ресертифікація права власності громадян на земельну частку (пай) у разі виходу та їх виділення із колективної земельної власності та посвідчення права приватної власності громадян на виділену земельну ділянку.
Отже, набуття права приватної власності на землю окремих категорій громадян може здійснюватися шляхом ускладнених процедур перерозподілу земель державного земельного фонду, які знаходилися у користуванні сільськогосподарських товаровиробників, із поступовим переходом та можливою зміною прав на землю (право колективної власності •> право на земельну частку (пай) •> право приватної власності). Така форма «приватизації» є умовною щодо кінцевої мети зміни правового режиму земельної ділянки та правового статусу окремих громадян, які працювали у колгоспах, радгоспах та інших державних сільськогосподарських підприємствах, оскільки охоплює різні юридичні процедури — власне приватизацію шляхом передачі цих земель у колективну власність (назвемо «приватизацією-1»), процедуру паювання, процедуру розпаювання і оформлення права приватної власності на частку земель, що виділяються з колективної власності («приватизація-2»).
Характерною особливістю приватизаційних правовідносин є те, що вони за своїм походженням відносяться до категорії абсолютних, тобто повноваження щодо набуття відповідної форми власності належить законодавче визнаним суб'єктам; всі інші особи зобов'язані утримуватися від порушення цих повноважень, а відповідні місцеві ради мають здійснювати комплекс організаційно-технічних, правових та інших юридичне значимих дій щодо юридичного посвідчення набутих прав громадян та їх об'єднань стосовно індивідуально відособлених земельних ділянок.
За характером та змістом правосуб'єктності вказані правовідносини можна віднести до земельно-процесуальних, яким притаманні всі основні чинники правовідносин: підстави виникнення, зміни й припинення, наявність суб'єктного, об'єктного складу та змісту.
Правовідносини щодо приватизації земель були запроваджені в незалежній Україні з часу прийняття вищенаведених законодавчих та підзаконних актів у цій сфері.
З огляду на чинне законодавство підставами їх виникнення виступає юридичний склад, який включає відповідні земельно-правові норми зобов'язального характеру уповноважених органів держави, відповідну систему дій заявницько-дозвільно-реєстраційного спрямування заінтересованої (уповноваженої) особи та зобов'язальних дій зазначених органів.
Формування та розвиток земельних приватизаційних правовідносин тісно пов'язані із спеціальною земельною право-суб'єктністю громадян України та їх об'єднань. Тому законодавство в сфері приватизації земель чітко фіксує суб'єктний склад земельних приватизаційних правовідносин, у якому можна виділити:
1. Суб'єктів приватизації земельних ділянок.
2. Органи приватизації земель.
Так, першу групу суб'єктів приватизації складають фізичні особи:
а) громадяни України, які виявили бажання займатися веденням селянського (фермерського) господарства;
б) громадяни України, які ведуть особисте підсобне господарство;
в) громадяни України, які використовують присадибні земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель;
г) громадяни України, які використовують земельні ділянки для індивідуального садівництва, в тому числі громадяни, які використовували такі земельні ділянки у складі садівницьких товариств;
д) громадяни України, які використовують земельні ділянки для гаражного та дачного будівництва.
У передбачених законодавством випадках суб'єктами земельних, умовно кажучи ускладнених, приватизаційних правовідносин* можуть бути також громадяни України, які набули прав власників земельних часток (паїв) у складі колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських колективів, сільськогосподарських акціонерних товариств, які виявили бажання виділитися із них і отримати відповідні земельні частки у натурі (на місцевості) на праві приватної власності з метою ведення сільськогосподарського виробництва.
Усі інші фізичні особи, зокрема громадяни України, за чин-| ним законодавством не можуть бути суб'єктами земельних прива-| тизаційних правовідносин, але можуть брати участь у передбаче-| ному законодавством порядку в платному відчуженні відповідних ' земельних ділянок у держави, зокрема для зайняття підприємницькою діяльністю, а також земельних ділянок, зайнятих об'єктами незавершеного будівництва, автозаправними станціями, що реалізують пально-мастильні матеріали виключно
населенню.
Другу групу суб'єктів земельних приватизаційних правовідно-
| син утворюють:
І 1. Сільськогосподарські об'єднання громадян як юридичні особи:
' а) сільськогосподарські колективні підприємства;
б) сільськогосподарські кооперативи;
в) сільськогосподарські акціонерні товариства. р Вони виступають як носії перехідних прав на відповідні зе-1 мельні ділянки, набувають прав на приватизацію цих земельних | ділянок у колективну власність, які підлягають подальшому паюванню, розпаюванню та правовій персоніфікації за кожним працюючим у вказаних колективах.
2. Садівницькі товариства з метою приватизації земель загального користування у колективну власність.
3. Товариства (об'єднання) власників будинків або приватизованих квартир у багатоквартирних будинках з метою приватизації прибудинкової території, земельної ділянки, на якій зводиться житловий будинок або його частина і нежитлові приміщення, та | передачі їх у спільну власність з відповідним юридичним оформ-
| ленням.
І Обов'язковою стороною земельних приватизаційних пра-| вовідносин виступають органи приватизації, якими земельне зако-| нодавство визнає місцеві ради:
| а) сільські ради;
І б) селищні ради;
| в) міські ради;
| г) районні ради у разі приватизації земельних ділянок у розмірі ? середньої земельної частки громадянами для ведення селянських І (фермерських) господарств.
| Поряд із місцевими радами у земельних приватизаційних пра-| вовідносинах беруть також участь госпрозрахункові бюро щодо І оформлення земельно-правових документів та установи і ор-; ганізації щодо підготовки відповідних проектів відводу земельної ділянки, що приватизується.
Правові зв'язки вказаних осіб із суб'єктами приватизації | оформляються у формі договірних правовідносин на здійснення | відповідних робіт та надання послуг, пов'язаних із підготовкою зе-I, мельно-правової документації та виникненням нових суб'єктивних ^ прав на приватизовані земельні ділянки.
Тому є відмінності між платним придбанням земельних ділянок і набуттям права власності на них, оскільки стороною, що приймає рішення про відчуження у держави частки земельної ділянки, виступають Фонд державного майна України або органи приватизації Автономної Республіки Крим та інших територіальних одиниць (утворень) спільно з Держкомземом України чи його органами на місцях, а також місцеві державні адміністрації, відповідні виконавчі комітети в разі придбання у власність фізичними і юридичними особами земельних ділянок несільськогосподарського призначення для зайняття підприємницькою діяльністю.
Об'єктами приватизаційних земельних правовідносин визнаються землі, які перебували на праві державної власності та праві землекористування фізичних і юридичних осіб, визначені нормативно-правовим шляхом та призначені для роздержавлення і наступної безоплатної передачі в приватну і колективну власність.
Такими об'єктами визнано земельні ділянки різних категорій земель:
/. На землях сільськогосподарського призначення:
а) земельні ділянки сільськогосподарських колективних підприємств;
б) земельні ділянки сільськогосподарських кооперативів;
в) земельні ділянки сільськогосподарських акціонерних товариств, у т.ч. створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств;
г) земельні ділянки садівницьких товариств;
д) земельні ділянки інших сільськогосподарських підприємств;
е) земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства;
є) земельні ділянки для ведення індивідуального садівництва;
ж) земельні ділянки, виділені для ведення селянського (фермерського) господарства;
з) земельні ділянки резервного фонду, що створюється сільськими, селищними радами за погодженням місця розташування із землекористувачами у розмірі 15% площі від усіх сільськогосподарських угідь, в тому числі угідь у межах відповідних населених пунктів;
й) земельні ділянки, вилучені в установленому порядку. Водночас не можуть визнаватися об'єктами приватизації такі землі та земельні ділянки сільськогосподарського призначення:
1) землі сільськогосподарських науково-дослідних установ;
2) землі сільськогосподарських навчальних закладів;
3) землі сільськогосподарських дослідних господарств вказаних навчальних закладів;
4) землі сільськогосподарських навчальних господарств закладів освіти;
5) землі державних сортовипробувальних станцій і сортодільниць;
6) землі елітно-насінницьких і насінницьких господарств;
7) землі племінних заводів, радгоспів і конезаводів;
8) землі господарств з вирощування хмелю;
9) землі господарств з вирощування ефіроолійних, лікарських рослин, фруктів і винограду;
10) земельні ділянки в структурі земель сільськогосподарського призначення, на яких розміщені запаси державного резерву та підприємства, установи, організації й інші об'єкти, зокрема запаси продовольчих ресурсів, що входять до системи державного матеріального резерву'.
11) землі загального користування в межах земель сільськогосподарського призначення, зокрема внутрігосподарські шляхи, полезахисні лісосмуги та інші ґрунтозахисні насадження, гідротехнічні споруди тощо, землі колективних сільськогосподарських підприємств, кооперативів та акціонерних товариств, що збанкрутіли або ліквідуються і підлягають передачі у відання відповідних рад.