Наявність зазначених ознак є достатньою підставою для визнання відповідних територій курортними і лікувально-оздоровчими зонами та встановлення для них спеціального режиму.
Правовий режим — це сукупність правил, вимог з утворення, використання, управління, охорони курортних і лікувально-оздоровчих зон і курортів, спрямованих на їх ефективну експлуатацію.
Уперше в законодавстві правовий режим таких зон визначено в Положенні про курорти, затвердженому постановою Ради Міністрів СРСР від 5 вересня 1973 р., згідно з яким території, зайняті природними лікувальними засобами, приладами і спорудами для їх використання, санаторно-курортними закладами та закладами відпочинку і культури, а також видовищними підприємствами, призначеними для обслуговування осіб, що перебувають на лікуванні і відпочинку, визначаються курортними зонами і для них встановлюється спеціальний правовий режим'. На них забороняється будівництво нових і розширення діючих промислових підприємств та інших об'єктів, не пов'язаних безпосередньо із задоволенням потреб осіб, що прибувають на курорт для лікування і відпочинку, місцевого населення, а також потреб санаторно-курортного і житлового цивільного будівництва. Для охорони таких територій влаштовуються округи санітарної охорони зі спеціальними природоохоронними режимами, визначається система органів, відповідальних за експлуатацію природних лікувальних засобів.
Доповнюється зміст правового режиму курортних і лікувально-оздоровчих зон Законом України від 25 червня 1991 р. «Про охорону навколишнього природного середовища», згідно з яким в їх межах забороняється діяльність, що суперечить цільовому призначенню таких зон або може негативно впливати на лікувальні якості і санітарний стан території, що підлягає особливій охороні.
Згідно із Земельним кодексом України курортні і лікувально-оздоровчі зони як території, що мають природні лікувальні фактори, сприятливі для профілактики і лікування, відносяться до земель оздоровчого призначення. Тому правовий режим зон доповнює ст. 73 цього кодексу, яка, зокрема, забороняє передачу в межах округів санітарної охорони зазначених земель земельних ділянок у власність і надання їх у користування, в тому числі в оренду, тим підприємствам, закладам, організаціям та громадянам, діяльність яких несумісна з охороною природних лікувальних властивостей і забезпеченням сприятливих умов для відпочинку населення'.
Окремі характеристики правового режиму курортних і лікувально-оздоровчих зон існують у Водному кодексі України, а саме щодо лікувальних водних об'єктів. У кодексі визначено порядок віднесення водних об'єктів до категорії лікувальних2. Водночас Перелік водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних, із зазначенням запасів вод і їх лікувальних властивостей, а також інших сприятливих для лікування і профілактики умов, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 1996 р. за поданням Міністерства охорони здоров'я України, центрального органу виконавчої влади з питань водного господарства України3. Землі, на яких знаходяться зазначені водні об'єкти, відносяться до категорії земель оздоровчого призначення і вимагають оголошення їх курортними або лікувально-оздоровчими зонами, оскільки згідно зі ст. 63 Водного кодексу України лікувальні водні об'єкти використовуються виключно в лікувальних і оздоровчих цілях.
Правовий режим курортів визначено Законом України від 5 жовтня 2000 р. «Про курорти»' Завданнями цього закону є регулювання суспільних відносин у сфері організації і розвитку курортів, виявлення та обліку природних лікувальних ресурсів, забезпечення їх раціонального видобутку, використання і охорони з метою створення сприятливих умов для лікування, профілактики захворювань та відпочинку.
Для правового режиму курортних, лікувально-оздоровчих зон та курортів характерне:
— наявність загального і спеціального правового регулювання режиму використання і охорони;
— спрямованість їх використання виключно на лікувальні та оздоровчі цілі;
— заборона в межах таких територій будь-якої діяльності, що суперечить їх цільовому призначенню або може негативно впливати на природні лікувальні ресурси і фактори;
— обмеження права користування такими територіями;
— встановлення додаткових обов'язків користувачів (у тому числі орендарів);
— наявність спеціального порядку утворення курортних, лікувально-оздоровчих зон, курортів;
— загальнодержавний характер власності на такі території, які складають основну частину земель оздоровчого призначення;
— встановлення спеціальної плати за користування територіями курортних і лікувально-оздоровчих зон.
§ 2. Порядок утворення курортних та лікувально-оздоровчих зон, курортів. Види курортних та лікувально-оздоровчих зон і курортів
Порядок утворення курортних і лікувально-оздоровчих зон в загальних рисах визначений в законодавстві. Підставою для оголошення територій такими зонами є виявлення на них природних лікувальних ресурсів або факторів шляхом проведення комплексних медико-біологічних, кліматологічних, геолого-гідрологічних, курортологічних та інших дослідницьких робіт, а також визначення можливості їх використання для організації профілактики, лікування, оздоровлення населення.
Визначені за результатами геолого-розвідувальних робіт експлуатаційні запаси родовищ лікувальних підземних мінеральних вод, лікувальних грязей та інших корисних копалин, що належать до природних лікувальних ресурсів, затверджуються та вносяться до Державного фонду родовищ корисних копалин України і передаються для використання за призначенням відповідно до законодавства України.
У процесі таких досліджень визначаються зовнішні межі територій, що вимагають особливої охорони і виділення їх в окрему категорію земель. Віднесення таких територій до земель оздоровчого призначення здійснюється відповідно до Земельного кодексу України, згідно з яким віднесення земель до відповідних категорій і переведення їх з однієї категорії до іншої провадиться органами, які приймають рішення про надання цих земель у користування, а в інших випадках — органами, що затверджують проекти землеустрою і приймають рішення про створення об'єктів оздоровчого призначення.
До таких органів належать:
— Верховна Рада України — для місцевостей, що мають природні курортні та лікувальні фактори загальнодержавного значення України;
— Верховна Рада Автономної Республіки Крим — для місцевостей в межах території республіки, за винятком місцевостей загальнодержавного значення;
— обласні ради — для місцевостей, що мають природні курортні і лікувальні фактори місцевого значення та які розташовані в межах територій відповідних рад, за винятком місцевостей загальнодержавного значення.
Оголошення земель оздоровчого призначення курортними і лікувально-оздоровчими зонами відповідно до ст. 62 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» здійснюється Верховною Радою України і Верховною Радою Автономної Республіки Крим.
Підставою для прийняття рішення про оголошення природної території курортом є наявність на ній природних лікувальних ресурсів і необхідної інфраструктури для їх експлуатації та лікування людей. Клопотання про оголошення природних територій курортними мають містити: обгрунтування необхідності оголошення природних територій курортними; характеристику природних лікувальних ресурсів, їх лікувальних факторів; кліматичних, інженерно-геологічних та інших умов, сприятливих для лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань; інших цінностей природних територій, що пропонуються для оголошення курортними; відомості про місцезнаходження, розміри, характер використання та про власників і користувачів природних територій;
відповідний картографічний матеріал.
Клопотання про оголошення природних територій курортними у місячний термін розглядаються спеціально уповноваженим центральним чи місцевим органом виконавчої влади з питань діяльності курортів. У разі схвалення клопотання вказані органи погоджують ці клопотання з власниками чи користувачами земельних ділянок та забезпечують розроблення проектів оголошення природних територій курортними. Такі проекти підлягають державній екологічній та санітарно-гігієнічній експертизам, які проводяться відповідно до законів України «Про державну екологічну експертизу» і «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».
Рішення про оголошення природних територій курортними територіями державного значення приймає Верховна Рада України за поданням Кабінету Міністрів України, а місцевого значення — Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради за поданням відповідно Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних. Київської та Севастопольської міських адміністрацій.
Види курортних, лікувально-оздоровчих зон і курортів. Курортні, лікувально-оздоровчі зони і курорти поділяються на види:
— за цінністю природних лікувальних ресурсів та факторів;
— за видами таких ресурсів.
За першою ознакою розрізняють курортні, лікувально-оздоровчі зони і курорти державного та місцевого значення. До територій державного значення відносяться такі, що мають особливо цінні і унікальні природні лікувальні ресурси. Це ресурси, які рідко зустрічаються на території України, мають обмежене поширення або невеликі запаси у родовищах та є особливо сприятливими і ефективними для використання з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань.