Смекни!
smekni.com

Екологічне право 1 (стр. 71 из 139)

18. Використання земель у зонах затоплення в сільськогоспо­дарському виробництві здійснюється згідно з проектами землеуст­рою, розробленими в установленому законодавством порядку з урахуванням можливої причини затоплення (повінь, паводок), типу річки або її окремих ділянок за ухилом дна і частоти можли­вого затоплення.

Важливим аспектом правового режиму земель сільськогоспо­дарського призначення є питання про правові форми їх викорис­тання. За нормами Земельного кодексу України використання зе­мель сільськогосподарського призначення може здійснюватися на двох основних юридичних титулах:

а) праві власності (приватної і колективної);

б) праві користування, в тому числі оренди.

І. На титулі права власності можуть використовуватися:

1. Земельні ділянки юридичних осіб і об'єднань громадян:

а) землі колективних сільськогосподарських підприємств;

б) землі сільськогосподарських кооперативів;

в) землі сільськогосподарських акціонерних товариств;

г) землі загального користування садівницьких товариств.

Землі колективних сільськогосподарських підприємств, коопе­ративів, акціонерних товариств перебувають у вказаних господар­ствах на праві колективної власності і поділяються на землі сіль­ськогосподарського призначення та землі загального несільського-сподарського призначення. У разі створення ними спільно з інши­ми господарствами агропромислових об'єднань — асоціацій, комбінатів, агроспілок тощо — за ними зберігається відповідне право на землю.

Земельні ділянки сільськогосподарських кооперативів, що ство­рюються на базі підрозділів сільськогосподарських підприємств і виходять з них, за рішенням відповідної місцевої ради (сільської, селищної, міської) передаються у колективну власність. При цьому площа земельних ділянок, що передаються у власність, визна­чається виходячи з розміру середньої земельної частки.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення викори­стовуються у сільськогосподарському виробництві відповідно до проектів землеустрою, існуючих систем землеробства та сівообо-ротів у сфері рослинництва, садівництва, виноградарства, посівів багаторічних трав тощо. Використання зрошувальних і осушених земель, ріллі, земельних ділянок, зайнятих багаторічними плодови­ми насадженнями, для будівництва внутрігосподарських об'єктів не допускається. Відповідно землі загального несільськогоспо-дарського призначення можуть використовуватися для вказаних цілей, а також розміщення внутрігосподарських шляхів сполучен­ня, ґрунтозахисних лісосмуг, місць відпочинку тощо.

2. Землі селянських (фермерських) господарств зі створенням юридичної особи.

Конкретні розміри цих земельних ділянок у межах встановле­них норм визначаються районними, міськими радами, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, диференційовано, з урахуванням регіональних особливостей, спеціалізації та можливостей їх ефективного використання. Такі земельні ділянки мають, як правило, утворювати єдиний масив, включаючи розта­шовані на них водні об'єкти та лісові угіддя і використовуватися для ведення сільськогосподарського товарного виробництва, розміщення жилих, господарських, комунально-складських та інших будівель і споруд, розміщення внутрігосподарських шляхів сполучення, електричної та радіотелефонної мережі, газових і во­допостачальних комунікацій, різних об'єктів інженерної інфраст­руктури.

В період становлення селянського (фермерського) господарст­ва на неосвоєній частині їх земель, де немає об'єктів виробничо­го та невиробничого призначення, за рахунок державної допомо­ги з державних централізованих капітальних вкладень може здійснюватись будівництво під'їзних доріг до цих господарств, електричних і радіотелефонних мереж, газо-, водопровідних сис­тем та інших об'єктів. На цих землях за рахунок місцевих бюд­жетів селянськими (фермерськими) господарствами може здійснюватися будівництво об'єктів виробничого і невиробничого призначення, житла, проводитися заходи щодо землеустрою та

інших цілей.

3. Земельні ділянки юридичних осіб. створених у процесі ресер-тифікації прав на землю та нових інтеграційних об'єднань на базі

приватної власності:

а) земельні ділянки новостворених спільних сільськогоспо­дарських підприємств;

б) земельні ділянки аграрних (сільськогосподарських), селянсь­ких спілок;

в) земельні ділянки аграрних асоціацій;

г) земельні ділянки різних за організаційною формою сільсько­господарських товариств (акціонерних, з обмеженою відповідаль­ністю тощо);

д) земельні ділянки приватних та частина земель приватно-орендних суб'єктів господарювання;

е) земельні ділянки інших сільськогосподарських кооперативів та корпоративних об'єднань, заснованих на приватній власності на

земельні ділянки і майно.

4. Земельні ділянки, шо приватизовані або придбані відповідно до законодавства громадянами України, зокрема:

а) земельні ділянки для ведення особистого підсобного госпо­дарства та відповідні ділянки у межах населених пунктів, розміри яких визначаються земельно-обліковими документами;

б) земельні ділянки для ведення індивідуального садівництва;

в) земельні ділянки, приватизовані громадянами України внаслідок розпаювання та ресертифікації прав на них;

г) земельні ділянки громадян України, що ведуть селянське (фермерське) господарство без створення юридичної особи;

д) земельні ділянки сільськогосподарського призначення, що перейшли до приватної власності шляхом викупу для сільськогос­подарського використання;

е) земельні ділянки на землях сільськогосподарського призна­чення, набуті в приватну власність у зв'язку з переходом прав влас­ності на будівлі і споруди, які розміщуються на них.

II. На титулі права загального землекористування використову­ються:

а) природні неокультурені пасовища та сінокісні угіддя;

б) полезахисні лісосмуги та інші ґрунтозахисні зелені насадження;

в) внутрігосподарські шляхи сполучення на землях сільськогос­подарського призначення;

г) земельні ділянки з розташованими на них гідротехнічними спорудами загального користування;

д) земельні ділянки, що використовуються як місця відпочинку, оздоровлення та рекреації на землях сільськогосподарського при­значення тощо.

III. На праві спеціального постійного землекористування викорис­товуються землі сільськогосподарського призначення або їх частини:

1) землі сільськогосподарських науково-дослідних установ;

2) земельні ділянки сільськогосподарських навчальних закладів:

а) вищих закладів освіти;

б) сільських професійно-технічних училищ;

в) навчальних господарств закладів освіти;

3) земельні ділянки сільських загальноосвітніх шкіл;

4) земельні ділянки сортовипробувальних станцій і сор­тодільниць;

5) земельні ділянки елітно-насінницьких і насінницьких госпо­дарств;

6) земельні ділянки племінних заводів, племінних радгоспів і конезаводів;

7) земельні ділянки спеціалізованих господарств по вирощуван­ню хмелю, ефіроолійних, лікарських рослин, фруктів і винограду;

8) земельні ділянки селянських (фермерських) господарств (зі створенням юридичної особи);

9) земельні ділянки колективних сільськогосподарських підприємств, кооперативів, акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогоспо­дарських підприємств;

10) земельні ділянки державних сільськогосподарських підприємств, установ, організацій;

11) земельні ділянки кооперативів громадян для ведення колек­тивного городництва;

12) земельні ділянки несільськогосподарських підприємств, ус­танов, організацій для ведення підсобного господарства;

13) земельні ділянки громадських об'єднань для ведення підсоб­ного сільського господарства;

14) земельні ділянки релігійних організацій для ведення підсоб­ного господарства;

15) земельні ділянки інших осіб відповідно до вимог чинного земельного законодавства.

IV. На титулі права спеціального тимчасового землекористування, в тому числі оренди, можуть використовуватися:

1) земельні ділянки селянських (фермерських) господарств;

2) земельні ділянки колективних сільськогосподарських підприємств, кооперативів, акціонерних товариств;

3) земельні ділянки державних сільськогосподарських підприємств, установ, організацій;

4) земельні ділянки кооперативів громадян для ведення колек­тивного городництва;

5) земельні ділянки осіб, що придбали об'єкти незавершеного будівництва на землях сільськогосподарського призначення на умовах довгострокової оренди.

Земельні ділянки з об'єктами незавершеного будівництва, придбані іноземними юридичними особами, спільними підприємствами, міжнародними об'єднаннями та організаціями за участю іноземних осіб, а також підприємствами, що повністю належать іноземним інвесторам, іноземним держа­вам, надаються виключно в довгострокову оренду (підкреслено

мною. — В.А.).

V. На праві постійного землекористування громадян можуть вико­ристовуватися:

1) земельні ділянки селянських (фермерських) господарств без створення юридичної особи;

2) земельні ділянки громадян для ведення особистого підсобно­го господарства;

3) земельні ділянки громадян для зайняття традиційними на­родними промислами, розміри яких встановлюються відповідними радами з урахуванням місцевих умов;

4) земельні ділянки громадян для індивідуального городництва за умови, що їм не належать на праві власності або не перебувають на праві користування відповідно ділянки для ведення селянсько­го (фермерського) господарства, особистого підсобного господар­ства, садівництва, дачного будівництва, або ці особи мають такі ділянки менших розмірів, ніж це встановлено Земельним кодексом України для зазначених цілей.