Смекни!
smekni.com

Цивільне право 2 (стр. 103 из 193)

<_ и

1 Від «легітимація» - посвідчення права, повноваження.

SQO


Розділ XII


ЗОБОВ 'ЯЗАННЯ. ЩО ПОВ 'ЯЗАНІ З НАДАННЯМ ПОСЛУГ


301



тон або інший легітимаційний знак, спір підлягає розгляду в судово­му порядку.

Зберігання речей у готелі (ст. 975 ЦК). Готель, як місце, призна­чене для тимчасового проживання осіб, відповідає за схоронність ре­чей, внесених ними до готелю. Річ вважається внесеною до готелю за умови, якщо вона передана його працівникам або знаходиться у від­веденому для особи приміщенні (ч. 1 ст. 975 ЦК). Готель зобов'яза­ний забезпечити схоронність особистих речей особи, яка проживає у ньому, і за загальним правилом не відповідає за втрату грошей, інших цінностей (цінних паперів, коштовностей). Така відповідальність по-; кладається на готель лише у випадку, коли речі окремо передані йому на зберігання з детальним описом властивих їм індивідуальних особ­ливостей. Як правило, такі речі підлягають оцінці за домов- леністю сторін. У разі втрати або пошкодження речей особа має негайно повідомити про це готель, а останній - вжити заходів до їх розшуку або відшкодувати спричиені збитки. Якщо особа заявила про пропа­жу речей або їх пошкодження після закінчення строку проживання, готель відповідальності за це не несе. Розглянуті положення застосо­вуються до випадків зберігання речей фізичних осіб у гуртожитках, мотелях, будинках відпочинку, пансіонатах, санаторіях та інших ор­ганізаціях, у приміщеннях яких особа тимчасово проживає (ч. 4 ст. 975 ЦК).

Зберігання речей, що с предметом спору (секвестр) (ст. 976 ЦК). У разі виникнення між особами спору про право на річ, до його розв'язання вона може бути передана на зберігання третій особі, яка зобов'язується повернути її особі, визначеній за рішенням суду або за погодженням осіб, між якими виник спір. Підставою виникнення від­носин секвестру може бути договір або рішення суду. Домовленість про секвестр, за якою річ передається на зберігання третій особі за погодженням сторін спору, називається договірною. Якщо рішення про передачу речі на зберігання третій особі до моменту вирішення спору приймає суд, має місце судовий секвестр. Зберігачем може бу­ти особа, призначена судом або визначена за домовленістю сторін, спір між якими розглядається. Річ, яка є предметом спору, пере­дається на зберігання третій особі за її згодою, якщо інше не визначе­не законом. Оплату послуг за зберігання переданих за секвестром ре­чей здійснюють сторони, між якими виник спір.

Зберігання автотранспортних засобів (ст. 977 ЦК). Спеціальним видом зберігання положення ЦК визначають забезпечення схоронно­сті автотранспортних засобів. У разі надання такої послуги суб'єктом підприємницької діяльності, договір зберігання автотранспортних засобів є публічним. Публічний характер, зокрема, носить договір • зберігання автотранспортних засобів, який укладається у випадках їх:. розміщення у боксах, гаражах або на спеціальних автомобільних сто-


янках. За таким договором зберігач зобов'язується не допускати про­никнення в них сторонніх осіб і повинен видати транспортний засіб за першою вимогою поклажодавця за умови здійснення останнім оплати наданої послуги. Прийняття автотранспортного засобу на збе­рігання і виникнення договірних відносин посвідчуєтьсл квитанцією або номером чи жетоном.

Ці відносини не слід плутати з платним паркуванням автомобілів у місцях, визначених рішенням місцевих органів державної влади. Ци­ми рішеннями муніципальна служба паркування уповноважена отри­мувати визначену плату за надання послуг по паркуванню автомо­білів на вулицях центральної частини міста, поряд з ринками, іншими місцями їх масового скупчення, але не несе відповідальності за їх схоронність.

Відносини за договором зберігання автотранспортних засобів ви­никають також між гаражно-будівельним чи гаражним кооперативом та його членами, якщо інше не встановлено законом або статутом ко­оперативу. Зокрема положення статуту гаражно-будівельного або га­ражного кооперативу можуть передбачати, що останній не несе від­повідальності за схоронність автомобілів, які розміщені у належних" його членам боксах.

Договір охорони (ст. 978 ЦК). Договір охорони є окремим спе­ціальним видом надання послуг по забезпеченню недоторканності особи або майна. За цим договором охоронець зобов'язується забез­печити недоторканність особи або майна, які охороняються. До особ­ливостей, що дозволяють розглядати цей договір як окремий різ­новид договорів про надання послуг, зокрема слід віднести його предмет забезпечення саме недоторканності особи або майна, а та­кож покладення обов'язків за договором не тільки на охоронця, а й на його контрагента - особу, яка охороняється, або власника майна, яке є об'єктом охорони. Володілець переданого під охорону майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені догово­ром правила особистої або майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Глава 49. ДОГОВІР ДОРУЧЕННЯ

§ 1. Поняття та умови договору доручення

За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язу­ється вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії (ст. 1000 ЦК).

Договір доручення є різновидом договорів про надання послуг. ЦК містить окрему главу, норми якої встановлюють загальні поло­ження про надання послуг (гл. 63). У зв'язку з тим, що договір дору­чення є різновидом договорів про надання послуг, закріплені в гл. 63



302

Розділ XII

ЦК норми безпосередньо стосуються зобов'язань, що виникають із договору доручення. Згідно з ч. 2 ст. 901 ЦК положення цієї глави мо­жуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання. Отже, до зобов'язань, які виникають із договору доручення, можуть застосовуватися загальні норми про надання послуг (статті 901-907 ЦК), якщо це не суперечить суті зо»-бов'язання, яке виникло на підставі укладення договору доручення.

Серед договорів про надання послуг в окрему групу виокремлю? ються договори про надання послуг юридичного характеру. У закот нодавстві закріплено такі види договорів цієї групи - договір дору­чення (гл. 68 ЦК), договір комісії (гл. 69 ЦК), договір управління май­ном (гл. 70 ЦК) та агентський договір (гл. 31 ГК). Ці види договорів поєднує те, що вони опосередковують відносини, учасником яких є особа (посередник), яка у правовідношенні діє не у власних інтере­сах, а в інтересах іншої особи. Крім того, всі зазначені договори по­в'язані із наданням юридичних послуг, тобто здійсненням дій, які ма­ють правові наслідки. Разом із тим кожен із них має свої власні особливості, що дає підстави розглядати їх як окремі види договорів.