Смекни!
smekni.com

Екологічне право 1 (стр. 127 из 139)

Розробка родовищ підземних лікувальних мінеральних вод, лікувальних грязей та інших корисних копалин, що належать до природних лікувальних ресурсів, здійснюється за спеціальним доз­волом (ліцензією) на користування надрами в порядку, визначено­му законодавством України.

Мінеральні води, лікувальні грязі видобуваються в обсягах, ліміт яких затверджується Державною комісією України по запасах корисних копалин. Видобуток, підготовка, переробка та викорис­тання підземних лікувальних мінеральних вод, лікувальних грязей та інших корисних копалин, що належать до природних лікуваль­них ресурсів, здійснюються згідно із затвердженими проектами та встановленими Міністерством екології та природних ресурсів Ук­раїни квотами.

Якщо курортними або лікувально-оздоровчими зонами оголошені території земель лісового фонду, то їх використання здійснюється відповідно до Лісового кодексу України.

Незалежно від підстав і порядку виникнення права користуван­ня курортними і лікувально-оздоровчими зонами права і обов'язки суб'єктів користування ними полягають у такому:

— дотримуватися цільового характеру використання таких тери­торій;

— раціонально, економне використовувати природні лікувальні ресурси та фактори;

— виконувати необхідні заходи з охорони, відтворення природ­них лікувальних ресурсів, попереджувати їх виснаження та зруйну­вання;

— вчасно вносити плату за спеціальне користування;.

— реалізовувати інші передбачені чинним законодавством для суб'єктів природокористування права та обов'язки.

Різновидом спеціального користування курортними, лікуваль­но-оздоровчими зонами та курортами є оренда. Предметом оренд­них відносин є територія, на якій розташовані природні лікувальні ресурси та фактори. При цьому орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є органи місцевого само­врядування: сільські, селищні, міські ради. Орендодавцями земель­них ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, об­ласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України у межах їх повноважень.

Орендарями таких територій можуть бути юридичні або фізичні особи, метою діяльності яких є організація санаторно-курортної, лікувально-оздоровчої або іншої рекреаційної діяльності.

Зміст орендних відносин курортних, лікувально-оздоровчих зон та курортів включає, крім загальних прав і обов'язків природоко-ристувачів, спеціальні, передбачені договорами, метою яких є за­безпечення ефективного використання природних лікувальних ре­сурсів та факторів таких територій.

Правову основу для орендних відносин курортних, лікувально-оз­доровчих зон та курортів становлять Закон України від 6 жовтня 1998 р. «Про оренду землі»' та інші норми земельного законодавства.

Спеціальне використання природних лікувальних ресурсів здійснюється за плату відповідно до Кодексу України про надра. Нормативи плати за користування природними лікувальними ре­сурсами та порядок її справляння встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Плата за земельні ділянки курортних, лікувально-оздоровчих зон та курортів справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, розмір яких встановлюється відповідно до Закону України «Про плату за землю» та інших актів законодавства України.

§ 5. Правова охорона курортних, лікувально-оздоровчих зон та курортів

Правова охорона курортних, лікувально-оздоровчих зон та ку­рортів здійснюється державою і спрямована на забезпечення прав громадян на збереження і поліпшення здоров'я. До таких територій ставляться особливо високі екологічні вимоги.

Правова охорона курортних, лікувально-оздоровчих зон і ку­рортів включає систему правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на їх раціональне використання, охо­рону від несприятливого впливу, відтворення і підвищення еко­логічної цінності, додержання їх правового режиму.

Основними правовими формами охорони курортних, лікуваль-но-оздооовчих зон і курортів є:

— організація округів санітарної охорони;

— встановлення компетентними органами правил та норм з охорони і відтворення природних об'єктів;

— визначення заборон та обмежень у здійсненні господарської та іншої діяльності на їх територіях;

— закріплення прав та обов'язків з раціонального використан­ня природних об'єктів таких територій;

— запобігання забрудненню, засміченню, виснаженню природ­них об'єктів; \

проведення обліку, контролю, ^спостереження за якістю при­родних об'єктів цих територій, додержання вимог їх правового ре­жиму;

— проведення інших заходів і встановлення інших вимог щодо охорони курортних, лікувально-оздоровчих зон, курортів.

Основною організаційною формою правової охорони таких те­риторій є санітарна охорона, метою якої є збереження природних властивостей наявних лікувальних ресурсів, запобігання забруднен­ню, пошкодженню та передчасному виснаженню цих ресурсів. З цією метою в їх межах встановлюється округ санітарної (гірничо-санітарної) охорони, основні вимоги до яких встановлені Законом України «Про курорти».

Округ санітарної охорони це територія земної поверхні, зовнішній контур якої співпадає з межею курорту. В межах цієї те­риторії забороняються будь-які роботи, що призводять до забруд­нення грунту, повітря, води, завдають шкоди лісу, іншим зеленим насадженням, сприяють розвитку ерозійних процесів і негативно впливають на природні лікувальні ресурси, санітарний та еко­логічний стан природних територій курортних, лікувально-оздо­ровчих зон, курортів.

Округи санітарної охорони включають в себе території лікуваль­но-оздоровчих, курортних зон, курортів. У складі округів виділяють три зони, розміри і режим яких визначаються природними умова­ми, обсягом використання природних лікувальних ресурсів і функціональним призначенням санаторно-курортних та інших лікувальних закладів, закладів відпочинку.

Перша зона (зона суворого режиму) охоплює місця виходу на поверхню мінеральних вод, території, на яких розташовані родови­ща лікувальних грязей, мінеральні озера, лимани, вода яких вико­ристовується для лікування, пляжі, а також прибережну смугу мо­ря і прилеглу до пляжів територію шириною не менш як 100 метрів.

На території першої зони (зони суворого режиму) заборо­няється:

— користування надрами, не пов'язане з використанням при­родних лікувальних ресурсів, розорювання земель, провадження будь-якої господарської діяльності, а' також інші дії, що впливають або можуть вплинути на розвиток небезпечних геологічних про­ цесів, на природні лікувальні фактори курорту та його екологічний баланс;

— прокладення кабелів, у тому числі підземних кабелів високої напруги, трубопроводів, інших комунікацій;

— спорудження будь-яких будівель та інших об'єктів, не пов'язаних з експлуатаційним режимом та охороною природних і лікувальних факторів курорту;

— скидання дренажно-скидних та стічних вод;

— влаштування стоянок автомобілів, пунктів їх обслуговування (ремонт, миття тощо);

— влаштування вигребів (накопичувачів) стічних вод, полігонів рідких і твердих відходів, полів фільтрації та інших споруд для приймання та знешкодження стічних вод і рідких відходів, а також кладовищ і скотомогильників;

— проїзд автотранспорту, не пов'язаний з обслуговуванням цієї території, використанням родовищ лікувальних ресурсів або при­родоохоронною діяльністю; постійне і тимчасове проживання гро­мадян (крім осіб, які безпосередньо забезпечують використання лікувальних факторів).

На території першої зони (зони суворого режиму) дозволяється провадити діяльність, пов'язану з використанням природних ліку­вальних факторів, на підставі науково обгрунтованих висновків і результатів державної санітарно-гігієнічної та екологічної експер­тиз виконувати берегоукріплювальні, протизсувні, протиобвальні, протикарстові та протиерозійні роботи, будувати хвилерізи, буни та інші гідротехнічні споруди, а також влаштовувати причали.

Забудова цієї території (нове будівництво, реконструкція, реста­врація, капітальний ремонт та упорядкування об'єктів містобуду­вання) здійснюється відповідно до законодавства, державних стан­дартів і норм, затвердженої містобудівної документації.

Друга зона (зона обмежень) охоплює: територію, з якої відбу­вається стік поверхневих і ґрунтових вод до місця виходу на по­верхню мінеральних вод або до родовищ лікувальних грязей, до мінеральних озер та лиманів, місць неглибокої циркуляції міне­ральних та прісних вод, які формують мінеральні джерела; при­родні та штучні сховища мінеральних вод і лікувальних грязей;

територію, на якій знаходяться санаторно-курортні заклади та за­клади відпочинку і яка призначена для будівництва таких за­кладів; парки, ліси та інші зелені насадження, використання яких без дотримання вимог природоохоронного законодавства та правил, передбачених для округу санітарної охорони курорту, може призвести до погіршення природних і лікувальних якостей курорту.

На території другої зони (зони обмежень) забороняється:

— будівництво об'єктів і споруд, не пов'язаних з безпосереднім задоволенням потреб місцевого населення та громадян, які прибу­вають на курорт;

— проведення гірничих та інших видів робіт, не пов'язаних з

безпосереднім упорядкуванням території;

— спорудження поглинаючих колодязів, створення полів підземної фільтрації; ^