Цивільне право 2 (стр. 75 из 193)
Не зважаючи на те, що лізингові платежі, зазвичай, включають суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, ЦК та Закон не пов'язують здійснення лізингоодержувачем лізингових платежів з
218
РтділХ
ЗОБОВ'ЯЗАННЯ... У ЗВ'ЯЗКУ З ПЕРЕДАЧЕЮ МАЙНА У КОРИСТУВАННЯ 219
поступовим придбанням предмета лізингу ним у власність, як це передбачалося раніше чинним Законом «Про лізинг»1. Перехід права власності на предмет лізингу може відбуватися за укладеним лізинго-давцем та лізингоодержувачем договором купівлі-продажу або іншим договором, який передбачає перехід права власності. При цьому, якщо договором про відчуження не передбачене інше, право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача у разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни.З укладанням між лізингодавцем та лізингоодержувачем договору про відчуження предмета лізингу лізингове зобов'язання припиняється заміною первісного зобов'язання новим - новацією (ч. 2 ст. 604 ЦК).
Наслідки порушення договору лізингу. В разі порушення зобов'язань з договору лізингу настають наслідки, встановлені ст. 611 ЦК (сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди, зміна умов зобов'язання, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови чи розірвання договору). Між тим існують і специфічні, притаманні саме лізинговому зобов'язанню, підстави припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови. Так, Закон містить перелік наступних підстав:
- лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в
односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізинго-
давця, у разі, якщо прострочення передачі предмета лізингу стано
вить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено
іншого строку;
- лізингоодержувач мас право вимагати відшкодування збитків, у
тому числі повернення платежів, що були сплачені лізингодавцю до
такої відмови;
- лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу, якщо
лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у пов
ному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.
Окрім загальних наслідків, встановлених ЦК, у разі порушення зобов'язання з договору лізингу настають ще спеціальні наслідки:
- у разі, якщо прострочення передачі предмета лізингу становить
більше 30 днів, лізингодавець має право вимагати його повернення
від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчо
го напису нотаріуса.
Відповідальність за невиконання або неналежне виконання обов'язку передати річ належної якості, комлектності й інших обов'язків щодо речі - предмета лізингу покладається на її продавця у випадку, коли вибір останнього здійснений самостійно лізингоодержувачем. Лізингоодержувач наділяється правами вимоги до продавця, наче він був сам покупцем речі.
1 Після закінчення строку договору фінансового лізингу предмет лізингу переходив, у власність лізингоодержувача.У разі, якщо вибір продавця був зроблений лізингодавцем самостійно, зазначена вище відповідальність покладається на продавця і на лізингодавця солідарно.
Глава 41. ДОГОВІР НАЙМУ (ОРЕНДИ) ЖИТЛА
Договір найму житла є однією з форм реалізації конституційного права людини на житло (ст. 47 Конституції). Це основний договір, що опосередковує його передачу у користування.
Інтеграція житлової сфери у загальну систему ринкових відносин, формування ринку житла та перехід на нові, властиві ринковій економіці засади задоволення житлової потреби, обумовили суттєві зміни у відносинах найму житла. В сучасних умовах договір найму стає засобом задоволення житлової потреби людини як у межах ринкових житлових відносин, так і поза ними - у розподільних житлових відносинах.
Договір найму житла у публічних (державному та комунальному) житлових фондах опосередковує розподільні відносини житлової сфери, врегулювання котрих здійснюється житловим законодавством, серед якого основним актом є Житловий кодекс УРСР1 (далі -ЖК). На сьогодні ЖК встановлює порядок забезпечення громадян житлом та користування ним у зазначених житлових фондах.
Відносини з найму житла у будинках державного та комунального житлових фондів мають певні особливості. Так, житло у цих фондах надається лише громадянам України, які визнаються такими, що потребують поліпшення житлових умов, і котрі перебувають на відповідному обліку. Укладається договір найму тільки на підставі рішення компетентного органу про надання житла та виданого громадянинові ордера на житлове приміщення. Права, обов'язки та відповідальність сторін чітко регламентовані ЖК і Типовим договором найму житла у будинках державного і комунального житлового фонду2, на підставі яких й укладається договір, тощо3.
В сучасних умовах відносини з найму житла у публічних житлових фондах набувають яскраво виражений соціальний відтінок. Відповідно до Концепції державної житлової політики4 основним напрямом політики держави в житловій сфері є забезпечення житлом за рахунок держави соціально незахищених громадян України, до яких належать ті, які через своє соціальне становище не можуть самостій-
1 Відомості Верховної Ради УРСР. - 1983. - № 28. - Ст. 547.2 Постанова Кабінету Міністрів України від 22 червня 1998 р. № 939 // Збірник уря
дових нормативних актів України. - 1998. - № 12. - Ст. 297.
3 Більш доклад, про договір найму житла у публічних житлових фондах див.: Жит
лове право України: Навч. посіб. /М. К. Галянтич, Г. І. Коваленко. -К.: Юрінком Інтер,
2002. - 480 с; Сліпченко С. О., Мічурін Є. О., Соболев О. В. Житлове право України:
Наук.-практ. посіб. — Харків: Еспада, 2003. — 344 с.
4 Постанова Верховної Ради України від ЗО червня 1995 р. № 254 // Відомості Вер
ховної Ради України. - 1995. - № 27. - Ст. 200.
220
Розділ X
ЗОБОВ'ЯЗАННЯ... У ЗВ'ЯЗКУ З ПЕРЕДАЧЕЮ МАЙНА У КОРИСТУВАННЯ 221
но вирішити житлову проблему - малозабезпечені, інваліди, ветерани Великої Вітчизняної війни, військовослужбовці, особи, що постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, тощо. Вказаним категоріям осіб на конституційному рівні гарантовано надання житла державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату (ч. 2 ст. 47 Конституції).Слід зазначити, що чинний ЖК не відповідає у повній мірі потребам сьогодення і не відображає соціальну спрямованість сучасної житлової політики держави. Між тим нині спостерігається оновлення житлового законодавства шляхом прийняття нового Житлового кодексу України1.
Договір найму житла у приватному житловому фонді опосередковує ринкові відносини житлової сфери. У юридичній літературі він отримав назву «договір комерційного найму житла». За допомогою цього договору одночасно реалізується як житловий інтерес користувача (наймача), так і комерційний інтерес власника (наймодавця) щодо отримання ним доходу з наявного у нього житла.
На відміну від найму житла у публічних житлових фондах, укладення договору найму в приватному житловому фонді не передбачає додаткові передумови, зокрема, рішення будь-якого органу про надання житла або видачу розпорядчого документа (ордера) на житло Учасники (сторони) цього договору є вільними у виборі контрагента та предмета договору, у визначенні таких важливих його умов, як: строк, розмір та порядок внесення плати за користування житлом, розподіл обов'язків щодо ремонту житла, переданого у найм, тощо. Будучи ринковими за своєю природою, відносини з найму житла у приватному житловому фонді формуються за принципом свободи договору (статті 6, 627 ЦК).