням з державними органами санітарного і ветеринарного нагляду. Під час осушення земель повинні вживатися заходи щодо запобігання де­градації та вітровій ерозії цих земель, а також погіршення стану водних об'єктів.

Під час користування водними об'єктами для промислових потреб і потреб гідроенергетики водокористувачі зобов'язані дотримувати­ся встановлених правил експлуатації водосховищ; умов спеціально­го водокористування; режимів накопичення та спрацювання за­пасів води; екологічних вимог; вживати заходів щодо зменшення витрат води (особливо питної), припинення скидання забруднених зворотних вод шляхом удосконалення виробничих технологій, схем водопостачання, очищення питних вод; забезпечувати режими ко­ливання рівнів води у верхньому і нижньому б'єфах та пропускан­ня води через гідровузли, безперебійне пропускання води через гідровузли, безперебійний пропуск суден а також риби до місць не­ресту відповідно до проектів рибопропускних споруд тощо (ст. 66 ВК України).

Скидання стічних вод промисловими та іншими об'єктами до­пускається лише за умови наявності нормативів гранично допусти­мих концентрацій та встановлених нормативів допустимого ски­дання забруднюючих речовин. На водокористувачів покладається здійснення заходів, спрямованих на запобігання скидання стічних вод чи його припинення, коли такі води: можуть бути використані у системах оборотного, повторного і послідовного водопостачання;

містять цінні відходи, що можуть бути вилучені; містять промисло­ву сировину, реагенти, напівпродукти та кінцеві продукти підприємств у кількості, що перевищує встановлені нормативи тех­нологічних відходів; містять речовини, щодо яких не встановлено гранично допустимі концентрації; призводять до зміни температу­ри води водного об'єкта більш ніж на три градуси за Цельсієм порівняно з її природною температурою в літній період; є кубови­ми залишками, що утворюються в результаті їх очищення і знева­ження тощо (ст. 70 ВК України).

Скидати стічні води, використовуючи рельєф місцевості (бал­ки, пониззя, кар'єри тощо), забороняється. Водним законодавст­вом встановлюються й інші умови скидання зворотних вод у водні об'єкти (ст.ст. 71—75 ВК України). Так, постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 1999 р. № 465 затвер­джено Правила охорони вод від забруднення зворотними вода­ми', які є обов'язкові для виконання всіма підприємствами, ус­тановами, організаціями та громадянами — суб'єктами підприємницької діяльності, діяльність яких щодо скидання зво­ротних вод у водні об'єкти впливає або може вплинути на стан поверхневих вод.

Користування водними об'єктами для потреб водного транспорту здійснюється на річках, озерах, водосховищах, каналах, інших во­доймах, а також територіальному морі та внутрішніх морських во­дах, які визначаються внутрішніми водними шляхами загального користування, за винятком випадків, коли відповідно до законо­давства України їх використання з цією метою повністю або част­ково заборонено (ст. 67 ВК України). Перелік внутрішніх водних шляхів, віднесених до категорії судноплавних, затверджено поста­новою Кабінету Міністрів України від 12 червня 1996 р. № 640'.