Смекни!
smekni.com

Цивільне право 2 (стр. 152 из 193)

Право користувача на укладення договору комерційної концесії на новий строк закріплено з метою захисту інтересів користувача, який протягом строку дії договору вкладав зусилля та кошти в розширення підприємницької діяльності та ділової репутації правоволодільця.

Суть зазначеного права полягає в тому, що користувач, який на­лежним чином виконував свої обов'язки, має право на укладення до­говору комерційної концесії на новий строк на тих же умовах.

За загальним правилом добросовісний користувач не може бути


438


Розділ MV


ЗОБОВ'ЯЗАННЯ ЩОДО РОЗПОРЯДЖАННЯ ПРАВАМИ...


439



позбавлений зазначеного переважного права. Це означає, що право-володілець не може відмовити користувачеві в продовженні своєрід­ного співробітництва. Хотілося б звернути увагу, що це переважне право на укладення, а тому воно застосовується при наявності кіль­кох претендентів на підписання договору, тобто суперництва з іншою особою. Якщо кілька осіб будуть висловлювати бажання стати контр­агентами за договором комерційної концесії, то правоволоділець зо­бов'язаний надати перевагу колишньому користувачеві і саме з ним укласти договір. Однак переважне право не діє, якщо правово­лоділець згортає свою діяльність на цій території, у цьому випадку він не пов'язаний обов'язком поновити договір на новий строк.

ЦК чітко не зазначає випадки, однак робить застереження, що за­коном можуть бути встановлені умови, за яких правоволоділець мо­же відмовитися від укладення договору комерційної концесії на но­вий строк.

§ 3. Відповідальність за договором комерційної концесії

Оскільки у договорі комерційної концесії існують внутрішні (між сторонами договору) і зовнішні (з третіми особами) правовідносини, то з цих позицій будується і відповідальність сторін.

Що стосується взаємної відповідальності правоволодільця і корис­тувача, то вона встановлюється сторонами в договорі, виходячи з принципу свободи договору.

Оскільки користувач укладає договори з третіми особами від свого імені, але з використанням засобів індивідуалізації (комерційного на­йменування чи торговельної марки) правоволодільця, то відповідаль­ною особою перед третіми особами є не лише користувач, а й право­володілець.

Такі законодавчо встановлені додаткові обов'язки правоволоділь­ця спрямовані насамперед на підвищений захист прав споживачів. їх наявність пояснюється тим, що споживач досить часто переконаний, що купує товар чи отримує послугу безпосередньо у правоволодільця. Так як конструкція договору комерційної концесії дає можливість ін­шій особі використовувати ділову репутацію правоволодільця, то спо­живач повинен бути впевнений, що якість реалізованого товару чи на­даної послуги з використанням одного і того ж комерційного найме­нування чи торговельної марки завжди відповідає певному рівню.

Однак оскільки неналежна якість продукції за договором комер­ційної концесії негативно впливає передусім на ділову репутацію правоволодільця, то, як уже зазначалось, умовами договору можна звільнити правоволодільця від передбаченого законодавством обо­в'язку контролювати якість товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються, надаються) користувачем.

У зв'язку з викладеним та існуючою вірогідністю ввести в оману третіх осіб стосовно реального виробника щодо виготовлених това­рів, виконаних робіт чи наданих послуг за договором комерційної


концесії, за укладеними з користувачем договорами купівлі-продажу, підряду тощо, встановлена також відповідальність правоволодільця.

За загальним правилом вона є субсидіарною і настає за вимогами, що пред'являються до користувача у зв'язку з невідповідністю якості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) користувачем. У цьому випадку третя особа повинна звернутися спочатку до корис­тувача, як сторони за договором, і лише у випадку незадоволення всіх заявлених вимог, є можливість звернутися з ними до правоволодільця.

Винятком є солідарна відповідальність правоволодільця і настає вона за вимогами, що пред'являються до користувача як виробника продукції (товарів) правоволодільця. У цьому випадку споживач має можливість на власний вибір вирішувати, до кого заявляти вимоги -користувача чи правоволодільця.

Отже, стосовно вимог третіх осіб до користувача як виробника то­варів встановлена більш сувора відповідальність правоволодільця. Обумовлена вона потребою спонукати останнього належним чином контролювати якість продукції користувача і таким чином захистити права споживачів.

§ 4. Зміна та припинення договору комерційної концесії Зміна договору комерційної концесії

Договір комерційної концесії може бути змінений на загальних для цивільно-правових договорів підставах. Однак у відносинах з третіми особами сторони у цьому договорі мають право посилатися на зміну договору лише з моменту державної реєстрації цієї зміни у встановленому порядку, якщо не доведуть, що третя особа знала або могла знати про зміну договору раніше.

Збереження чинності договору комерційної концесії у разі зміни сторін

Зміна сторін договору комерційної концесії можлива за наявності чи відсутності їх волевиявлення. За загальним правилом у цьому ви­падку має місце правонаступництво і ця обставина не впливає на чин­ність договору.

Сам по собі факт укладення договору про надання права користу­вання об'єктом інтелектуальної власності (договору комерційної кон­цесії чи ліцензійного договору) не позбавляє правоволодільця права розпорядитися належними йому майновими правами на зазначений об'єкт шляхом укладення договору про передання виключних майно­вих прав інтелектуальної власності. У цьому випадку має місце право­наступництво, а тому перехід виключного права на об'єкт інтелекту­альної власності, визначений у договорі комерційної концесії, від правоволодільця до іншої особи не є підставою для зміни або ро­зірвання договору комерційної концесії. Подібне правило діє, зокре­ма, стосовно договору найму (оренди), застави тощо. Однак, врахову-



440

Розділ XIV

ючи специфіку предмета договору комерційної концесії, у цьому випадку досить велика ймовірність виникнення множинності осіб на боці правовласника.

Заміна сторони договору може мати місце в силу об'єктивних при­чин незалежно від волевиявлення осіб. Зокрема, у разі смерті право-володільця1 його права та обов'язки за договором комерційної конце­сії переходять до спадкоємця за умови, що він зареєстрований або протягом шести місяців від дня відкриття спадщини зареєструється як суб'єкт підприємницької діяльності або передасть свої права і обо­в'язки особі, яка має право займатися підприємницькою діяльністю. Наявність цього правила обумовлена тим, що сторонами договору комерційної концесії можуть бути лише суб'єкти підприємницької діяльності. Здійснення прав і виконання обов'язків особи, яка помер­ла, до переходу їх до спадкоємця чи іншої особи здійснюється осо­бою, яка управляє спадщиною.

Припинення договору комерційної концесії відбувається на під­ставах, передбачених загальними положеннями про зобов'язання (гл. 50 ЦК), нормами про договір комерційної концесії (ст. 1126 ЦК) чи самим договором комерційної концесії. Оскільки останній підля­гає реєстрації то щоб реєстр відображав дійсний стан речей, законо­давством введена вимога державної реєстрації припинення договору.