Слід зазначити, що на сьогодні форма такого документа і перелік зазначених видів тварин не визначені. Такими документами можуть бути спеціальні дозволи на полювання (ліцензії, відстрілочні картки), договори на ведення мисливського господарства, здійснення рибальства (ліцензії, відстрілочні картки). Це можуть бути і договори купівлі-продажу, дарування, обміну (наприклад, колекції тварин чи інших об'єктів тваринного світу).
У передбаченому законодавчими актами порядку права власників об'єктів тваринного світу можуть бути обмежені в інтересах охорони цих об'єктів.
Не можуть передаватися у колективну та приватну власність об'єкти тваринного світу, що становлять особливу природоохоронну, наукову та естетичну цінність, а також види тварин, занесені до Червоної книги України (крім випадків, коли ці тварини отримані шляхом розведення у неволі або у передбаченому законодавством порядку придбані у власність за межами України).
Право колективної та приватної власності на об'єкти тваринного світу припиняється у разі: жорстокого поводження з дикими тваринами; встановлення законодавчими актами України заборони щодо перебування у колективній або приватній власності окремих об'єктів тваринного світу; в інших випадках, передбачених законодавством України.
Припинення права власності на об'єкти тваринного світу у випадках жорстокого поводження з дикими тваринами проводиться у судовому порядку за позовами органів контролю в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу або прокурором (ст. 29 Закону «Про тваринний світ»).
Збитки, заподіяні власникам об'єктів тваринного світу, підлягають відшкодуванню у визначеному законодавством порядку.
Тваринний світ є об'єктом державного обліку та охорони. Ці та інші правові положення вказують на становлення і розвиток особливої галузі права — фауністичного права', яка має особливий предмет правового регулювання, а саме: суспільні відносини з використання, відтворення, захисту та охорони тваринного світу як об'єкта правового регулювання, що базуються на відносинах власності на тваринний світ та похідних від них — відносинах управління та охорони фонду диких тварин. Управління фондом тваринного світу має суттєву специфіку, обумовлену особливим об'єктом, і відособлене у самостійну сферу, що відмежована від управління землею, водами, лісами, надрами.
Відносини з використання власності, управління та охорони тваринного світу регулюються значною кількістю норм права, розміщених у різних нормативних актах, законах, постановах, положеннях, інструкціях. Тому фауністичне право доцільно розглядати і як галузь законодавства, оскільки її формування базується на функціях держави у регулюванні фауністичних відносин. Фауністичне законодавство формується завдяки нормам міжнародно-правових актів, зокрема Конвенції про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовище існування водоплавних птахів2 та Конвенції про охорону біологічного різноманіття3.
Фауністичне законодавство України складають: а) положення законів України «Про охорону навколишнього природного середо вища», «Про тваринний світ». Земельного, Водного, Лісового кодексів України, які визначають комплексні питання використання і охорони середовища перебування тваринного світу (використання земельних ділянок лісового фонду, земельних ділянок водного фонду, для потреб рибальства тощо) як особливого об'єкта природи. Саме в цьому визначається співвідношення природоресурсово-го та природоохоронного права з фауністичним правом; б) відбувається інтеграція фауністичного права як надгалузі права до цих комплексних галузей права: закони України «Про природно-заповідний фонд України», «Про виключну (морську) економічну зону України» та законодавства про континентальний шельф, якими визначається особливий режим тваринного світу в межах цих територій та об'єктів; в) постанова Верховної Ради України від 29 жовтня 1992 р. «Про Червону книгу України», до якої заносяться рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення в природних умовах на території України види тварин, які підлягають особливій охороні; г) постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах повноважень цього центрального органу державної виконавчої влади на виконання фауністичного законодавства (наприклад, «Про порядок ведення державного кадастру тваринного світу» від 15 листопада 1994 р. № 772'; д) накази, методики, інструкції тощо, які приймають у межах своїх повноважень спеціально уповноважені на те державні органи управління і контролю в сфері регулювання використання, відтворення та охорони тваринного світу; е) локальні нормативні акти органів місцевого самоврядування, прийняті ними в межах повноважень у галузі використання, відтворення та охорони тваринного світу.
Окремі норми фауністичного законодавства містяться у кримінальному, адміністративному, цивільному законодавстві в частині притягнення винних осіб у цій галузі до відповідальності.
§ 2. Право використання тваринного світу: його форми та види
Поняття «право використання тваринного світу» вживається у двох значеннях: об'єктивному і суб'єктивному. В об'єктивному значенні під правом використання тваринного світу слід розуміти один із правових інститутів фауністичного права, який включає в себе сукупність правових норм, що регулюють суспільні фауністичні відносини в галузі раціонального використання і відтворення об'єктів тваринного світу. У суб'єктивному значенні право використання тваринного світу — це сукупність прав і обов'язків суб'єктів фауністичних правовідносин у галузі використання тваринного світу.
Використання об'єктів тваринного світу здійснюється у двох формах: на праві власності і на праві користування.
Суб'єктами використання об'єктів тваринного світу на праві власності є держава в особі Верховної Ради України, колективи та громадяни стосовно окремих об'єктів тваринного світу, які знаходяться у колективній чи приватній власності.
Суб'єктами права користування тваринним світом можуть бути державні, колективні, громадські підприємства, установи, організації і громадяни, в тому числі — іноземні. Вони можуть здійснювати такі види користування тваринним світом: мисливство, рибальство, включаючи добування водних безхребетних тварин і морських ссавців; використання об'єктів тваринного світу в наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях і використання тваринних властивостей життєдіяльності тварин — природних санітарів середовища, запилювачів рослин та інших; використання тварин з метою отримання продуктів їх життєдіяльності і добування диких тварин з метою утримання і розведення в неволі чи напіввільних умовах для комерційних та інших цілей. Законодавством можуть бути передбачені й інші види використання об'єктів тваринного світу (ст. 13 Закону «Про тваринний світ»).
З точки зору підстав виникнення право використання тваринного світу може бути загальним або спеціальним.
Загальне право використання тваринного світу базується на принципі гарантування громадянам безоплатного (без вилучення об'єктів тваринного світу з природного середовища, за винятком любительського і спортивного рибальства у водоймах загального користування, і без відповідних дозволів) використання тваринного світу для задоволення естетичних, оздоровчих, рекреаційних, інших життєво необхідних потреб.
Так, відповідно до ст.ст. 11, 19, 20, 21, 22 Закону «Про тваринний світ» у порядку загального права використання об'єктів тваринного світу здійснюється любительське та спортивне рибальство'; використання об'єктів тваринного світу в наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях; використання корисних властивостей життєдіяльності тварин — природних санітарів сере-довгіща, запилювачів рослин та інших; використання тварин з метою одержання продуктів їх життєдіяльності.
При цьому забороняється знищення тварин, руйнування їх жител та інших споруд (нір, хаток, лігв, гнізд, мурашників, бобрових загат і т.ін.), порушення середовища перебування тварин і порушення умов їх розмноження.
У порядку спеціального права використання тваринного світу здійснюються усі види користування тваринним світом (за винят ком спортивного і любительського рибальства у водоймах загального користування). Спеціальне право використання тваринного світу має свої особливості: по-перше, це — використання тваринного світу з вилученням тварин (добуванням, збиранням тощо) з природного середовища; по-друге, це — користування, що здійснюється лише за спеціальними дозволами (ліцензіями, відстрілочними картками), які видаються на підставі затверджених лімітів (квот) використання об'єктів тваринного світу'; по-третє, спеціальне використання тваринного світу є платним. Ця вимога поширюється на власників та користувачів земельних ділянок, на яких перебувають об'єкти тваринного світу.
Однією з важливих умов є терміни користування тваринним світом. Вони можуть бути різними, наприклад: лише один сезон, або тільки на час гніздування, або тільки в періоди, коли дозволяється полювання тощо. Можуть бути випадки безстрокового користування тваринним світом, наприклад, вивчення тварин і середовища їх перебування в усі пори року на території заповідників тощо.