Смекни!
smekni.com

Екологічне право 1 (стр. 126 из 139)

До^аких територій місцевого значення належать території, що мають/загальнопоширені природні лікувальні ресурси. Це ресурси, які зустрічаються в різних регіонах України, мають значні запаси та придатні для використання з метою лікування, медичної ре­абілітації та профілактики захворювань.

За другою ознакою курортні, лікувально-оздоровчі зони і курор­ти можна поділити на чотири основних види: бальнеологічні; гря­зьові; кліматичні; змішані. Території, на яких провідним природ­ним лікувальним фактором є мінеральні води, що використовують­ся для зовнішніх бальнеопроцедур, а також для прийому усередину відносяться до бальнеологічних. Якщо таким фактором виступають лікувальні грязі, що використовуються у вигляді грязьових аплікацій і грязьових тампонів для порожнинного лікування, то зо­ни відносять до грязьових. Для кліматичних зон основним ліку­вальним фактором є сприятливий клімат, зумовлений гео­графічним розміщенням місцевості, її висотою над рівнем моря, рельєфом, характером рослинності та іншими особливостями. Те­риторії, що володіють кількома природними курортними і ліку­вальними факторами, належать до змішаних, наприклад, бальнео-грязев.іх, бальнеокліматичних, кліматогрязевих і т.ін.

З урахуванням цієї ознаки визначається медичний профіль (спеціалізація) курортів. За своєю спеціалізацією курорти поділя­ються на курорти загального призначення та спеціалізовані курор­ти для лікування конкретних захворювань.

§ 3. Особливості управління у галузі використання та охорони курортних, лікувально-оздоровчих зон і курортів

Управління у галузі використання і охорони курортних, ліку­вально-оздоровчих зон та курортів тісно пов'язане з управлінням в області курортної діяльності і оздоровчого відпочинку.

Державну політику управління визначає Верховна Рада Ук­раїни шляхом законодавчого закріплення відносин у галузі ви­користання і охорони курортних і лікувально-оздоровчих зон, розвитку курортів, визначення мети, головних завдань, на­прямків, принципів і пріоритетів; встановлення нормативів і обсягів бюджетного фінансування; створення системи відповідних кредитно-фінансових, податкових та інших регуля­торів розвитку курортної галузі; затвердження комплексних і цільових програм.

Управління у сфері діяльності курортів здійснюють Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань діяльності курортів, Рада міністрів Ав­тономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, інші органи виконавчої влади та ор­гани місцевого самоврядування.

До повноважень Кабінету Міністрів України у сфері діяльності курортів належить:

— реалізація державної політики у сфері діяльності курортів;

— забезпечення розроблення і виконання державних програм та прогнозів розвитку курортів;

— встановлення норм і правил користування природними ліку­вальними ресурсами;

— організація ведення державного обліку природних лікуваль­них ресурсів, лікувально-оздоровчих місцевостей та курортів;

— проведення державної експертизи державних програм роз­витку курортів і генеральних планів курортів, що мають державне значення, та їх затвердження;

— затвердження порядку ведення моніторингу природних тери­торій курортів і порядку створення та ведення Державного кадаст­ру природних територій курортів України і Державного кадастру природних лікувальних ресурсів України;

— вирішення інших питань у сфері діяльності курортів відповідно до законів України.

До повноважень спеціально уповноваженого центрального ор­гану виконавчої влади з питань діяльності курортів належить:

— реалізація державної політики у сфері діяльності курортів;

— розроблення і виконання державних програм та прогнозів розвитку курортів;

— координація діяльності курортних закладів (незалежно від форм власності), пов'язаної з використанням лікувальних ресурсів, а також діяльності підприємств, установ та організацій, які обслу­говують курорти;

— участь у створенні Державного кадастру природних лікуваль­них ресурсів України;

— організація наукових досліджень з метою розширення ку­рортного потенціалу держави та підвищення ефективності його ви­користання;

— ведення Державного кадастру природних територій курортів України;

— вирішення інших питань у сфері діяльності курортів відповідно до законів України.

До повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері діяльності Курортів належить:

— реалізація загальнодержавних і місцевих програм освоєння земель оздоровчого та рекреаційного призначення, генеральних планів (програм) розвитку курортів;

— здійснення контролю за раціональним використанням і охо­роною природних лікувальних ресурсів, природних територій ку­рортів і прилеглих до них округів санітарної охорони курортів;

— вирішення інших питань у сфері діяльності курортів відповідно до законів України.

До повноважень органів місцевого самоврядування у сфері діяльності курортів належить:

— затвердження місцевих програм розвитку мінеральної сиро­винної бази, раціонального використання та охорони природних ^ лікувальних ресурсів;

— управління курортами місцевого значення відповідно до за­кону;

— погодження видачі дозволів на користування природними лікувальними ресурсами державного значення;

— видача дозволів на користування природними лікувальними ресурсами місцевого значення;

— здійснення контролю за використанням природних лікуваль­них ресурсів;

— внесення до відповідних органів виконавчої влади клопотань про оголошення природних територій курортними територіями місцевого значення;

— вирішення інших питань у сфері діяльності курортів відповідно до законів України.

Державне управління в галузі використання та охорони курорт­них, лікувально-оздоровчих зон також здійснюють Міністерство екології та природних ресурсів України, Міністерство охорони здо­ров'я України, Міністерство праці та соціальної політики України, Державний комітет України по земельних ресурсах, Державний комітет України по водному господарству та інші уповноважені ор­гани державної виконавчої влади.

Контроль за дотриманням правового режиму курортних, ліку­вально-оздоровчих зон і курортів та облік їх ресурсів здійснюють санаторно-курортні та лікувальні заклади як природокористувачі.

Особливості управління у галузі використання і охорони ку­рортних, лікувально-оздоровчих зон, курортів виявляються і в про­цесі реалізації окремих функцій управління, таких як облік кількості та якості цих територій; державний моніторинг природ­них курортних, лікувальних, оздоровчих ресурсів і факторів; охоро­на курортних, лікувально-оздоровчих зон, курортів; встановлення та контроль за дотриманням нормативів їх господарського викори­стання тощо.

§ 4. Правові форми використання курортних, лікувально-оздоровчих зон та курортів

Курортні, лікувально-оздоровчі зони та курорти використову­ються для організації санаторно-курортної, лікувально-оздоровчої та інших видів рекреаційної діяльності.

Використання курортних, лікувально-оздоровчих зон і курортів

здійснюється шляхом експлуатації корисних для профілактики і лікування громадян екологічних, економічних, культурних власти­востей як природних лікувальних, оздоровчих ресурсів і факторів, так і власне території.

На визначення правових форм використання таких територій впливає форма власності на землі оздоровчого призначення, части­ною яких вони є. Землі оздоровчого призначення перебувають у державній власності і не можуть передаватися в колективну і при­ватну власність (ст. 4 Земельного кодексу України), тому правови­ми формами використання курортних, лікувально-оздоровчих зон і курортів може бути лише користування, у тому числі оренда.

Право користування цими територіями здійснюється в двох ви­дах: загальне і спеціальне.

Загальне користування курортними, лікувально-оздоровчими зонами і курортами здійснюють громадяни в порядку, передбаче­ному законодавством України і визначеному місцевими радами. Так, в порядку загального водокористування здійснюється корис­тування водами в оздоровчих цілях в місцях, що влаштовуються відповідними радами (ст. 64 Водного кодексу України); користу­вання сприятливим кліматом — одним з основних природних оз­доровчих факторів курортних та лікувально-оздоровчих зон.

Спеціальне користування курортними, лікувально-оздоровчими зонами і курортами здійснюють, в основному, санаторно-курортні і лікувальні заклади, заклади відпочинку і культури, видовищні підприємства, підприємства громадського харчування, торгівлі і побутового обслуговування та інші господарюючі суб'єкти, призна­чені для обслуговування громадян на таких територіях. Підставою для виникнення права спеціального користування є рішення відповідних державних органів, як правило, одночасно про утво­рення санаторно-курортних або лікувальних закладів і про переда­чу в їх користування територій, що підлягають особливій охороні. Такі відносини можуть виникати і як самостійні, наприклад, при передачі в користування підприємству джерела мінеральних вод для розливу та реалізації мінеральної води населенню.

Порядок надання в спеціальне користування курортних, лікуваль­но-оздоровчих зон і курортів розрізняється залежно від видів їх природних лікувальних ресурсів та місця розташування. Так, ко­ристування лікувальними водними об'єктами для лікувальних, ку­рортних і оздоровчих цілей регулюється Водним кодексом Ук­раїни. і

Родовища корисних копалину що належать до природних ліку­вальних ресурсів, надаються у користування юридичним і фізич­ним особам для використання з метою лікування, медичної ре­абілітації та профілактики захворювань. Порядок надання у кори­стування таких родовищ визначається Кодексом України про над­ра та іншими актами законодавства.